20 грудня 2024 року № 320/9160/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2022 № 53-м, а також додаток 1 до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2022 № 53-м в частині призову та направлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в складі команди до військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у квітні 2022 він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Разом з тим, під час мобілізації відповідачем не враховано, що на утриманні позивача знаходиться троє дітей віком до 18 років, з огляду на що він може проходити службу за наявності згоди на це і лише за місцем проживання позивача. З огляду на наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 від 22.03.2017.
28 квітня 2022 року між позивачем та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 28.04.2022 серії НОМЕР_3 .
Позивач має троє неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвом про народження:
- ОСОБА_3 , свідоцтво про народження від 10.09.2014 серії НОМЕР_4 .
- ОСОБА_4 , свідоцтво про народження від 05.10.2018 серії НОМЕР_5 .
- ОСОБА_5 , свідоцтво про народження від 21.07.2022 серії НОМЕР_6 .
Склад сім'ї позивача також підтверджується посвідченням Рокитнянської селищної ради Київської області №362440 та довідкою Рокитнянської селищної ради Київської області №2021 від 20.09.2022.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_7 позивач є батьком багатодітної сім'ї.
16.04.2022 позивач був мобілізований через ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України.
Позивач стверджує, що у день мобілізації та в день зарахування його до особового складу військової частини, він повідомляв представників центру комплектування та представників відповідача про те, що у нього на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, і він не згоден проходити військову службу за мобілізацією.
Проте, 16.04.2022 року згідно наказу відповідача № 53-м від 16.04.2022 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата.
Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу "від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу ") здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 цього Закону регламентовано поняття військового обов'язку.
Так, згідно з положеннями ч.1, 2 та 3 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Частинами 5 та 7 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з ст.1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч.5, 6 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу першого частини першої вищевказаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною 5 статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до вимог вищевказаної статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (абз.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання (ч.2 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на утриманні позивача перебуває троє неповнолітніх дітей.
Спірним наказом відповідача № 53-м від 16.04.2022 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата.
Доказів наявності особистої згоди на проходження військової служби за мобілізацією матеріали справи не містить.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду ні відзиву на позовну заяву, а ні документів які стали підставою для винесення оскаржуваного наказу.
Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 53-м від 16.04.2022 у частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей, прийнятий відповідачем з недотриманням вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", порушує права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню в зазначеній частині.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо неправомірності прийнятого наказу в частині переведення позивача на службу поза місцем його проживання, а відтак, не виконав вимоги процесуального Закону та не довів правомірності прийнятого рішення, яке є предметом спору даної адміністративної справи.
Відзив на позовну заяву відповідач не надав, як і документи на підставі яких було прийнято оскаржений наказ.
Наведені позивачем аргументи, підкріплені належними та допустимими доказами, а також встановлені судом обставини справи, повністю спростовують доводи та в цілому правову позицію відповідача.
Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2022 № 53-м, а також додаток 1 до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2022 № 53-м в частині призову та направлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації в складі команди до військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.