13 січня 2025 року № 320/16675/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов та визнання неправомірними дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Фещенко І.І. від 18 листопада 2021 року про відкриття ВП №67572908;
- скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Фещенко І.І. від 18 листопада 2021 року про відкриття BП №67572792;
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Фещенко І.I. по винесенню постанов від 18 листопада 2021 року про відкриття ВП №67572792 та BП №67572908.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року у справі № 755/5218/21 зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати перегородку встановлену в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 кв.м. та лоджією площею 2.1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначає, що 10.09.2021 року до набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року у справі №755/5218/21, у добровільному порядку демонтовано перегородку встановлену в балконному пройомі, що підтверджується договором на виконання ремонтних робіт від 10.09.2021 року та розпискою підрядника від 10.09.2022 року про отримання грошових коштів за виконання демонтажних робіт.
22.09.2021 року (після виконання рішення суду в добровільному порядку) ОСОБА_2 отримав виконавчий лист №755/5218/21 і подав його до виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві, не повідомивши орган державної виконавчої служби про те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року у справі №755/5218/21 виконано ОСОБА_1 в добровільному порядку до набрання законної сили судовим рішенням.
Наголошує, що станом на 05.10.2021 року були відсутні правові підстави для відкриття ВП № 67018174 по виконанню виконавчого листа №755/5218/21 виданого 22.09.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва, так як судове рішення виконано в добровільному порядку до набрання ним законної сили, а тому не може бути виконано повторно в примусовому порядку.
21.10.2021 року після отримання копії постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Фещенко І.І. про відкриття ВП № 67018174, позивач повідомив державного виконавця про те, що судове рішення виконано в добровільному порядку до набрання ним законної сили. У відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 отримав копію постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Фещенко І.І. про закриття ВП № 67018174.
Позивач вважає, що виконавче провадження було відкрито помилково, після виконання судового рішення в добровільному порядку боржником і жодних виконавчих дій державним виконавцем не проводилось, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про скасування постанови від 18.11.2021 року про відкриття ВП № 67572908 та ВП № 67572792 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 12000,00 грн і витрат в сумі 369,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, з урахуванням приписів статті 287 КАС України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2023 року, справа № 320/16675/23 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №320/16675/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.
Сторони про відкриття провадження у справі та про прийняття адміністративної справи до провадження судді Кочанової П.В. були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету сторін (позивача та відповідача).
Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що 05.10.2021 року керуючись ст. 17, 19, 21, 25, 26, 31 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67018174 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 22.09.2021 по справі № 755/5218/21 про усунення перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_1 демонтувати перегородку встановлену в балконному пройомі між кімнатою 12,3 м.2 (кімната №4) та лоджією 2.1 м.2.
25.10.2021 керуючись ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ОСОБА_1 в сумі 12000,00 грн.
Зазначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону. Отже, зазначення виконавцем про стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є його обов'язком.
На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у рамках Закону України «Про виконавче провадження», тому просив відмовити у задоволені позову.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року у справі №755/5218/21 зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу перегородки встановленої в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 м.2 (кімната №4) та лоджією 2.1 м.2.
10.09.2021 року ОСОБА_1 в добровільному порядку демонтував перегородку встановлену в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 кв.м. та лоджією площею 2.1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , про що свідчить договір на виконання ремонтних робіт від 10.09.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно договору від 10.09.2021 року підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи по демонтажу стінки балкона за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до розписки від 10.09.2022 року, підрядник отримав від ОСОБА_1 грошові кошти за виконання демонтажних робіт, виконаних 10.09.2021 року.
05.10.2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67018174 щодо примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/5218/21, виданого 22.09.2021 року. Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 67018174 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12000,00 гривень.
