Номер провадження: 22-ц/813/2924/24
Справа № 496/3604/22
Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.
Доповідач Карташов О. Ю.
31.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Каланжов Владислав Михайлович
на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 (залучено співвідповідача ОСОБА_3 ) на користь позивача заборгованість за договором позики від 29.12.2020 року у розмірі 8938210,00 грн та витрати зі сплати судового збору.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 29.12.2020 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, який підписано власноруч сторонами договору та посвідчено приватним нотаріусом. Укладання договору позики було здійснено за згодою подружжя позивача ОСОБА_4 та подружжя відповідача ОСОБА_3 , що підтверджено їх особистими заявами. За умовами договору позивач надав у власність відповідачу позику - грошові кошти в сумі 8938210,00 грн. В свою чергу відповідач зобов'язаний повернути позику у строк до 29.06.2022 року та сплатити відсотки за користування у розмірі 1% від суми позики за користування грошовими коштами за весь період. Згідно умов договору датою отримання позики сторони погодились вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача. Так, відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача у розмірі 8938210,00 гривень було здійснено 29.12.2020 року. Тобто Позивачем 29.12.2020 року шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача були виконанні умови договору в повному обсязі.
Проте в порушення договірних умов, відповідач не виконав свого зобов'язання по поверненню суми позики та станом на 05.08.2022 року сплатив лише проценти за користування грошовими коштами у розмірі 89382,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2020 за № 1. У зв'язку з вище викладеним представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2024 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29.12.2020 року у розмірі 8938210,00 (вісім мільйонів дев'ятсот тридцять вісім тисяч двісті десять) грн та судовий збір у розмірі 12405,00 грн.
Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач, як позичальник, не виконав умови договору у повному обсязі та до теперішнього часу не повернув суму боргу, а тому наявні всі підстави для стягнення боргу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Каланжов В.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає рішення таким, що винесене без повного з'ясування усіх обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача та представника відповідача, хоча останній заявляв клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак, суд не забезпечивши належним чином участь представника апелянта під час розгляду справи в режимі відеоконференції, порушив положення ст. 4 та ст. 212 ЦПК України. Зазначене на думку апелянта є підставою для скасування рішення.
Також, апелянт просить звернути увагу на те, що ухвалою від 06.04.2023 року судом залучено співвідповідача, дружину апелянта. Однак, рішення не містить ні слова про доводи співвідповідача, викладені у відзиві на позов. Відсутня інформація про явку, та чи була вона належним чином проінформована про судові засідання. Фактично суд розглянув справу із залученням, але без участі та врахування прав та позиції по справі співвідповідача.
В скарзі звертається увага, що в договорі позики від 29.12.2020 року міститься положення про те, що грошові кошти беруться для використання у підприємницькій діяльності. При такому цільовому призначенні коштів, суд не досліджує питання того як такі кошти були витрачені, чи були вони витрачені в інтересах подружжя. Судом першої інстанції не досліджено та проігноровано твердження апелянта та співвідповідача, що грошові кошти не були використані в інтересах сім'ї. Наголошується, що співвідповідач є суб'єктом підприємницької діяльності із позитивним грошовим потоком, що у свою чергу говорить, що вона здатна була забезпечувати себе самостійно, без використання грошей свого чоловіка. Судом не повно з'ясовано, а позивачем не доведено, що спірні грошові кошти були використані в інтересах сім'ї апелянта та співвідповідача, а отже, що має місце застосування норми ст. 65 СК України.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою, співвідповідач ОСОБА_3 надала відзив.
У відзиві просить відмовити позивачу в позовних вимогах в частині, що має відношення до неї. Просить звернути увагу на практику Верховного Суду, згідно якої один з подружжя не відповідає за борги взяті іншим, якщо кошти були витрачені не в інтересах сім'ї. Наголошує, що гроші про які йде мова у справі не витрачались на сім'ю, з 2017 року має власну справу, якою успішно заробляє на утримання, як себе так і своїх дітей, та не один раз допомагала чоловіку у скрутну годину, про деталі спірного договору їй нічого не було відомо, не дивлячись на те, що вона була у нотаріуса та підписувала свою власну згоду на отримання грошей.
Представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Лозовською З.В. також надано відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позивної заяви. Зміст апеляційної скарги, містить суперечливі факти, не достовірні дані, які вводять суд в оману, проте жодних доказів, пояснень щодо предмета спору стороною не надано. У зв'язку із чим, на думку сторони позивача, дії відповідача спрямовані на необґрунтоване заплутування суду, яке призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України від 17.07.1997, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Каланжов В.М. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лозовська З.В., у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, була повідомлена належним чином про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме судової повістки на 31.10.2024 року на 09:50 год.
Представником ОСОБА_3 адвокатом Бороденко М.С. 30.10.2024 року о 17:13 на адресу суду було надіслано клопотання про відкладення судового засідання, оскільки він буде знаходитись у відрядженні з питань представлення інтересів іншого клієнта.
