про відмову у задоволенні відводу судді
13 січня 2025 року м. Київ № 320/61818/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Шевченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Колеснікової І.С., подану в рамках адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам'янець - Подільської ради, Кам'янець - Подільської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішень,
до Київського окружного адміністративного суду звереснувся ОСОБА_1 із позовом до Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської ради, Кам'янець - Подільської міської ради, в якому просить суд:
- визнати дії Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської ради, Кам'янець - Подільської міської ради з розгляду та прийняття рішення Виконавчого комітету Кам'янець -Подільської ради №934 від 13.11.2024 «Про затвердження Положення про Департамент правового супроводу та контролю Кам'янець - Подільської міської ради у новій редакції» в частині пункту №1 вказаного рішення - протиправними;
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати пункт №1 рішення Виконавчого комітету Кам'янець- Подільської ради №934 від 13.11.2024 «Про затвердження Положення про Департамент правового супроводу та контролю Кам'янець - Подільської міської ради у новій редакції», яким вирішено затвердити Положення про Департамент правового супроводу та контролю Кам'янець - Подільської міської ради у новій редакції, що додається;
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати пункт №3 рішення Кам'янець-Подільської ради №33/32 від 10.08.2023 «Про внесення змін до структури виконавчих органів міської ради», яким вирішено уповноважити виконавчий комітет Кам'янець - Подільської міської ради вносити зміни та затверджувати внутрішню структуру і чисельність виконавчих органів Кам'янець - Подільської міської ради в межах затвердженої загальної граничної чисельності та затверджувати положення про виконавчі органи Кам'янець - Подільської міської ради.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від суддями від 24.12.2024 справу передано на розгляд судді Колесніковій І.С.
06 січня 2025 року від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Колесніковій І.С.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено про те, що головуючим суддею порушено строки щодо відкриття провадження у справі, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Також заявник стверджує, що склад суду в особі судді Колеснікової І.С. в судовій справі №320/61818/24 є незаконним, тобто таким, що визначений в порушення норм чинного законодавства з умовами розподілу якій існував на 24.12.2024 року, а не 18.12.2024 року. Зазначає, що «незаконність складу суду передбачає апріорі незаконний судовий розгляд в справі №320/61818/24 в складі суду судді Колеснікової І.С. що передбачає відсутність законного рішення такого суду з будь-якого питання в справ №320/61818/24». Крім того зазначає про порушення строку розгляду іншої адміністративної справи № 320/14011/24, в якій головуючим суддею є також Колеснікова І.С, а позивачем по справі ОСОБА_1 . Відтак, на переконання заявника вказані дії свідчать про упередженість суду щодо ОСОБА_1 в частині відмови в доступі до правосуддя, порушення частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і не є незгодою з процесуальними рішеннями з огляду на відсутність таких рішень в даній справі №320/14011/24, та є підставою для відводу судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 визнано відвід судді Київського окружного адміністративного суду Колеснікової І.С. в адміністративній справі № 320/61818/24 необґрунтованим та передано матеріали адміністративної справи №320/61818/24 до відділу канцелярії суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 13.01.2025 для розгляду даної заяви визначено суддю Шевченко А.В.
Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявна заява-доповнення до заяви про відвід судді від 06.01.2025, у якій заявник просив здійснювати розгляд заяви про відвід судді Колеснікової І.С. за його участі у судовому засіданні, в режимі відеоконференції.
Вирішуючи вказану заяву суд виходить з наступного.
Згідно з частиною восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд наголошує, що призначення розгляду справи (заяви) у судовому засіданні вирішується судом у кожному випадку окремо і є правом суду, а не його обов'язком, водночас у поданому клопотанні заявником не зазначено, встановлення яких обставин є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання, а також не обґрунтовано необхідність обов'язкової явки учасників справи.
Відтак, дослідивши клопотання заявника та матеріали справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду заяви про відвід судді Колеснікової І.С. у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому дійшов висновку, що задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Розглядаючи заяву про відвід судді, суд виходив з наступного.
Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Отже, проаналізувавши вказані норми, суд доходить висновків, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Хоча заявник і вказує про те, що у його заяві не йде мова про незгоду з процесуальними рішеннями судді, при цьому, виходячи з аналізу всіх аргументів ОСОБА_1 вбачається, що останній фактично не погоджується саме з процесуальними діями суду, зокрема із порушенням процесуальних строків щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі, та із строками розгляду іншої справи № 320/14011/24, за позовом ОСОБА_1 , що також перебуває у провадженні судді Колеснікової І.С., що в свою чергу, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Крім того, посилання заявника на факт невчасної реєстрації його позовної заяви, та у подальшому проведення автоматизованого розподілу саме 24.12.2024, не може свідчити про неупередженість або необ'єктивність судді Колеснікової І.С. під час розгляду справи.
Відтак, жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів клопотання про відвід не вбачається, а отже доводи ОСОБА_1 побудовані лише на його суб'єктивних припущеннях.
Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Колеснікової І.С. від розгляду справи № 320/61818/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Шевченко А.В.