13 січня 2025 року справа №320/38956/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
у серпні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Просив суд:
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 у період з 01.05.2024 по 31.07.2024 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, виплат по тимчасовій непрацездатності, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, виплат по тимчасовій непрацездатності за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 на підставі положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» на 1 січня календарного року (станом на 01.01.2024 - 3028 грн.), з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 невиплаченої грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, отриманої у червні 2024 року, за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів та щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2021 рік тривалістю 15 календарних днів, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, отриману у червні 2024 року, за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів та за щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2021 рік тривалістю 15 календарних днів, із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., із урахуванням раніше виплаченої суми та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 22.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Ухвалою від 10.01.2024 заяву про зміну/уточнення позовних вимог (зокрема, шляхом стягнення невиплаченої суддівської винагороди і грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку) повернуто через подання поза межами строків, установлених частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у спірний період отримував суддівську винагороду у розмірі, який не відповідає визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів». Стверджував, що суддівська винагорода підлягала нарахуванню, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, зокрема 3028 грн., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн. Звертав увагу, що у спірних відносинах пріоритет для застосування має саме Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Також вказав, що при виплаті грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки неправильно визначено базовий розмір посадового окладу судді, виходячи з якого проведено обрахунки.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначали, що визначення відповідачем конкретного базового розміру посадового окладу позивача у 2024 році шляхом застосування частини третьої статті 135 Закону №1402-VІІІ разом із відповідними нормами статті 7 Закону про Державний бюджет України 2024 рік, якою безальтернативно визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є правомірним та таким, що здійснене на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та Законами України. Наголошували, що стаття 7 закону України про Державний бюджет (на 2024 рік) встановила прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня кожного відповідного року - 2 102 грн, виходячи з розміру якого додатками до цих законів закріплено обсяги видатків, зокрема, на оплату праці за кодом програмної класифікації видатків та кредитування 0851020 «Здійснення правосуддя Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду».
Пояснили, що штатним розписом ВАКС на 2024 рік посадовий оклад судді Апеляційної палати ВАКС було затверджено в розмірі 131 375 грн. (2 102 грн. * 50 пр. мін. * 1,25 регіон. коеф.), який є складовою суддівської винагороди. Звертали увагу, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди всупереч наведених норм бюджетного законодавства України призведе до нецільового використання бюджетних коштів, а також до передчасного вичерпання фінансових ресурсів відповідного фонду оплати праці, що унеможливить здійснення ВАКС як головним розпорядником бюджетних коштів виплат суддівської винагороди суддям ВАКС у повному обсязі, в тому числі й позивачу.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Указом Президента України «Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду» №129/2019 від 11.04.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (а.с.18).
Наказом виконуючого обов'язки голови Вищого антикорупційного суду № 24/к від 23.04.2019 позивача зараховано до штату Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на посаду судді з 23.04.2019 (а.с.19,23).
З 24.05.2022 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків Голови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (а.с.20).
Як видно з довідки Вищого антикорупційного суду №414 про розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за травень, червень, липень 2024 року (а.с.24), розмір посадового окладу судді визначався із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Крім того, 03.06.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів та за 2021 рік тривалістю 15 календарних днів (а.с.25).
За результатами розгляду такої заяви видано наказ від 06.06.2024 №165/в/Ап, визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років тривалістю 15 календарних днів за 2020 та 2021 роки (а.с.26).
Як видно із довідки-розрахунку компенсації відпустки №410 від 09.08.2024, у червні 2024 року позивачу, разом із іншими виплатами, нарахована і виплачена, зокрема, відповідна грошова компенсація у сумі 193 766, 70 грн. Тут же вказано, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року, встановлено у розмірі 2102 грн.; грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку розрахована відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (а.с.31).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За правилами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За положеннями статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За нормами частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
За приписами частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зі змісту названої норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX (статті 7) встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. При цьому, тут же встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.
У постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali).
