Номер провадження: 22-ц/813/3345/25
Справа № 947/35557/23
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
13.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2024 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2024 року вказаний вище позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 11130-02/2022 в розмірі 43732,50 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 28732,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд вказаного вище рішення суду.
Не погодившись з вказаним вище рішенням суду, 30 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на положення ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України "Про судовий збір", яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Умови, визначені у пункті 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік.
Отже, скаржник не навів обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Таким чином, вказаний закон чітко розмежовує, що від сплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів, у той час як у цій справі скаржник є відповідачем за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами скаржника щодо можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у цій справі дотриманий.
Таким чином, клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У частині першій статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2023 року із майновою вимогою - про стягнення заборгованості у розмірі 43732,50 грн.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2684 грн (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік").
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже за подання апеляційної скарги скаржнику необхідно сплатити 4026 грн (2684 грн*150%=4026 грн), для приєднання до матеріалів справи надати до Одеського апеляційного суду документ про оплату вказаних витрат, які перерахувати за наступними банківськими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК Од.обл./Хаджибейський Р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходівбюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача),на рішення від ______(Дата оскарження справи)по справі _________(Номер справи),Одеський апеляційний суд(назва суду, де розглядається справа).
Крім того, апеляційна скарга також підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Згідно із ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що оскаржуване заочне рішення Київського районного суду ухвалене 07 лютого 2024 року, ухвала цього суду, якою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перегляд цього рішення суду постановлена 11 листопада 2024 року. Перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з 12 листопада2024 року та сплив 11 грудня 2024 року, однак апеляційна скарга засобами поштового зв'язку подана 30 грудня 2024 року.
Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду ухвалене 07 лютого 2024 року подана з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
Скаржником хоча і заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак не наведено поважних причин пропуску процесуального строку, які перешкодили скаржнику своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
За вказаного, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки поновлення строку можливе лише за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Частинами 3,4 ст.357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленомустаттею 358 цього Кодексу
Також, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих письмових документів відповідно до кількості учасників справи.
Проте скаржником не виконані вимоги п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана лише в одному примірнику.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тобто скарга залишається без руху, про що повідомляється скаржник і йому надається строк для усунення недоліків.
Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 357 та ст. 185 ЦПК України, а скаржниці надається строк усунення недоліків, що зазначені в тексті цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.185,354,356,357 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху, запропонувавши усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в тексті ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити скаржнику, що якщо в зазначений строк недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, або не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження чи вказаній в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог ухвали в іншій частині, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький