Справа № 953/9912/24
н/п 2/953/482/25
10 січня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гавриленко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
28.10.2024 представник позивача ПАТ "Страхова Компанія "Уніка" адвокат Білий В.С. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (далі - ПрАТ «СК «УНІКА») сплачене страхове відшкодування у розмірі 14 097,89 гривень, судовий збір у розмірі 3 028 гривень та витрати на професійну правову допомогу - 5000 гривень.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 26.01.2021 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу «Чері», д.р.н. НОМЕР_1 .
Представник позивача вказує на те, що 25.06.2021 в м. Харків сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ-ДЕУ (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Чері (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Чері (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №021189/4056/0000105.
Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 року (справа №953/12551/21), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.
Як стверджує представник позивача, на підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 144 097,89 грн (ПД №236403 від 29.07.2021). Оскільки ПрАТ «СК «Уніка» здійснив виплату суми страхового відшкодування в розмірі 144 097,89 грн, а ліміт суми страхового відшкодування згідно полісу ТДВ «Міжнародна СК» складає 130 000,00 грн, тому з водія ОСОБА_1 треба стягнути різницю суми страхового відшкодування в розмірі 14 097,89 грн на користь ПрАТ «СК «УНІКА».
Ухвалою Київського районного суд м. Харкова від 30.10.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у судове засідання (27.11.2024, 12.12.2024 та 10.01.2025) повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подав. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою про їх повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26.01.2021 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №021189/4056/0000105 відповідно до якого застраховано транспортний засіб «Чері», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , строхова сума - 380 000,00 грн (а.с. 11)
25.06.2021 в м. Харків сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ-ДЕУ, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Tiguan, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Чері, д.р.н. НОМЕР_1 , що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №021189/4056/0000105.
Згідно постанови Київського районного суду від 11.08.2021 року (справа №953/12551/21), ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно Звіту №13104 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 26.07.2021 (далі - Звіт №13104), складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» вбачається, що вартість відновлювального ремонту ТЗ Чері (д.р.н. НОМЕР_1 ), визначена за витратним підходом, станом на 25.06.2021 складає 164 336,84 грн, ринкова вартість даного транспортного засобу визначена за порівняльним підходом, може складати 353 524,33 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження ТЗ Чері (д.р.н. НОМЕР_1 ) станом на 25.06.2021 дорівнює з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ: 164 336,84 грн. (а.с. 14-18).
Також до Звіту №13104 складена ремонтна калькуляція відносно транспортного засобу Чері (д.р.н. НОМЕР_1 ) відповідно до якої вартість ремонту складає 164 336,84 грн (а.с. 19-23),
Згідно рахунку на оплату № 2650 від 05.07.2021 вартість послуг та вартість складових частин становить 147 897,89 грн. (а.с. 12-13).
Таким чином, на підставі заяви №00439444 ОСОБА_2 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 021189/4056/0000105, страхового акту №00439444, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 144 097,89 грн. шляхом його перерахування на рахунок ПАТ «Завод Фрунзе», що підтверджується платіжним дорученням №236403 від 29.11.2021 року (а.с. 8).
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди, спричиненої взаємодією декількох джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховуються дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв?язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ЗАЗ-ДЕУ (д.р.н. НОМЕР_2 ), була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ «Міжнародна СК» згідно полісу: серія ЕР № 201744813. Ліміт відповідальності страховика за шкоду майну становить - 130 000,00 грн.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», чинного на час виникнення спірних правовідносин та подання позову, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/1114/15-ц.
У зв'язку із зазначеним деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є обґрунтований та сума виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням ліміту відповідальності 144 097,89грн. (сума страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка») - 130 000,00грн. (сума страхового відшкодування згідно полісу ТДВ «Міжнародна СК») становить 14 097,89грн та підлягає стягненню з відповідача.
Як видно з досліджених судом письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, такі отримані у порядку встановленому Законом, стосуються безпосередньо обставин справи та підтверджують покликання позивача на існуючі обставини справи, а відтак беруться судом до уваги, як належні та допустимі докази в процесі доказування. Водночас, відповідач в судове засідання не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача щодо розміру дійсної заподіяної шкоди.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії, а тому через введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, діюче законодавство України передбачає продовження дії як загального так і спеціального строку позовної давності.
Оцінюючи докази по справі в цілому, беручи до уваги вищенаведені встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому суд приходить до переконання про задоволення позову.
Судові витрати
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1ст.141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір доручення №1 ВНМ від 01.11.2023 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 , з метою виконання умов договору, має право залучати для виконання покладених на нього обов'язків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об'єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню Довірителем на умовах, порядку та строки визначені ч. 5 Договору.
02.11.2023 року між ФОП ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Білий» укладено договір про надання правової допомоги №2/23ю, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Білий» зобов'язується за дорученням ФОП ОСОБА_3 надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", що підтверджується договором доручення №1 ВНМ від 02.11.2023 року та Додатком № 1 до нього.
Згідно Договору про надання правової допомоги №2/23ю та Додатку № 1 (фіксований) позивачем (через повірену особу ФОП ОСОБА_3 ) вже понесено витрати, за надану професійну правничу допомогу АБ «Білий» у розмірі 5 000,00 грн.
Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідне положення міститься у Постанові ВП ВС від 12.05.2020 №904/4507/18 (12-171гс19), де суд зазначив: «Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, то ж належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару».
Разом з цим, суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є необґрунтованою, такою, що не відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, з огляду на наступне.
В частині 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом; вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, частина 5 ст. 137 ЦПК України, вказує на те, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020 приходить до висновку, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Згідно із заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача заявлено розрахунок витрат у розмірі 5 000 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала в підготовці позовної заяви. На думку суду, дана справа є справою незначної складності. Супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позов задоволено, а позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн не є пропорційним до предмета спору та складності справи, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, та вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1 409,78 грн.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 14 097,89 (чотирнадцять тисяч дев'яносто сім, 89) грн, судовий збір в розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім, 00) грн., витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1 409,78 (одна тисяча чотириста дев'ять, 78) грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В корп. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 10.01.2025.
Суддя О.М. Дяченко