Справа № 296/6185/24
2-а/296/2/25
13 січня 2025 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови та закриття провадження у справі, -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крижанівський Володимир Петрович, звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №318832 від 12 квітня 2024 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12 квітня 2024 року було винесено постанову серії ББА №318832, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.6 ст. 121, ч. 1 ст.36 КУпАП. Згідно постанови, ОСОБА_1 , 12.04.2024 о 13 годині 52 хвилин, керуючи транспортним засобом VIPER LS 200A номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в смт Черняхів по вул. Житомирська, 10, керував транспортним засобом, який не зареєстрований у ТСЦ у встановлений законом термін, не маючи право керувати таким видом ТЗ, чим порушив пп.2.1 «а», 2.8 «в» ПДР.
Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки: в постанові не зазначено серію та номер пристрою яким здійснювався відеозапис; відповідач у накладенні штрафу керувався ч.1 ст.36 КУпАП, хоча притягнутий до відповідальності за ч.2 ст.126 та ч.6 ст.121 ПДР України, та штраф був застосований шляхом поглинання більш суворого менш суворим, тобто фактично застосовано положення ч.2 ст.36 КУпАП; в постанові зазначено порушення вимог пункту 2.8.в) ПДР, проте такого не існує; ОСОБА_1 керував транспортним засобом VIPER LS 200A, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто номерний знак був наявний, в той же час в постанові вказано про порушення п.2.8.в) ПДР, що є незрозумілим; справу було розглянуто за відсутності позивача, йому не роз'яснено права, строки оскарження, не відібрано пояснення. Вказані в постанові порушення є надуманими, а ОСОБА_1 не порушував чинне законодавство.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира у даній справі поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови та закриття провадження у справі, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
29 липня 2024 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області - Панасюк Ганни Леонідівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1. пропустив строк звернення до суду із позовом, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Cудом встановлено, що 12 квітня 2024 року інспектором СРПП Відділу поліцейської діяльності № 1 Житомирського РУП Головного управління Національної поліції в Житомирській області було винесено постанову серії ББА №318832 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 та ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Згідно змісту вищевказаної постанови, 12.04.2024 о 13 годині 52 хвилин в смт Черняхів по вул. Житомирській, 10, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом VIPER LS 200A номерний знак НОМЕР_3 , який не зареєстрований у ТСЦ у встановлений законом термін, при цьому керував транспортним засобом, не маючи право керувати таким видом ТЗ, чим порушив п.2.1 «а», п.2.9 «в» ПДР України.
Не погоджуючись з постановою серії ББА №318832 від 12.04.2024, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Пунктом 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п.1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
У відповідності до пункту 2.4 (а) ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п.2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У відповідності до положення частини 2 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пп. «в» п.2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
У відповідності до положення частини 6 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі ч.2 ст.126 КУпАП, ч.6 ст.121 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а).
У відповідності до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві стверджує, що не вчиняв адміністративне правопорушення, а також, що справу було розглянуто за його відсутності, не роз'яснено права, строки оскарження, тобто порушено процедуру винесення спірної постанови.
Відповідачем по справі Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області такі доводи не спростовані будь-якими доказами, відеозапис події відсутній.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку було б встановлено наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП, а також доказів, якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач при обґрунтуванні позову.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи відсутність належних доказів правомірності винесеної постанови серії ББА №318832 від 12.04.2024, суд дійшов висновку про необхідність скасування спірної постанови, а отже задоволення позову в цій частині.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №588/589/16-а (провадження №К/9901/34755/18) сформовано позицію, що системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 за ч.2 ст.126, ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.139 КАС України, з Головного управління Національної поліції в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 257, 262, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (м.Житомир, вул.Старий Бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625) про скасування постанови та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №318832 від 12.04.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126, ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У задоволенні позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.01.2025.
Cуддя М. В. Петровська