Справа № 162/1146/24
Провадження № 2-а/162/18/2025
13 січня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі :
головуючого судді Савича А.С.,
з участю секретаря судових засідань - Гичук О.М.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Кучера А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3561743 від 28.11.2024 та закриття справи, -
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кучер А.А. 06.12.2024 подав до суду поштою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3561743 від 28.11.2024 та закриття справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.11.2024 поліцейським 1 батальйону 5 роти Відділу організації несення служби м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області старшим лейтенантом поліції Панасюком І.Я. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивачки до відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за порушення нею п. 19.1.а) Правил дорожнього руху.
Вважає, що дана постанова є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 заперечує вчинення інкримінованого їй правопорушення. Вона користується транспортним засобом 2024 року випуску, з 06.09.2024. Даний автомобіль є сучасним, у ньому використовуються новітні технології, у тому числі і включення в автоматичному режимі головного (ближнього) світла, денних ходових вогнів та всіх наведених в Посібнику з експлуатації елементів освітлення. Також автомобіль має функцію АНВ (автоматичне дальнє світло), при якому автомобіль, використовуючи передню камеру, розташовану у верхній частині вітрового скла, яка визначає яскравість світла автомобілів, що рухаються, вуличних ліхтарів тощо змінює вмикає чи вимикає дальнє світло фар.
Стверджує, що позивачка не порушувала вимоги п. 19.1.а) Правил дорожнього руху, ближнє світло фар в автомобілі ввімкнулось автоматично при його заведенні ще в с.Седлище Камінь-Каширського району. Станом на 09 годину 28.11.2024 на вулиці вже було світло і вона рухалась на ближньому світлі фар, у чому на місці зупинки вона і поліцейський впевнились особисто. Позивачка на місці події повідомляла поліцейського, що в її автомобілі світло фар вмикається автоматично. Поліцейський при розгляді справи, доказів вини позивачки у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, не надав.
З огляду на вищенаведене, позивачка вважає, що оскаржувану постанову належить скасувати, а справу про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП - закрити.
Ухвалою судді від 16.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті постановлено провести о 14 год 00 хв 26.12.2024, яке за клопотанням представника відповідача відкладено на 14 год 00 хв 13.01.2025.
Представник відповідача Любохинець І.С. подав відзив на позов (з додатком - відеозаписом з місця події), узагальнені доводи якого свідчать про те, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. Зокрема, факт порушення позивачкою правил дорожнього руху зафіксований на портативний відеореєстратор поліцейського 475664, який використовувався ним під час виконання службових обов'язків, також даним пристроєм зафіксовано розгляд справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. Під час спілкування з позивачкою поліцейський повідомив їй причину зупинки транспортного засобу, а саме, що вона рухалась автомобілем в умовах недостатньої видимості (в туман) без увімкненого ближнього світла фар або протитуманних фар. На транспортному засобі були ввімкнені лише денні ходові вогні, що поліцейський наголошував неодноразово. На відеозаписі зафіксовано відсутність увімкнених задніх габаритних вогнів, що однозначно підтверджує факт керування без ближнього світла фар. Також факт керування без ближнього світла фар або протитуманних фар не оспорювався позивачкою на місці зупинки транспортного засобу. З рахуванням наведеного просив в позові відмовити повністю (а.с.36-45).
Представник відповідача у призначене судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.33-35). Про причини своєї неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подав.
На підставі вимог ч. 3 ст. 268 КАС України суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні позивачка підтримала свій позов та просила його задовольнити. Пояснила, що вважає постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП незаконною, оскільки Правил дорожнього руху вона не порушувала, керувала автомобілем з увімкненим ближнім світлом фар, це було відображено на приборах управління транспортним засобом.
Представник позивачки у судовому засіданні також підтримав позов, просив його задовольнити з підстав, які у ньому зазначені. Звернув увагу, що відповідачем, хоч і надано відеозапис з місця події, проте цей відеозапис не може бути доказом, який підтверджує порушення позивачкою вимог п. 19.1.а) Правил дорожнього руху. Зокрема, як вбачається з цього відеозапису, поліцейський взагалі не зафіксував, передню частину автомобіля, під керуванням позивачки, де було б видно, чи було увімкнене ближнє світло фар чи ні. Це поліцейський визначав по задніх фарах автомобіля, тому висновки поліцейського ґрунтуються на припущеннях. Автомобіль позивачки є сучасним, у ньому використовуються новітні технології, зокрема і включення в автоматичному режимі головного (ближнього) світла, денних ходових вогнів тощо, в залежності від погодних умов та пори доби. На думку представника позивачки, висновки поліцейського, що ОСОБА_1 рухалась в умовах недостатньої видимості також є сумнівними.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено, що поліцейським 5 роти 1 батальйону ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Панасюком Ігорем Ярославовичем складено постанову серії ЕНА №3561743 від 28.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона 28.11.2024 о 08 год 48 хв, в с. Оконськ, дорога а/д Р-14 71 км 750 м, керувала транспортним засобом Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості, чим порушила вимоги п. 19.1 а) Правил дорожнього руху (а.с.13).
Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 19.1. а) Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема особу правопорушника та наявність його вини у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У постанові від 14.03.2018 по справі №760/2846/17 Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Дослідивши в судовому засіданні докази, надані представником відповідача, зокрема, відео з нагрудної камери № 475664, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність його дій, оскільки наданий доказ переконливо не свідчить про те, що позивачка порушила вимоги п. 19.1 а) Правил дорожнього руху.
Так, з дослідженого відеозапису з місця події вбачається, що працівник поліції зупинив транспортний засіб Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням позивачки ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив, що позивачка рухається автомобілем в умовах недостатньої видимості тільки на денних ходових вогнях, без увімкненого ближнього світла фар чи протитуманних фар. Позивачка повідомила, що в її автомобілі ввімкнення фар спрацьовує автоматично. Як видно з цього відеозапису, поліцейський не зафіксував передню частину автомобіля під час його руху, де можна було б об'єктивно пересвідчитись, що ближнє світло фар чи протитуманні фари дійсно були вимкнені. Поліцейський спочатку фіксував автомобіль з іншої сторони дороги, а коли її перейшов та підійшов до автомобіля, визначив, що ближнє світло фар чи протитуманні фари вимкнені, бо це вбачається по освітленню задніх фар автомобіля, про що повідомляв позивачку. Поліцейський навіть після зупинки автомобіля не підійшов до його передньої частини, щоб зафіксувати, які фари в автомобілі увімкнені чи не увімкнені.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, факт порушення позивачкою Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, необхідно стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмір 605, 60 грн., який був сплачений позивачкою при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 6 - 9, 19, 25, 77, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі статей 245, 251, 280 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3561743 від 28.11.2024 та закриття справи - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 3561743 від 28.11.2024 поліцейського 1 батальйону 5 роти Відділу організації несення служби м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області старшого лейтенанта поліції Панасюка Ігоря Ярославовича про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту рішення 13 січня 2025 року.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса місця знаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич