Справа № 282/1204/24
Провадження № 2/282/38/25
14 січня 2025 року селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Вальчука В. В.
при секретарі судового засідання Демчук В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любар, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивачі вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Глезне Житомирського (до перейменування - Любарського) району Житомирської області померла їхня мати - ОСОБА_5 , яка до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, яку вони, як її діти та її чоловік, їхній батько ОСОБА_6 , прийняли в рівних частках та на частину спадкового майна отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.
За час перебування у шлюбі батьки збудували будинок 1979 року побудови, загальною площею 91,4 кв.м., житловою площею 52,0 кв. в АДРЕСА_1 .
Батько позивачів - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Глезне Житомирського (до перейменування Любарського) району Житомирської області.
За життя він залишив заповіт, згідно якого, все своє майно, яке на день смерті йому належить з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось заповів ОСОБА_4 .
У липні 2024 року, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах брата ОСОБА_2 , звернулася до завідувача Житомирської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Житомирської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/8 частці після смерті матері на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , однак їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, а тому вони вимушені звернутися до суду з позовом про визнання за ними, в порядку спадкоємства за законом, права власності в рівних частках - по 1/8 частці кожному на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудам АДРЕСА_1 за яким рахується земельна ділянка площею 0,80 га.
Представник позивачів ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, у заяві, що надійшла до суду, просила суд проводити судове засідання за її відсутності та відсутності її довірителів. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному об'ємі та просила справу слухати у її відсутності.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання на розгляд справи не з'явилися, однак у заявах, що надійшла на адресу суду зазначили, що заявлені позовні вимоги визнають та просять справу слухати у їх відсутності.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00036040272 від 05.07.2022, 29.01.1961 року Глезненською сільською радою Любарського району було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.37).
Згідно виписки з погосподарських кних за 1974 - 1990 роки №123 від 07.02.2018 року, що видана Глезненським старостинським округом Любарської селищної ради, у с.Глезне Житомирського (раніше Любарського) району проживала родина, до складу якої у різні роки входили: голова двору - ОСОБА_6 , його дружина - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_3 , зять - ОСОБА_10 , онук - ОСОБА_11 (а.с.20).
Довідка №12 від 08.01.2009 року, видана Глезненською сільською радою Любарського району, вказує на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі у 1979 році побудували житловий будинок (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Глезне Любарського району у віці 71 років померла ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №09 (а.с.13).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на її майно, спадкоємцями якого є її чоловік - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_3 , за заявами яких у Любарській державній нотаріальній конторі 09.10.2008 року заведено спадкову справу №392, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №78547486 від 30.09.2024 (а.с.54) та видано свідоцтва про право на спадщину за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Глезне Любарського району у віці 81 рік помер ОСОБА_12 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №12 (а.с.13).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на його майно, спадкоємцем якого, у відповідності до заповіту, посвідченого 06.11.2017 року секретарем Глезненської сільської ради Любарського району є ОСОБА_4 (а.с.34), за заявою якої у приватного нотаріуса Любарського районного нотаріального округу заведено спадкову справу №14/2018 та видано відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.131, 132).
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Любарського районного нотаріального округу, №331/02-31 від 15.07.2019 року, ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на дане майно (а.с.133).
Разом з тим, відповідно до постанови державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори №144/02-31 від 30.07.2024, ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та по довіреності від імені ОСОБА_2 , відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом в 1/8 частці кожному на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавиці на дане майно (а.с.39).
Згідно інформаційної довідки №389157362 від 01.08.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за параметрами запиту: АДРЕСА_1 - відомості відсутні (а.с.17).
Отже, як встановлено в судовому засіданні, батьки позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 1961 року перебували у шлюбі, під час якого у 1979 році спільно побудували житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживали за вказаною адресою до смерті останньої.
Згідно зі статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, яка діяла на час смерті спадкодавці ОСОБА_5 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Аналізуючи вказану норму закону, слід дійти висновку, що житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в рівних частинах.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як визначено ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як визначено ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2009 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.ст.5, 47, 49 Закону України «Про нотаріат», п.22.31 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
На підставі ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що позивачі фактично прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , однак у них існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав із-за відсутності у спадкодавиці всіх правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 211, 247, 263 - 265, 271 - 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.25, 30, 321, 328, 331, 346, 376, 381, 1268 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за спадкоємцями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою України, РНОКПП: НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянином України, РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Глезне Житомирського (до перейменування Любарського) району Житомирської області, право власності в рівних частках - по 1/8 частці кожному на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудам АДРЕСА_1 , за яким рахується земельна ділянка площею 0,80 га.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В. В. Вальчук