ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" січня 2025 р. справа № 300/6917/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Сливінській М.Ю.,
за участю: представника позивача Мельника Р.Я.,
представника відповідача Голинської Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференцзв'язку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник Мельник Роман Васильович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №012715/0901.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 №012715/0901, оскільки ФОП ОСОБА_1 не отримувала акт перевірки №429/09-19-09- 01/ НОМЕР_1 від 08.05.2024. Так, з метою отримання акту перевірки №429/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 08.05.2024 ОСОБА_1 зверталася із заявою від 10.06.2024 до контролюючого органу з проханням його надати. Однак, така заява залишена відповідачем без розгляду та без надання відповіді. Таким чином. На думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без дотримання вимог п. 86.7. та 86.8. статті 86 ПК України, так як платник податків був позбавлений можливості подати заперечення проти висновків акту перевірки, спірне рішення прийняте до спливу строку подачі позивачем заперечень проти висновків акту перевірки, а відтак прийняте з порушенням встановлених правил та процедур, прийнято передчасно - без дотримання права позивача на подачу та розгляд його заперечень, що є передумовою прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим є таким, що прийняте з порушенням закону, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, як передчасно прийняте. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 08 жовтня 2024 року о 10:00 год.
Згідно, ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях у справі №300/6917/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів, через Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, у тому числі - в судовому засіданні, призначеному на 08.10.2024 о 10:00 год.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.10.2024. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що у наданих поясненнях, ОСОБА_2 вказала місцем роботи: м. Калуш, адресу торгового об'єкту вказала: АДРЕСА_1 , зазначила також про те, що торговий об'єкт та реалізований товар належить ФОП ОСОБА_1 . Більше того, позивач не заперечує обставину, що ОСОБА_2 на правомірних підставах 08.05.2024 діяла в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від імені ФОП ОСОБА_1 , як продавець. Відтак, проведення спірної фактичної перевірки за участю продавця, котра фактично здійснює розрахункові операції, вручення останній направлень на перевірку, не є порушенням в розумінні положень Податкового кодексу України. Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з актом фактичної перевірки була ознайомлена, що підтверджується її підписом. Також нею отриманий примірник акта перевірки. При цьому, на підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 надано звітність подану позивачем за 2 квартал 2024 за формою 1ДФ, з якої вбачаються відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за 5 місяць 2024 року. Таким чином, вказані обставини свідчить про те, що ОСОБА_2 як посадова (службова) особа, в розумінні ПКУ виконувала трудову функцію, яка притаманна продавцю товарів, на користь та в інтересах позивача, а саме здійснила реалізацію товарів, що належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , провела розрахункову операцію, мала доступ до місця проведення розрахункових операцій та готівкових коштів позивача, які знаходилися у касі. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 №012715/0901 прийняте на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
09.12.2024 на адресу суду від представника позивача, надійшли додаткові пояснення, згідно яких, зазначено, що необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження факту порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. При цьому зазначення у фіскальному чекові даних марки акцизного податку на алкогольні напої, чи відсутність такої інформації в розрахунковому документі жодним чином не може підтверджувати чи спростовувати факт реалізації не маркованої алкогольної продукції відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України. Крім того, формування та ведення контролюючим органом податкового обліку інформації щодо здійснення господарської діяльності позивачем, яка надходить в електронному вигляді до відповідача з усіма необхідними реквізитами, та з незалежних від платника податку причин не відображається або відображається з помилками, чи будь-яким способом була викривлена в аналітичній системі АІС "Податковий блок", не може бути підставою для підтвердження наявності факту порушення. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
10.12.2024 на адресу суду від представника відповідача, надійшли додаткові пояснення, згідно яких, зазначено, що факт продажу позивачем алкогольних напоїв у заборонений час доби підтверджений відповідними фіскальними документами. Відтак санкція за порушення вимог статті 153 Закону №481/95 у розмірі 6 800,00 гривень, передбачена абзацом 11 частини 2 статті 17 цього Закону, застосована до позивача правомірно. Крім того, згідно норми чинного законодавства унеможливлюють факт законного (правомірного) повторного використання марки акцизного податку, яка за відповідними реквізитами (серією, номером тощо) виготовлена і видана (продана) лише один раз, одному покупцю (виробнику, імпортеру тощо) в одному примірнику. При цьому, податкова інформація відомості із «система зберігання і збору даних РРО та "системи обліку даних РРО" є доказом у даній справі, оскільки стосується обставин, які входять до предмету доказування відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, твердження позивача, що відповідачем не зібрано та не надано (додано) належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 КАС України, доказів виявлення саме під час проведення фактичної перевірки фактів продажу вказаних вище алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку, видачі розрахункових документів РРО оформлених з порушеннями чи невстановленого взірця. є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. В зв'язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав наведених в письмових поясненнях та просили, вказав на фактичне проведення документальної перевірки а не фактичної, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових додаткових поясненнях. Звернула увагу суду на відсутність доказів подання/реєстрації заяви позивачем про видачу копії акту перевірки. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Згідно матеріалів справи, на підставі наказу від 05.04.2024 №904-п про проведення фактичної перевірки (а.с.118), направлень від 05.04.2024 №1581, №1583 (а.с.43) виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, головним державним інспектором відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Мручком Богданом, та головним державним інспектором відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Івашко Олегом відповідно до пп.80.2.2, пп.80.2.5, пп.80.2.7, п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України від 02. Грудня 2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями проведено фактичну перевірку магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів,здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
За результатами перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки від 08.05.2024 № 429/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано наступні порушення вчинені платником податків - ФОП ОСОБА_1 , а саме:
- продаж алкогольних напоїв у заборонений час відповідно до наказу Івано-Франківської військової адміністрації від 27.02.2022 №2 «Про встановлення обмежень щодо торгівлі алкогольними напоями та речовинами виробленими на спиртовій основі на території Івано-Франківської області»;
- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку, а саме: за даними системи обліку даних РРО ДПС України, в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку, номери та серії яких дублюються у фіскальних чеках (а.с.44-48).
Перевірку проведено в присутності продавця ОСОБА_2 , яка зауважень до вищенаведеного акту перевірки не висловила, примірник акту отримала, про що проставила свій підпис та згідно пояснень від 08.05.2024, зазначила, що працює у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді продавця терміном 1 рік 4 місяці. Продала 08.05.2024 о 13 год. 15 хв. горілку «Неміров оригінал» 0,5 л. по ціні 140,00 гривень, та сигарети «Бонд сині 20» по ціні 88 гривень, на загальну суму 228 грн (а.с.49).
На підставі встановлених порушень, висвітлених у вказаному акті перевірки від 08.05.2024 № 429/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 №012715/0901, на загальну суму 99 532,00 грн (а.с.21-22).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2024 №012715/0901 представником позивача подано до ДПС України скаргу від 12.06.20024 (а.с.10).
Рішення про результати розгляду скарги від 14.08.2024 №24864/6/99-00-06-03-02-06 ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-франківській області від 27.05.2024 №012715/0901, а скаргу - без задоволення (а.с.12-13).
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2024 №012715/0901 позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав визначеної даним пунктом.
Підпунктами 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлені підстави для проведення фактичної перевірки, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 ПК України).
Згідно пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки (п.81.1 ст.81 ПК України).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 ПК України).
Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно з пунктом 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Як свідчать матеріали справи, посадовими особами відповідача 08.05.2024 під час проведення перевірки, ОСОБА_2 , яка фактично проводила розрахункові операції в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , пред'явлено копію наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.04.2024 №904-п "Про проведення фактичної перевірки", направлення на проведення перевірки від 05.04.2024 №1581, №1583 та відповідні службові посвідчення, що підтверджується відповідними підписами останньої на направлення на проведення перевірки від 05.04.2024 №1581, №1583 (а.с.43).
Суд зазначає, всі направлення на перевірку та наказ про проведення перевірки, містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.
За результатами проведеної контролюючим органом фактичної перевірки позивача складено акт від 08.05.2024№ 429/09-19-09-01/ НОМЕР_1 (а.с.44-45).
При цьому, ОСОБА_2 яка згідно пояснень від 08.05.2024 (а.с.49) працює у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 на посаді продавця терміном 1 рік 4 місяці, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з актом фактичної перевірки від 08.05.2024 № 429/09-19-09-01/ НОМЕР_1 була ознайомлена та отримала примірник акта перевірки, що підтверджується її підписом.
Відтак, доводи представника позивача щодо неотримання ОСОБА_1 акту перевірки, позбавлення її можливості подати заперечення на акт не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Щодо доводів сторони позивача про не надання примірника акту перевірки на заяву позивача то суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , до позову долучила копію заяви від 10.06.2024 вих№1 адресовану начальнику Калуської ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області з проханням надати примірник акту перевірки від 08.05.2024 № 429/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , який після проведення перевірки або втрачено або не було залишено інспекторами(а.с.6).
Однак доказів направлення і вручення або реєстрації такої заяви позивачем не долучено до матеріалів справи, тому належних доказів у наявності перешкод в отриманні примірника акту перевірки сторона позивача не надала.
В свою чергу суд зазначає, що підставу в направленнях на перевірку від 05.04.2024 №1581, №1583 та наказі від 05.04.2024 №904-п "Про проведення фактичної перевірки" Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області визначено підпункт 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Аналіз підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, серед яких і здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відтак, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання.
У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Зазначений висновок суду узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 і від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Таким чином, норми Податкового кодексу України не покладають на контролюючий орган обов'язку попередження про проведення перевірки чи проведення такої тільки у присутності суб'єкта господарювання.
За наведених обставин справи суд дійшов висновку, що фактична перевірка проведена в межах та у спосіб встановлений нормами Податкового кодексу України, а твердження позивача, що ГУ ДПС у Івано-Франківській області не було вручено примірника акту перевірки не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставним та не обґрунтованим.
Суд зазначає, що інших підстав позову окрім не вручення акту перевірки та неможливості скористатись, як наслідок, правом подання заперечення на акт перевірки позовна заява не містить.
Щодо нових підстав позову наведених представником позивача у додаткових поясненнях поданих до суду 09.12.2024 то суд вказує на таке.
Ухвалою суду від 17.09.2024 2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 08 жовтня 2024 року о 10:00 год. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Також, встановлено позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - для подання заперечення, - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву чи відповіді на відзив, копії яких одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи
Відповідач подав відзив на позовну заяву 04.10.2024 через систему «Електронний суд», відтак, з огляду на наявність у позивача та представника позивача електронних кабінетів строк на подання відповіді на відзив сплив 14.10.2024.
Відтак, інших заяв по суті справи крім позовної заяви та відзиву на позовну заяву матеріали справи не місять.
Згідно із частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, правом подання заяви про зміну підстав позову у строки встановлені вказаною нормою сторона позивача не скористалась.
Відтак, зазначення представником позивача у додаткових письмових поясненнях від 09.12.2024 нових підстав позову, не є зміною підстав первинно поданого позову від 11.09.2024 відповідно до вимог норми частини 1 ст. 47 КАС України.
Стосовно доводів сторони позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №012715/0901, суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
За пунктом 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння).
Відповідно пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Згідно з пунктом 226.3 пункту 226 Податкового кодексу України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 226.6 та 226.7 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Відповідно пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Відповідно пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР).
Згідно статті 1 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
За вимогами абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Частиною 21 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень (абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Відповідно пункту 5 Положення, марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - зеленій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва (сигарили) - смарагдово-зеленій, для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням вітчизняного виробництва - бузковій, для інших тютюнових виробів вітчизняного виробництва - помаранчевій, для тютюнових виробів імпортного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - синій, для тютюнових виробів імпортного виробництва (сигарили) - рожево-смарагдовій, для інших тютюнових виробів імпортного виробництва - бордовій, для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням імпортного виробництва - зелено-помаранчевій, для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вітчизняного виробництва - вохристо-зеленій, для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, імпортного виробництва - рожево-синій кольоровій гамі.
Марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі - QR-код) та лінійний штрих-код (далі - штрих-код).
На кожну марку наносяться такі реквізити:
слова УКРАЇНА, МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ, ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ (для тютюнових виробів);
позначення виду марки, що складається із слів та літер алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція) - АВ ЛГП, алкоголь вітчизняний (виноробна продукція) - АВ ВП, алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція) - АІ ЛГП, алкоголь імпортний (виноробна продукція) - АІ ВП, тютюн вітчизняний (сигарети з фільтром) - ТВ ЗФ, тютюн вітчизняний (сигарети без фільтра, цигарки) - ТВ БФ, тютюн вітчизняний (сигарили) - ТВ СГ, тютюн імпортний (сигарети з фільтром) - ТІ ЗФ, тютюн імпортний (сигарети без фільтра, цигарки) - ТІ БФ, тютюн імпортний (сигарили) - ТІ СГ, тютюн вітчизняний (інші вироби) - ТВ ІНШІ, тютюн імпортний (інші вироби) - ТІ ІНШІ, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням вітчизняні - ТВЕН В, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням імпортні - ТВЕН І, рідина імпортна - РІ, рідина вітчизняна - РВ;
індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах) через скісну риску, сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, кількість штук у пачці або упаковці (для сигарет, цигарок та сигарил);
реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).
Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки.
QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки.
QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.
Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.
Продавець марок веде електронну базу марок акцизного податку (далі - електронна база марок), в якій відображається інформація про: отримані марки продавцем марок; видані марки продавцем марок (із зазначенням таких реквізитів платіжного документа/ платіжних документів на перерахування плати за виготовлення марок, як номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів); використані марки покупцем марок; пошкоджені, списані та знищені марки.
Пунктом 20 Положення встановлено, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Для алкогольних напоїв імпортного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Відтак, перелічені вище норми унеможливлюють факт законного (правомірного) повторного використання марки акцизного податку, яка за відповідними реквізитами (серією, номером тощо) виготовлена і видана (продана) лише один раз, одному покупцю (виробнику, імпортеру тощо) в одному примірнику.
При цьому, згідно пункту 226.11 статті 226 ПК України та пункту 24 Положення №1251 продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв забороняється.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи, контролюючим органом у спірному випадку здійснено аналіз та співставлення інформації щодо відображення у фіскальних чеках цифрового значення та штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) та встановлено систематичну реалізацію ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах.
Так, факт реалізації алкогольних напоїв без акцизних марок встановленого зразка підтверджується наявним в матеріалах справи електронними копіями розрахункових документів, що надходять до органів ДПС та копіями фіскальних чеків якими встановлено факти реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку, що дублюється.
При цьому, податкова інформація відомості із «система зберігання і збору даних РРО та "системи обліку даних РРО" є доказом у даній справі, оскільки стосується обставин, які входять до предмету доказування відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, наявність у податкового органу відомостей про фіскальні чеки РРО на алкогольні напої із реалізації/продажу суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі більше ніж одної марки акційного податку із однаковими серією та номером, засвідчує обставину маркування алкогольних напоїв з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та/або маркування марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України.
Відтак, твердження представника позивача, що відповідачем не зібрано та не надано (додано) належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 КАС України, доказів виявлення саме під час проведення фактичної перевірки фактів продажу вказаних вище алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку, видачі розрахункових документів РРО оформлених з порушеннями чи невстановленого взірця, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо встановленого в ході перевірки порушення вимог частини дев'ятої статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", суд зазначає наступне.
Частиною дев'ятою статті 15-3 цього Закону встановлено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
За приписами статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: як заборона у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
За приписами пункту 43 частини другої статті 15 цього Закону військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
У відповідності до пункту 13 частини першої статті 8, частини третьої статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Порядку заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1457, враховуючи протокол засідання Ради оборони області, затверджений розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 04.04.2022 № 128, та численні звернення суб'єктів господарської діяльності, з метою забезпечення громадської безпеки і порядку на території Івано-Франківської області, наказом Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 04.04.2022 №12 заборонено роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім пива) і речовинами, виробленими на спиртовій основі (за винятком лікарських засобів, дозволених до застосування та включених до Державного реєстру лікарських засобів, та дезінфекційних засобів) на території Івано-Франківської області з 16:00 год. поточної доби до 12:00 год. наступної доби, починаючи з 04.04.2022 до прийняття окремого рішення.
Тобто на період часу, охоплений перевіркою, була встановлена заборона на здійснення продажу пива, слабоалкогольних напоїв, вин столових на території Івано-Франківської області у період з 16.00 год. поточної доби до 12:00 год. наступної доби.
Згідно акту перевірки, контролюючим органом встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв протягом часу доби, на який рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу. Зокрема, відповідно до контрольних стрічок РРО з фіскальним номером 3000760055 встановлено факт продажу позивачем алкогольних напоїв у заборонений час доби підтверджений відповідними фіскальними документами (а.с.97-103).
Фіксація таких даних і їх передача передбачена у таких актах.
Посилання в акті перевірки на наказ № 2 від 27.02.2022 Івано-Франківської обласної військової адміністрації, що втратив чинність не спростовує фактів наявності таких порушень, та не може бути єдиною підставою скасування податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до приписів пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25).
Аналізуючи приписи Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, які детально викладені вище, система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Відповідно до приписів частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Контролюючим органом застосовано до позивача за наведене вище порушення штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6800 грн., що підтверджується розрахунком фінансових санкцій.
Враховуючи встановлені обставини справи та подані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено факт торгівлі позивачем алкогольних напоїв, в заборонений час доби, отже обґрунтовано застосовано штрафні санкції в розмірі 6800 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2024 №012715/0901.
Суд вважає необґрунтованими пояснення позивача про те, що контролюючим органом при проведенні перевірки використано податкову інформацію, яка не визнається належним доказом, оскільки встановлені в акті перевірки порушення підтверджуються наявними в матеріалах справи фіскальними чеками, з яких можна встановити факт торгівлі позивачем алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а також торгівлю алкогольними напоями за наявної заборони продажу у визначений рішенням відповідних органів час доби.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №012715/0901, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській від 27.05.2024 №012715/0901, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );
відповідчач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 09 січня 2025 р.