Провадження № 2/537/630/2025
Справа № 180/2701/24
13.01.2025 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дядечко І.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Доценко Андрій Миколайович про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги,
установив:
Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Марискіної О.О., звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом, відповідно до вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2015 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати ОСОБА_1 спадкоємцем з законом четвертої черги.
Суддя перевіривши позовну заяву та матеріали подані в її обґрунтування встановив таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.6 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст. 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Стаття 32 ЦПК України встановлює, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Разом з тим, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах "Верітас проти України" та "Сокуренко та Стригун проти України", суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Поняття "належний суд" включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям "компетентний суд", що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям "повноважний суд", що застосовується Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Враховуючи те, що поняття "компетенція" є більш широким, доцільнішим є використання терміну "компетентний суд", під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.
Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил підсудності свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.
Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (пункт 1 частини 3 статті 376 ЦПК України). А дотримання правил підсудності розгляду справи є однією з складових законності судового рішення.
Тобто розгляд справ з порушенням правил підсудності є грубим порушенням процесуального закону.
Як встановлено суддею, ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 підставою передання на розгляд Крюківському районному суду Полтавської області позовної заяви ОСОБА_1 встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги, стало те, що встановлення зазначеного факту необхідно позивачу для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , до складу спадщини входить нерухоме майно, а саме частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що право власності померлого ОСОБА_2 на частину квартири підтверджується інформаційною довідкою №291089283 від 17.12.2021, однак зазначений доказ до позовної заяви не доданий, про неможливість надання вказаного доказу не зазначено, клопотання про його витребовування у зв'язку з неможливістю самостійно його отримати не подано.
Суддя зазначає, що вказана обставина виключає можливість встановити належність даної позовної заяви до територіальної юрисдикції (підсудності) Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, що в подальшому може призвести до порушення прав учасників справи на справедливий суд, гарантовані національним законодавством та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та фактично створить умови, за якими необхідно судом, якому передано справу проводити її розгляд з порушенням правил підсудності, визначених ЦПК України, що не усуває можливих наслідків, передбачених ст.378 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Також, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем пред'явлено позов до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, при цьому в позові не викладено обставини на обґрунтування того, якими діями порушуються, не визнаються або оспорюються права, свободи чи інтереси позивача вказаним відповідачем, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, тобто не зазначено, що між позивачем та відповідачем існує спір про право, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем зазначається, що померлому ОСОБА_2 , належала на праві власності лише частина квартири АДРЕСА_2 , однак не зазначено, хто є власником іншої частини квартири, про неможливість надання зазначеної інформації не зазначає, клопотання про її витребування не додає. Разом з тим, суддя наголошує, що інформаційна довідка №2910892 від 17.12.2024, на яку позивач посилається в позовній заяві, як доказ, достовірно містить зазначену інформацію.
Суддя звертає увагу, що прийняття рішення за результатами розгляду заявлених позивачем позовних вимог, безпосередньо може вплинути на права та обов'язки саме співвласника квартири, частина якої, за твердженням позивача, входить до складу спадкового майна, після померлого ОСОБА_2 .
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08. 2019 року у справі № 519/77/18, від 15.04.2020 року у справі № 474/106/18.
Відтак, позивачу необхідно, у відповідності до ч.3 ст. 175 ЦПК України, подати в новій редакції позовну заяву, в якій викласти обставини на обґрунтування того, якими діями порушуються, не визнаються або оспорюються права, свободи чи інтереси позивача вказаним відповідачем, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, зазначити інформацію, кому належить на праві власності інша частина спірної квартири, яка входить, зі злів позивача, до складу спадкового майна та стала підставою для звернення до суду з даною позовною заявою, та позивачу необхідно визначитись із суб'єктним складом осіб у вказаному позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для виправлення вищезазначених недоліків, а саме надати суду всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема з яких можна встановити, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 належала частина квартири АДРЕСА_2 , подати в новій редакції позовну заяву, в якій викласти обставини на обґрунтування того, якими діями порушуються, не визнаються або оспорюються права, свободи чи інтереси позивача вказаним відповідачем, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, зазначити інформацію, кому належить на праві власності інша частина квартири, яка за твердження позивача, входить до складу спадкового майна та стала підставою для звернення до суду з даною позовною заявою, та позивачу необхідно визначитись із суб'єктним складом осіб у вказаному позові.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Доценко Андрій Миколайович про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги - залишити без руху, надавши позивачу строк у десять днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.І.Дядечко