13 січня 2025 року м.Київ 320/23433/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови від 25.05.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62160632.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 даний позов було залишено без руху у зв"язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
08.01.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Головенку О.Д.
В обгрунтування заявленого відводу зазначає, що суддя Київського окружного адміністративного суду 10.07.2024 виніс ухвалу про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання у справі №320/23433/24 і станом на 07.01.2025 справа по суті не розглянута, судове рішення судом не прийняте.
Вказує, що його незаконно на підставі оскаржуваної постанови позбавили земельної ділянки, що потребує тепер додаткових зусиль для відновлення становища до винесення оскаржуваї постанови і для відновлення його порушених прав і інтересів.
Наголошує та тому, що не одноразово подавав заяви через електронний суд про пришвидшення розгляду справи, про відсутність матеріалів в електронному суді, про ознайомлення з матеріалами справи дистанційно, але вони судом навіть не розглянуті.
Зазначена заява про віддвід була передана 13.01.2025 у зв'язку з перебування судді у відпустці.
Вирішуючи заяву про відвід, суд виходить з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 та 37 КАС України.
Водночас, особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано ст. 40 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 КАС України).
Частиною 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 4 ст. 40 КАС України).
Водночас, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).
Таким чином, заява позивача про відвід судді є необґрунтованою.
Окрім наведеного, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), у контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy).
Отже, при наданні оцінки об'єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об'єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб'єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.
При цьому, особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v.Switzerland).
Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.
Натомість, заявляючи відвід судді, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б об'єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а сам відвід пов'язується виключно з суб'єктивним сприйняттям позивачем ухвалених судових рішень та дій судді під час прийняття до провадження позовної заяви.
З огляду на викладене, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відтак, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 40 КАС України розгляд заяви про відвід слід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 248 КАС України, суд
1.Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 від 08.01.2025 про відвід суді Головенку О.Д.
2.Передати справу у відповідності до ст. 31 КАС України для вирішення питання про відвід судді.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Головенко О.Д.