Справа №760/9681/23
2/760/7096/24
16 грудня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого -судді Букіної О.М.,
за участю секретаря - Черчукан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення належних працівнику сум при звільненні, -
01.05.2023 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом, у якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» заборгованість у розмірі 32 677,10 грн., яка складається з 13 511,11грн. заборгованості по виплаті заробітної плати за квітень 2021 року та 19 165,99 грн. компесацію за невикористану відпустку.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що Позивач був прийнятий на роботу до Відповідача з 18.03.2020 року на підставі наказу №143 о/с від 17.03.2020 року на посаду прохідника 4 розряду на підземні роботи з повним робочим днем.
30.04.2021 року на підставі власної заяви Позивача, за наказом №166 о/с від 30.04.2021 року позивача було звільнено з посади прохідника 4 розряду на підземні роботи з повним робочим днем у Відповідача.
Як передбачено ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вдень звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Однак, на дату звільнення Відповідач не виконав вимоги ст. 47 КЗпП України, у передбачені строки, остаточного розрахунку з працівником не відбулося, грошові кошти сплачено не було.
На дату звільнення відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за квітень 2021 року.
Так, відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 24.01.2023 року Позивачу за квітень було нараховано заробітну плату у розмірі 39475,00грн.
Згідно виписки по рахунку АТ «Сенс Банк» від 24.01.2023 року позивачу за квітень 2021 року було сплачено 01.09.2021 року -13313,73грн., 05.10.2021 року 5149,91грн, що загалом становить 18463,64грн.
Таким чином, на думку позивача розмір заборгованості Відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати за квітень 2021 року за вирахуванням податків у розмірі 19,5% становить:
39475,00грн. х 19,5% = 7500,25грн.
39475,00грн. -7500,25грн. -18463,64грн. = 13511,11грн
Позивач неодноразово усно та з письмовими заявами звертався до Відповідача щодо сплати нарахованої йому, але не виплаченої заробітної плати та відпускних.
Проте, законні вимоги Позивача Відповідачем ігноруються, жодних вмотивованих пояснень щодо затримки у виплаті заробітної плати нарахованої за квітень 2021 року та належних відпускних Позивачу не надано.
Намагаючись вирішити дану ситуацію в позасудовому порядку Позивач, 08.06.2021 року звертались з колективною заявою до Державної служби України з питань праці, в якій зазначали про те, що вони з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року перебували у щорічній відпустці, але всупереч вимогам законодавства України Відповідачем не було виплачено Позивачу відпускні.
Крім того, ГУ Держпраці у Київській області у своєму листі за № 4.2/4-Г-3493-6764 від 11.10.2021 року повідомило, що 21.09.2021 року було здійснено інспекційне відвідування АТ «Київметробуд».
В результаті перевірки встановлено, що працівникам,у тому числі і позивачу, були нараховані розрахункові кошти при звільненні, але на момент здійснення інспекції Відповідачем розрахунок не здійснено, що є грубим порушенням вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, про що було складено акт від 05.10.2021 року №КВ 3250/37/АВ та припис про усунення виявлених порушень.
Проте, до теперішнього часу вимоги припису ГУ Держпраці у Київській області від 05.10.2021 року відповідачем не виконано, остаточний розрахунок з позивачем не здійснено грошові кошти у повному обсязі не виплачено.
Позивачу за період роботи у Відповідача з 18.03.2020 року по 30.04.2021 року було нараховано заробітної плати у розмірі 338 425,21 грн. Кількість календарних днів у відпрацьованому періоді складає 409 днів, з яких 11 святкових днів. Розрахунок належних Позивачу відпускних до виплати:
338 425,21 грн.: 398 днів - 850,31 грн..
850,31 грн. х 28 днів відпустки = 23 808,68 грн.
23 808,68 грн. х 19,5% = 4642,69 грн. податків.
23 808,68 грн. - 4642,69 грн. = 19 165,99 грн. відпускних.
Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 32 677,10 грн., яка складається з 13 511,11 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати за квітень 2021 року та 19 165,99 грн. відпускних.
Однак, в день звільнення Позивача належні йому при звільненні суми відповідачем не виплачено.
Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити.
02.05.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Кушнір С.І.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. від 08.05.2023 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження. Відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками.
