Справа № 553/3415/23
Провадження № 1-кп/553/351/2025
Іменем України
13.01.2025м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170460000557 від 27.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України,
На розгляді у Ленінському районного суду міста Полтави кримінальне провадження № 12023170460000557 від 27.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин: 26.10.2023, о 23:00 год., ОСОБА_4 перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, поблизу магазину "МаркетОпт" за адресою: м. Полтава, проспект Миколи Вавилова, 9/26, в ході сварки з ОСОБА_6 , яка переросла в бійку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс ОСОБА_6 не менше п'яти ударів ножем, який був затиснутий в правій руці, в ділянку спини зліва потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження: проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва з лівобічним пневмотораксом, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння; непроникаючі ножові поранення тулубу, які кваліфікуються як у сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки йому відомо їх місце проживання, що може призвести до зміни ними показань або відмови від дачі показань у кримінальному провадженні. На думку прокурора, інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора та вказали на недоведеність прокурором ризиків. Просили змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_5 вказав, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, на даний час ризики, на існування яких вказує прокурор, відсутні, свідки у кримінальному провадженні допитані, потерпілий проходить військову службу, де саме не відомо. Просив врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов висновку про таке.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави 27.10.2023 застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 25.12.2023, а ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 22.12.2023, 15.02.2024, 10.04.2024, 04.06.2024, 31.07.2024, 25.09.2024 та від 20.11.2024 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 18.01.2025, включно.
Під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , слідчим суддею було враховано ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим в інкримінованому йому злочині, вказує на наявність ризику переховування від суду.
Водночас, перебування обвинуваченого під вартою впродовж одного року та двох місяців саме по собі зменшило небезпеку зазначеного ризику, а нових підстав, які б вимагали подальшого тримання обвинуваченого під вартою прокурором у клопотанні не наведено.
Також, слід зазначити, що на час розгляду клопотання прокурора допитано свідків обвинувачення. Тобто, мінімізовано ризики протиправного впливу на свідків з боку обвинуваченого.
Таким чином, оскільки прокурором не наведено нових ризиків, існування яких є обов'язковим для продовження строку тримання під вартою, а ризики, що бралися до уваги під час застосування запобіжного заходу зі спливом часу суттєво зменшилися, відсутні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Оцінивши обставини, визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, але прокурор не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тому належить застосувати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Стороною захисту висловлена позиція щодо можливості застосування у відношенні обвинуваченого іншого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
За таких обставин, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечення належного виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків необхідним і достатнім є запобіжний захід - домашній арешт із забороною покидати місце проживання цілодобово.
Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України на обвинуваченого ОСОБА_4 належить покласти обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися з міста Полтави без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою змінити на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому цілодобово без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , який встановити строком на два місяці - до 13 березня 2025 року.
Зобов'язати ОСОБА_4 протягом часу дії ухвали:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з міста Полтави без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали встановити до 13.03.2025.
ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти та доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконання ухвали доручити Відділенню поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 14.01.2025.
Головуючий ОСОБА_1