21.10.2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною складено акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження ВП № 67018174, яким установлено, що за адресою АДРЕСА_2 виконано вимоги виконавчого документа - виконавчого листа № 755/5218/21 виданого 22.09.2021 року про демонтаж перегородки встановленої в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 кв.м. та лоджією площею 2.1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
25.10.2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною у рамках виконавчого провадження ВП № 67018174 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановами головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною від 18.11.2021 року відкрито виконавче провадження:
- ВП № 67572908 щодо примусового виконання постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 67018174, виданої 25.10.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000,00 гривень;
- ВП № 67572792 щодо примусового виконання постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 67018174, виданої 25.10.2021 року про стягнення витрат пов'язаних з організацію та проведенням виконавчих дій у розмірі 369,00 гривень.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року у справі № 755/21510/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни.
Скасовано постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 18.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 67572908 щодо стягнення виконавчого збору та постанову від 18.11.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 67572792 щодо стягнення виконавчих витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2023 року у справі № 755/21510/21 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року скасовано, провадження у справі закрито. У постанові зазначено, що скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вважаючи протиправними постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2021 року ВП № 67572792 щодо примусового стягнення виконавчих витрат, ВП № 67572908 щодо примусового стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 4 Закону №1404-VІІІ визначені вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
При цьому, ч. 1-3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ).
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Так, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.
Суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Разом з тим, суд зазначає, що умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII.
Водночас, відповідно до частини дев'ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд встановив, що 10.09.2021 року ОСОБА_1 в добровільному порядку демонтував перегородку встановлену в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 кв.м. та лоджією площею 2.1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , про що свідчить укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір на виконання ремонтних робіт від 10.09.2021 року.
Згідно договору від 10.09.2021 року підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи по демонтажу стінки балкона за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до розписки від 10.09.2022 року, підрядник отримав від ОСОБА_1 грошові кошти за виконання демонтажних робіт, виконаних 10.09.2021 року.
05.10.2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67018174 щодо примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/5218/21, виданого 22.09.2021 року. Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 67018174 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12000,00 гривень.
Відповідно до акта державного виконавця від 21.10.2021 складеного в рамках виконавчого провадження ВП № 67018174, головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Іриною Ігорівною, установлено, що за адресою АДРЕСА_2 виконано вимоги виконавчого документа - виконавчого листа № 755/5218/21 виданого 22.09.2021 року про демонтаж перегородки встановленої в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 кв.м. та лоджією площею 2.1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що докази, які спростовують факт добровільного виконання (здійснення демонтажу перегородки) матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд вважає, що боржником ще до відкриття виконавчого провадження (до 05.10.2021 року), у добровільному порядку було виконано рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/5218/21.
Також в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що договір виконання ремонтних робіт від 10.09.2021 є нікчемним або договір був визнаний недійсним чи/або скасований у судовому порядком.
Таким чином, у матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/5218/21, яким зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати перегородку встановлену в балконному пройомі між кімнатою площею 12.3 кв.м. та лоджією площею 2.1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , виконано боржником 10.09.2021 року, тобто ще до видачі виконавчого листа Дніпровським районним судом м. Києва (22.09.2021 року) та відкриття виконавчого провадження Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (05.10.2021 року).
Отже, дані обставини свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що позивачем доведено факт добровільного виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/5218/21, що свідчить про протиправність прийняття постанов про стягнення виконавчого збору і постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження.
Разом з тим, позивач не просить скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, прийнятих в рамках виконавчого провадження ВП № 67018174.
Враховуючи вищезазначене та факт протиправності прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження, на підставі яких були прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування постанов головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП № 67572908 і ВП № 67572792.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дій головного державного виконавця по винесенню постанов від 18.11.2021 року про відкриття ВП №67572792 та BП №67572908, суд зазначає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з тим, згідно п. 10 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як громадянин віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов та визнання неправомірними дії - задовольнити частково.
Скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 25.10.2021 ВП № 67018174 про стягнення виконавчого збору.
Скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 18.11.2021 ВП № 67572908 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору.
Скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 25.10.2021 ВП № 67018174 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни від 18.11.2021 ВП № 67572792 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.