Відповідачем копію ухвали суду від 08.05.2023 та копію позовної заяви з додатками не було отримано та надісланий йому конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У встановлений ухвалою суду строк відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
Розпорядженням керівника апарату суду Щерби А. від 09.04.2024 №1019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/9681/23, провадження № 2/760/7096/24, у зв'язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Кушнір С.І., у зв'язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 № 797/0/15-24.
09.04.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2024 у справі було призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.05.2024 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За вимогами ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
За приписами ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст.116 КЗпП України).
Судом встановлено, що 18.03.2020 року па підставі Наказу АТ "Київміськбуд" №ТЗЧ00000204-ТЗЧ0004570 від 30.06.2020 року Позивач був прийнятий у ПАТ «Київметробуд» па посаду прохідника дільниці № 2 Тунельного загону-4 АТ «Київметробуд».
Відповідно до Наказу АТ "Київміськбуд" № ТЗЧ00000166 - ТЗЧ0004570 від 30.04.2021 року ОСОБА_1 на підставі його заяви звільнено з займаної посади прохідника дільниці №2 Тунельного загопу-4 АТ «Київметробуд» за ст. 38 КЗпП України, у зв'язку із припиненням трудового договору.
Як свідчать матеріали справи,відповідачем не було проведено повного розрахунку з позивачем при звільненні.
Так, з матеріалів справи встановлено, що сума нарахованої АТ "Київміськбуд" компенсації за відпустку при звільненні ОСОБА_1 становить 16538,80грн., що підтверджується розрахунком відповідачапри звільненні ( а.с. 44).
Відповідно до довідки АТ "Київміськбуд" № ТЗЧ00000001 від 08.05.2024 ОСОБА_1 нараховано загальний дохід за період з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року у сумі 286 949, 78грн. ( а.с. 44).
Заборгованість при звільненні позивача становила 39 475,00 грн.,що підтверджується довідкою відповідача від 08.05.2024 ( а.с. 46).
Згідно виписки по рахунку АТ «Сенс Банк» від 24.01.2023 року позивачу за квітень 2021 року було перераховано АТ "Київміськбуд" заробітну плату,у тому числі компенсацію за невикористану відпустку :
01.09.2021 року - у розмірі 13313,73грн;
05.10.2021 року - у розмірі 5149,91грн.
Загальна сума виплати заробітної плати та інших виплат проведених відповідачем за період з 30.04. 2021 року по жовтень 2021 року становить 18463,64грн.,що також підтвердується доводами, викладеними позивачем у позові.
Проте, доказів того, що відповідачем здійснено остаточний розрахунок з позивачем на час розгляду справи, до суду не надано.
Тобто, на даний час заборгованість відповідача перед позивачем, у тому числі і компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 21011,36 грн. (39475,00-18463,64=21011,36грн.).
Вказані обставини, як і наданого відповідачем розрахунку позивачем не спростовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога, тощо).
Згідно п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Частиною 1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Та обставаина, що відповідачем не було дотримано вимог ст.116 КЗпП України підтверджується також листом ГУ Держпраці у Київській областіза № 4.2/4-Г-3493-6764 від 11.10.2021 року за результатами здійсненої перевірки про що складено акт від 05.10.2021 року №КВ 3250/37/АВ та припис про усунення виявлених порушень.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Доказів того, що відповідачем виконано вимоги закону щодо повного розрахунку з позивачем при звільненні, відповідачем не надано.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними Постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, аналізуючи наявні у справі докази на відповідність їх нормам матеріального права судом встановлено, що на даний час заборгованість позивача перед відповідачем щодо належних сум при звільненні щодо нарахованої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку без урахування податку (ПДФО) й інших обов'язкових платежів становить 21011,36 грн.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 21 011,36 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133,141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення належних працівнику сум при звільненні, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд», (код ЄДРПОУ - 01387432 який знаходиться за адресою 03035, м. Київ, вул. Сурикова, б.3, корп. 86, пов.5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 21011, 36грн., без урахування ПДФО та інших обов"язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд», (місце знаходження : 03035, м. Київ, вул. Сурикова, б.3, корп. 86, пов.5, код ЄДРПОУ - 01387432) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текс рішення складено 10.01.2025.
Суддя О.М.Букіна