Аналізуючи наведені вище норми, суд резюмує, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, суд констатує, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
При цьому, Законом «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Разом із тим, відповідні закони про державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Про це зазначав і Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Як видно із позиції Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» була протиправною.
Подібна позиція міститься і у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 27.04.2023 у справі №240/3795/22.
Отже, оскільки законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, у спірному випадку - відсутні, то дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу суддівської винагороди у меншому обсязі підлягають визнанню протиправними.
Також суд враховує наступне.
За змістом частин першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
За правилами частини третьої статті 148 Закону «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 цього ж Закону).
Таким чином, саме ВАКС, у випадку, який розглядається, здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів.
Як видно із додатку №3 Закону «Про державний бюджет України на 2024 рік» фінансування видатків Вищого антикорупційного суду передбачено фінансування видатків за окремим кодом « 0850000».
Отже, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана з бездіяльністю Вищого антикорупційного суду як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності цього суду і, відповідно, саме відповідач здійснює нарахування і виплату позивачу суддівської нагороди.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Вищого антикорупційного суду провести нарахування та виплату позивачу недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 31.07.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду у 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України про державний бюджет на 2024 рік на 1 січня календарного року (3028 грн.), із урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стосовно вимоги про визнання протиправними дій по нарахуванню та виплаті невиплаченої грошової компенсації за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки тривалістю 15 календарних днів за 2020 та 2021 роки, виходячи із прожиткового мінімуму у 2102 грн., а також зобов'язання відповідача провести донарахування і виплати у цій частині із застосуванням розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., суд зазначає наступне.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
За змістом абзацу першого пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У той же час, за положеннями абзацу другого пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі №320/44275/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Вищий антикорупційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої у період з 01.01.2023 по 31.10.2023 винагороди судді та допомоги на оздоровлення за 2023 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Після набрання названим рішенням законної сили ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати різниці між отриманою (виплаченою) компенсацією та розміром компенсації, належної до виплати, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі №320/44275/23 (а.с.27).
У листі-відповіді від 07.08.2024 зазначено, що відповідне рішення не охоплює період червня, коли нараховано і виплачено компенсацію; а здійснення відповідного перерахунку призведе до виходу за межі судового рішення та нецільового використання бюджетних коштів. Також вказано, що ВАКС наразі позбавлений можливості здійснити перерахунок компенсації за невикористану відпустку (а.с.28-29).
За наведеного, враховуючи, що Порядком обчислення середньої заробітної плати №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році, зважаючи, що рішенням суду стосовно позивача, яке набрало законної сили, визначено розмір прожиткового мінімуму у 2684 грн., як належний для визначення грошової винагороди у 2023 році, беручи до увагу, що право на виплати компенсації за невикористані відпустки за 2020 та 2021 року ОСОБА_1 набув до 31 грудня 2023 року, то суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і у цій частині.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом, докази понесення учасниками справи інших судових витрат - відсутні, тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 у період з 01.05.2024 по 31.07.2024 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, виплат по тимчасовій непрацездатності, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102, 00 грн. - протиправними.
3. Зобов'язати Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ: 42836259, місцезнаходження: 01601, м. Київ, пр. Берестейський, 41) провести нарахування та виплату судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, виплат по тимчасовій непрацездатності за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України про державний бюджет на 2024 рік на 1 січня календарного року (3028 грн.), із урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
4. Визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 грошової компенсації, отриманої у червні 2024 року, за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів та невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2021 рік тривалістю 15 календарних днів, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
5. Зобов'язати Вищий антикорупційний суд (код ЄДРПОУ: 42836259, місцезнаходження: 01601, м. Київ, пр. Берестейський, 41) провести нарахування та виплату судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої грошової компенсації, отриманої у червні 2024 року, за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів та невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж роботи на посаді судді більше 10 років за 2021 рік тривалістю 15 календарних днів, із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., із урахуванням раніше виплаченої суми та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.