З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, наявність відзиву ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, враховуючи можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_3 та її представника адвоката Бороденко М.С.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
29.12.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №3521.
Укладання договору позики було здійснено за згодою подружжя позивача ОСОБА_4 та подружжя відповідача ОСОБА_3 , що підтверджено їх особистими заявами, справжність підпису яких засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міщенко М.В., за реєстровими номерами №3507, 3453.
За умовами договору позивач надає у власність відповідачу позику - грошові кошти в сумі 8938210,00 грн, шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок позичальника. В свою чергу відповідач зобов'язаний повернути позику у строк до 29.06.2022 року та сплатити відсотки за користування у розмірі 1 % від суми позики за користування грошовими коштами за весь період. Згідно умов договору датою отримання позики сторони погодились вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача.
В порушення договірних умов, відповідач не виконав свого зобов'язання по поверненню суми позики.
Відповідно до платіжного доручення від 29.12.2020 року № 1 відповідач сплатив лише проценти за користування грошовими коштами у розмірі 89382,10 грн.
Ухвалою Біляївського районного суду від 06.04.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_3 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики щодо повернення коштів, не виконав. ОСОБА_3 є зобов'язаною стороною за договором позики, укладеним її чоловіком ОСОБА_2 , оскільки кошти за договором позики отримувалися позичальником за згодою другого з подружжя.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори ( п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ( ч.1 ст.14 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч.1 ст.526 ЦК України).
Враховуючи те, що умови договору позики щодо своєчасного повернення боргу позичальником не виконувались, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення суми боргу за договором позики.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка після подання позову звернулась до суду з клопотанням про залучення співвідповідача по справі, в якому як на підставу своїх позовних вимог посилалася на те, що укладення договору позики було здійснено за згодою подружжя позивача ОСОБА_4 та подружжя відповідача ОСОБА_3 , що підтверджено їх особистими заявами, тому ОСОБА_3 також, є солідарним боржником, щодо повернення позиченої грошової суми.
Зазначене клопотання ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06.04.2023 року було розглянуто та задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_3 .
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.
Окрім того, нормами частини третьої статті 61 СК України та частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Таким чином, за спільними зобов'язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.
Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц).
Встановивши, що договір позики укладений ОСОБА_2 за згодою його дружини ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики.
Підписуючи заяву 21.12.2022 року, ОСОБА_3 надала згоду на отримання грошових коштів в позику та укладення договору позики. Справжність підпису ОСОБА_3 на вказаній заяві посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міщенко М.В.
Відповідачами не надано доказів того, що кошти отримані за договором позики були використані не в інтересах сім'ї, а на підприємницьку діяльність ОСОБА_2 . Відтак ОСОБА_3 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя, оскільки тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 та у відзиві ОСОБА_3 , що в договорі позики чітко прописано, що грошові кошти беруться з метою використання цих грошових коштів в підприємницькій діяльності, не підтверджені доказами, що позичені грошові кошти були використані саме в підприємницькій діяльності ОСОБА_2 , а не його дружини, яка також є приватним підприємцем.
Будь-які докази, що договір позики укладено ОСОБА_2 всупереч інтересам його сім'ї, а також того, що кошти, одержані за договором, використані не в інтересах сім'ї, матеріали справи не містять.
Позивачем доведено, а судом першої інстанції вірно встановлено розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачів. З урахуванням умов договору позики, який недійсним не визнавався, і належними та допустимими доказами з боку відповідачів не спростований.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідачкою ОСОБА_3 апеляційна скарга на рішення суду не подавалася.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права на увагу не заслуговують.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 1831749 від 23.08.2023 року було розглянуто клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Каланжова В.М. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його перебуванням за кордоном. Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_5 , оскільки від останнього вже не одноразово надходили заяви про перенесення розгляду справи, хоча є можливість вийти на відеозв'язок.
18.09.2023 року від представника відповідача адвоката Каланжова В.М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 21.09.2023 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
З протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 1931657 від 21.09.2023 року вбачається, що при намаганні здійснити дзвінок представнику відповідача, на номер телефону який зазначений був у клопотанні, повідомлено, що абонент знаходиться поза зоною доступу. В подальшому під час розгляду ОСОБА_5 вийшов на відеозв'язок, пояснивши, що знаходиться за кордоном і в нього поганий зв'язок. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення ОСОБА_5 на відеозв'язок не вийшов.
Зазначені події, адвокатом Каланжовим В.М. були підтверджені в суді апеляційної інстанції при розгляді справи.
Апеляційний суд наголошує, що особі яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції дозволено використовувати комп'ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіо сигнал та відеозображення, особа при відеозв'язку повинна виключити наявність сторонніх звуків (шуму), та бути в охайному вигляді.
Відповідно до частини другої статті 212 ЦПК України учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були прийняті всі необхідні міри для участі представника відповідача у судовому засіданні, і відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечено об'єктивний розгляд справи у визначенні ЦПК України процесуальні строки.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Каланжов Владислав Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький