Справа № 454/3989/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/811/3722/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
09 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
за участю секретаря: Псярук О.В.
з участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак тривалий час не підтримують сімейних відносин, хоча проживали спільно за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2016 році ОСОБА_3 покинув місце спільного проживання, однак у 2023 році повернувся проживати у вказану квартиру. З цього часу ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями та створює нестерпні умови для проживання, зокрема, здійснює щодо дружини домашнє насильство, яке проявляється в образі нецензурними словами, що завдають їй психологічного та фізичного тиску.
ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , однак позбавлена можливості користуватися своєю власністю, та з метою уникнення насильства в сім'ї ОСОБА_1 змушена проживати за іншою адресою.
Працівниками поліції складено адміністративні протоколи на ОСОБА_3 за вчинення домашнього насильства відносно дружини 26.04.2024 та 04.10.2024 та винесено термінові заборонні приписи за вчинення насильства. Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 10.07.2024 у справі № 454/1610/24 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. Незважаючи на попередження правоохоронних органів ОСОБА_3 і надалі продовжує свою протиправну поведінку щодо заявниці, жодних висновків для себе не зробив.
На підставі наведеного просила задовольнити її заяву та видати обмежувальний припис строком на 6 місяців та застосувати щодо ОСОБА_3 тимчасові обмеження його прав та обов'язків: усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме не перешкоджати ОСОБА_1 у доступі до квартири АДРЕСА_2 ; заборони в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 ; заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засобі зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що надані нею докази містять об'єктивні дані про вчинення ОСОБА_3 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство. Суд першої інстанції безпідставно не врахував складені працівниками поліції адміністративні протоколи на ОСОБА_3 за вчинення домашнього насильства відносно неї 26.04.2024 та 04.10.2024 та винесені щодо ОСОБА_3 термінові заборонні приписи за вчинення насильства, а також пояснення, надані працівником мобільної бригади ОСОБА_5 .
Вказує, що, незважаючи на винесені термінові заборонні приписи та попередження правоохоронних органів ОСОБА_3 про недопустимість такої поведінки, існує великий ризик повторення даної ситуації, оскільки останній продовжує свою неправомірну поведінку відносно заявниці.
Просить рішення суду скасувати та постановити нову постанову про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Від ОСОБА_3 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній; ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_4 заперечили проти задоволення скарги, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
На момент звернення до суду із цією заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають окремо.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області із заявами про вчинення домашнього насильства, зокрема, 19.04.2024, 26.04.2024 та 04.10.2024.
За наслідками перевірки заяви ОСОБА_1 від 19.04.2024 працівниками Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 173-2 КУаАП відносно ОСОБА_3 . Постановою Львівського апеляційного суду від 25.10.2024 у справі № 454/1610/24 скасовано постанову Сокальського районного суду Львівської області від 10.07.2024, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та закрито провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
26.04.2024 працівниками Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області винесено терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_3 строком на п'ять днів за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .
З Довідки про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 від 29.04.2024 Червоноградським РВП ГУНП у Львівській області вбачається, що 26.04.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за місцем спільного проживання відбувся конфлікт в ході якого чоловік ображав заявницю нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Однак чоловік заперечив даний факт та повідомив, що дружина намагається виселити його з квартири. Дочка також повідомила, що її батько не вчиняє насильство відносно її матері а навпаки остання має намір його виселити.
04.10.2024 поліцейськими СРПП ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області винесено терміновий заборонний припис на 10 днів відносно ОСОБА_3 та складено адміністративний протокол за ч.2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 . Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2024 у справі № 454/3749/24 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрито за відсутністю в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Отже, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28.06.2022 у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25.07.2023 у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатністі і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 щодо вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд не звернув увагу на письмові пояснення, надані працівником мобільної
бригади ОСОБА_5 , яка безпосередньо виїхала на виклик ОСОБА_1 , щодо вчинення відносно неї домашнього насильства. У своїх письмових поясненнях від 04.10.2024 ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_3 поводився агресивно, вчиняв психологічне насильство, словесно принижував свою дружину, вимагав негайно покинути квартиру.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, містять ознаки застосування до заявниці заінтересованою особою психологічного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність факту притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних обставин, якими підтверджуються доводи заявника.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на два місяці, яким вжити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього таких обов'язків:заборони в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 ;заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засобі зв'язку особисто і через третіх осіб.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що спору щодо квартири АДРЕСА_2 між нею та ОСОБА_3 немає, вона не проживає і не має наміру проживати у цій квартирі, та не заперечує проти проживання у ній ОСОБА_3 , тому колегія суддів не вбачає підстав для покладення на нього обов'язківщодо усунення перешкоди у користуванні власністю.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 листопада 2024 року скасувати та постановити нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) строком на 2 (два) місяці, яким вжити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього таких обов'язків:
-заборони в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 ;
-заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засобі зв'язку особисто і через третіх осіб.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Постанова суду про видачу обмежувального припису допустити до негайного виконання.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 13.01.2025
Головуючий
Судді