08 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Вилкове Кілійський район Одеська область, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 23.02.2025 року включно.
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
(в режимі відео-конференції з використанням власних технічних засобів в системі «EasyCon»)
підозрюваний ОСОБА_6
захисник ОСОБА_5
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді змінити, визначити розмір застави, як альтернативу обраному підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 23.02.2025 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що підозрюваний раніше не судимий, добровільно уклав контракт на проходження військової служби, має намір продовжити військову службу в іншій військовій частині.
Вважає, що відносно підозрюваного можливо визначити розмір застави, як альтернативу обраному йому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
24.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200001853 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
За версією органу досудового розслідування, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України №39-ОС від 27.01.2023, сержант ОСОБА_6 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - фахівця радіотехнічного посту відділення технічних засобів охорони державного кордонну поста технічного спостереження «Сичавка» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.12.2024 №420-БР-гриф, сержант ОСОБА_6 з 02 грудня 2024 року прийнятий в оперативне підпорядкування прикордонної комендатури швидкого реагування Державної прикордонної служби України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом сержант ОСОБА_6 , зобов'язаний суворо дотримуватися вимог ст.17 Закону України "Про оборону України", ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок", ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
В противагу чому, реалізуючи свій умисел, сержант ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 20.12.2024 з метою назавжди ухилитися від військової служби самовільно залишив місце служби у н.п. Надеждівка Білозерської селищної громади Херсонського району Херсонської області, у якому перебував у зв'язку з виконанням службових обов'язків, та, як наслідок, ухилявся від проходження військової служби до моменту виявлення та затримання працівниками НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ) ДПС України, 24.12.2024 під час спроби перетину державного кордону з Республікою Молдова поза встановленими пунктами пропуску на напрямку с. Круті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області - с. Плоть (Республіка Молдова) в 500 метрах від державного кордону.
26.12.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
За версією органу досудового розслідування, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України №39-ОС від 27.01.2023, сержант ОСОБА_6 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - фахівця радіотехнічного посту відділення технічних засобів охорони державного кордонну поста технічного спостереження «Сичавка» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.12.2024 №420-БР-гриф, сержант ОСОБА_6 з 02 грудня 2024 року прийнятий в оперативне підпорядкування прикордонної комендатури швидкого реагування Державної прикордонної служби України.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом сержант ОСОБА_6 , зобов'язаний суворо дотримуватися вимог ст.17 Закону України "Про оборону України", ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок", ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
В противагу чому, реалізуючи свій умисел, сержант ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 20.12.2024 з метою назавжди ухилитися від військової служби самовільно залишив місце служби у н.п. Надеждівка Білозерської селищної громади Херсонського району Херсонської області, у якому перебував у зв'язку з виконанням службових обов'язків, та, як наслідок, ухилявся від проходження військової служби до моменту виявлення та затримання працівниками НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ) ДПС України, 24.12.2024 під час спроби перетину державного кордону з Республікою Молдова поза встановленими пунктами пропуску на напрямку с. Круті Кодимської міської ради Подільського району Одеської області - с. Плоть (Республіка Молдова) в 500 метрах від державного кордону.
26.12.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду оскільки, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені військового злочину в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, та обґрунтованість наявності ризику вчинити новий військовий злочин або продовжити вчиняти інкримінований злочин.
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд, враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. У зв'язку з чим тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному є достатнім мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства..
При цьому, всупереч доводам апелянта, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, а така можливість в даному кримінальному провадженні, з огляду на характер злочину, що розслідується та наразі інкримінується ОСОБА_6 , об'єктивно та беззаперечно, існує.
Доводи захисту з приводу того, що підозрюваний раніше не судимий, добровільно уклав контракт на проходження військової служби, має намір продовжити військову службу в іншій військовій частині, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у б повному обсязі бути здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Доводи захисника, щодо можливості визначення застави відносно підозрюваного є неспроможними з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Аналізуючи наведені вище вимоги ст. 183 КПК України в контексті дискреційних повноважень суду визначати чи не визначати розмір застави, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні визначення можливості внесення застави суперечитиме обставинам кримінального правопорушення, відповідно до вимог КПК України, не відповідатиме засадам кримінального провадження та особливому характеру справи, оскільки таке правопорушення вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії з боку росії проти України.
Отже, слідчий суддя прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для визначення підозрюваному застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді