10.01.2025
Справа № 642/8200/24
Провадження № 2/642/230/25
10 січня 2025 року суддя Ленінського районного суду міста Харкова Гримайло А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміну черговості у спадкуванні, -
До суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просила: 1) встановити юридичний факт її постійного проживання зі спадкодавцем, ОСОБА_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу протягом 25 років до відкриття спадщини; 2) змінити черговість у спадкуванні та надати ОСОБА_1 право на спадкування майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 разом зі спадкоємицею третьої черги за законом ОСОБА_2 .
Дослідивши позовну заяву з додатками, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
З урахування наведеного вбачається, що майновим позовом (позовна вимога майнового характеру) - є позов, що містить вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо (майно) та за наслідком задоволення якої змінюється обсяг прав учасників спору стосовно відповідного блага. Фактично, за своїм змістом, майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору. На противагу зазначеному, позови, які містять вимоги, які за наслідком їх задоволення не призводять до зміни майнового становища позивача (та інших учасників судового розгляду) є немайновими.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру.
Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Розміри ставок судового збору визначені у ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В той час, позивачем не додано квитанції про сплату судового збору за вимоги немайнового характеру.
При цьому, позивачем не надано суду доказів підстав звільнення її від сплати судового збору.
Станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн., тому розмір судового збору за кожну позовну вимогу немайнового характеру становить 1211,20 грн.
Таким чином, позивачці необхідно надати підтвердження про сплату судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Окрім цього, положеннями п. 5 ч. 3 ст.175 та ч. 5 ст.177 ЦПК України визначається, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Всупереч вказаних вимог закону, позивач в позовній заяві лише обмежилася зазначенням про те, що оформити спадщину в нотаріальному порядку вона не має можливості, проте, не вказує на факт звернення до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину та відмову у видачі такого.
Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що при розгляді справ про спадкування суди мають звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.
Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування здійснюється після відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Однак позивачем не надано суду відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину із зазначенням причин такої відмови.
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.
Слід зазначити, що визначення позивачу розміру судового збору не буде перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п'яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміну черговості у спадкуванні - залишити без руху та надати позивачці 5-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачці, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Гримайло