Справа № 761/574/25
Провадження № 2/761/4531/2025
10 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», про зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», про зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просив суд:
1.Визнати протиправними дії ДП «Документ» щодо ненадання відповіді на адвокатський запит адвоката Гриців Ольги Ярославівни від 29.10.2024.
2.Зобов'язати ДП «Документ» надати відповідь на адвокатський запит адвоката Гриців Ольги Ярославівни від 29.10.2024, зокрема: надати акт про причини призупинення в 2024 році видачі документів, а саме паспортів громадян України для виїзду за кордон, у закордонних підрозділах ДП «Документ», в тому числі в ДП «Документ» філія в Республіці Польща у м.Краків, а також документ про відновлення їх видачі.
Відповідно до ст.19 ч.1 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно абзацу першого, другого пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ суду України «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3, вбачається, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідно до ст. 19 Конституції України, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання, визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Позивачем обрано такий спосіб захисту свого порушеного права, як зобов'язання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктами 1,3 ч.1 ст.1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону; суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Відповідно до преамбули Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Пунктом 1,4-1 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що уповноваженими суб'єктами згідно з цим Законом є: розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру.
За змістом п.1 Положення «Про Державну міграційну службу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
П.1.1 Статуту ДП «Документ», затвердженого наказом Державної міграційної служби України № 200 від 13.08.2014 року, передбачено, що державне підприємство «Документ» засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної міграційної служби України. Підприємство функціонально включене до системи органів міграційної служби України.
П.п.2.3.1 п. 2.3 Статуту підприємства визначено, що предметом діяльності підприємства є: організація роботи з надання представницьких, інформаційно-консультаційних та інших послуг громадянам України у сфері міграції.
Отже, Державне підприємство «Документ» в розумінні Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Державної міграційної служби, та, відповідно, розпорядником Реєстру і уповноваженим суб'єктом і в розумінні Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єктом надання адміністративних послуг.
Крім того, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
Згідно з п. 2, 7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Отже, вказаний спір є публічно-правовим, а ДП «Документ» в розумінні ст.4 КАСУ є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
П.1 ч.1 ст.19 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, вказаний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ч.1 ст. 20 КАСУ визначено категорії спорів, які підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним. З гідно з ч.2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Отже, вказаний спір підсудний окружним адміністративним судам.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги в підлягають розгляду в адміністративному судочинстві в порядку, визначеному КАС України, а вказана справа не є спором, який віднесений до категорії справ, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства,
Враховуючи вищевикладене, заявлені вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Вивчивши матеріали позовної заяви та зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що наявні правові підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», про зобов'язання вчинити дії, оскільки вказаний спір є публічно-правовим, а ДП «Документ» в розумінні ст.4 КАСУ є суб'єктом владних повноважень, а відтак норми Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюють свою дію..
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 19 КАС України, ст.ст. 19, 186, 259-261,353, 354 ЦПК України, суддя, -
у відкриті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», про зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Роз'яснити, що заявник має право в порядку адміністративного судочинства звернутись з позовом до належного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України..
Суддя: