Справа № 638/16035/24
Провадження № 2/638/5814/24
31 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Адвокат Тараненко Артем Ігорович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22039000208342 від 30.10.2019 року у розмірі 19949,42 грн., а також судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.10.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22039000208342, згідно умов якого клієнт отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 12154,00 грн. шляхом їх перерахування банком на рахунок отриманого кредиту строком на 24 місяці, з оплатою процентів у розмірі 0,001 % річних за строкову заборгованість та в розмірі 56,0 % річних за прострочену заборгованість, щомісячною сплатою комісії за обслуговування кредиту. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав клієнту кредитні кошти, але клієнт свої зобов'язання перед банком не виконує. Станом на 12.07.2023 р. заборгованість за кредитним договором становить 19949,42 грн., яка складається з залишку простроченого кредиту у розмірі 10795,02 грн., залишку прострочених відсотків - 0,34 грн., залишку прострочених комісій - 9154,06 грн.
12.07.2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу №12/07/23, у відповідності до умов якого клієнт АТ «Банк Кредит Дніпро» передає (відступає) фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні АТ «Банк Кредит Дніпро» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 19949,42 грн.
Крім того, 06.03.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як фактором, укладено договір факторингу №06/03/24, у відповідності до умов якого клієнт ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) фактору ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 19949,42 грн.
Як зазначено представником позивача на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань і заборгованість за кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», а отже позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2024 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» підтвердження оплати права грошової вимоги за Договорами факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року та №12/07/23 від 12.07.2023 року.
На виконання ухвали суду представником позивача надано до суду витребувані документи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з'явилась, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, у зв'язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 грудня 2024 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 30.10.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро», як банком, та ОСОБА_1 , як клієнтом, було укладено кредитний договір №22039000208342, згідно умов якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірі та строки та виконати свої зобов'язання за даним договором у повному обсязі.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, сума кредиту становить 12154,00 грн., строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту - 30 жовтня 2021 року. Цільове призначення - на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить: з 30.10.2019 року по 29.05.2020 року в розмірі 7 % від суми кредиту, з 30.05.2020 р. по 29.11.2020 р. - 5,5 % від суми кредиту, з 30.11.2020 р. по 29.05.2021 р. - 4 % від суми кредиту, з 30.05.2021 р. по 30.10.2021 р. - 2,25 % від суми кредиту.
Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: у розмірі 0,001 % річних за строкову заборгованість та у розмірі 56,0 % річних за прострочену заборгованість.
Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта відкритий у цьому банку, датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок кредиту.
Перерахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта підтверджується виписками з особового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро».
Відповідно до п. 5 паспорту споживчого кредиту, платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних платежів - обов'язкових платежів в сумі не менше 1078,06 грн.
В розділі 4 кредитного договору викладеного графік платежів за договором, яким визначено розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором, дату та розмір внесення обов'язкового платежу, тобто, в ньому чітко визначені щомісячний розмір платежу, процентів, комісії, дату проведення платежу.
Підписавши кредитний договір, сторони договору погодили всі істотні умови договору, зокрема умови кредитування та розмір процентів, комісії, а проставленням клієнтом ОСОБА_1 свого підпису в вищезазначеному договорі свідчить про її згоду з усіма викладеними в ньому умовами.
Таким чином, АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання перед клієнтом ОСОБА_1 виконав, перерахував на поточний рахунок останньої кредитні кошти у визначеному кредитним договором розмірі, а відповідачем прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконано в повному обсязі та припинено повернення наданого їй кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунками становить 19949,42 грн., яка складається з залишку простроченого кредиту у розмірі 10795,02 грн., залишку прострочених відсотків - 0,34 грн., залишку прострочених комісій - 9154,06 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
12.07.2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу №12/07/23, у відповідності до умов якого клієнт АТ «Банк Кредит Дніпро» передає (відступає) фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні АТ «Банк Кредит Дніпро» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до п.6.2.2. вищезазначеного договору права вимоги переходить до фактора з моменту набрання чинності цим договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги (додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Фактор здійснює оплату фінансування клієнта шляхом купівлі у нього права грошової вимоги шляхом перерахування суми 2765609,00 грн. в день підписання договору та акту приймання-передачі прав вимоги ( п.7.1., 7.2. договору факторингу).
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання умов п. 7.1., 7.2. договору факторингу в рахунок плати за право грошової вимоги перераховано на рахунок АТ «Банк Кредит Дніпро» 2765609,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 12.07.2023 року №4319.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №22039000208342 від 30.10.2019 року.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» засобами поштового зв'язку повідомлено ОСОБА_1 про відступлення права вимоги новому кредиторові.
Крім того, 06.03.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як фактором, укладено договір факторингу №06/03/24, у відповідності до умов якого клієнт ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) фактору ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до п.1.2. вищезазначеного договору перехід від клієнта фактору прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Ціна продажу за договором становить 449693,63 грн., фактор сплачує клієнту 100 % ціни продажу не пізніше 2 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників ( п.3.3., 3.4. договору факторингу).
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на виконання умов п. 3.3., 3.4. договору факторингу в рахунок плати за право грошової вимоги перераховано на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 449693,63 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 07.03.2024 року №1785.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №22039000208342 від 30.10.2019 року.
Листом від 18.03.2024 р. надісланим на адресу ОСОБА_1 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» повідомлено останню про перехід права грошової вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та погашення суми заборгованості у розмірі 19949,42 грн.
За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК визначено: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання платежі для погашення кредитної заборгованості не здійснювала ні на рахунок позивача, ні на рахунок первісного кредитора.
Вищенаведеними доказами, яким суд надав належну оцінку, доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у неї заборгованості.
Розмір відсоткової ставки був визначений при укладенні кредитного договору та погоджений відповідачем, також попередньо обумовлювався в паспорті споживчого кредиту.
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
В той же час, пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як передбачено частиною 1 статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором №22039000208342 від 30.10.2019 року у розмірі 19949,42 грн., укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором АТ «Банк Кредит Дніпро», перейшло до нового кредитора ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, відсотків, комісій, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 19949,42 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану загальну суму заборгованості.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач всупереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором, а також про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку суду не надала, не спростувала документально альтернативним розрахунком нарахований позивачем розмір заборгованості та складений позивачем розрахунок, який у суду за відсутності заперечень з боку відповідача не викликає сумніву та суд приймає його як належний та допустимий доказ, при цьому, умови кредитного договору не виконала належним способом у встановлений договором строк.
Як вбачається із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 30.10.2019 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості за виданим кредитом, сплачувала відсотки за користування кредитом та комісії, однак припинила надавати своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображено в розрахунку заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №356/1635/16-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що «висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обгрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.»
Розмір відсоткової ставки був визначений сторонами при укладенні договору та погоджений відповідачем, також попередньо обумовлювався в паспорті споживчого кредиту.
Разом з тим суд зазначає, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16 зазначено, що проценти за користування кредитом є зобов'язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов'язань за кредитом».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору №22039000208342 від 30.10.2019 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню клієнта, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі останнею суду не надано.
Відповідач у повному обсязі отримала інформацію про умови кредитування, була ознайомлена з порядком повернення кредиту та інших платежів.
У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.42-47) зазначено, що у відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат позивача суд зазначає наступне.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним З'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як клієнтом, та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери, як адвокатським бюро, договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно додаткової угоди №6 до договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року визначено, що адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав клієнта по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі, з відповідача по цій справі.
Статус Тараненко Артема Ігоровича, як адвоката, підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.04.2012 року.
Довіреністю ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від 02.10.2024 р., останнє уповноважує адвоката Тараненка Артема Ігоровича бути представником товариства, зокрема, у будь-яких державних, недержавних органах, в судових установах.
Відповідно до п.3.3. договору про надання правничої допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до даного договору, який є додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 05.07.2024 року, адвокатське бюро надало клієнту, а клієнт прийняв юридичні послуги, які складаються з: складання позовної заяви, кількість годин - 2, вартістю 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи, кількість годин - 1, вартістю 500,00 грн., надання усної консультації клієнту - кількість годин - 1, вартістю 500,00 грн., послуги надано на загальну суму 6000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, враховуючи подачу позовної заяви позивачем до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та сплату судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №22039000208342 від 30.10.2019 року у розмірі 19 949 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 42 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 06.01.2025 року.
Сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, м.Київ, вул.Рогнідинська буд.4 літ.А офіс 10;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк