Провадження №2-а/760/709/25
Справа №760/22575/24
13 січня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Кудрик Павло Васильович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
У вересні 2024 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 2965791 від 02.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За змістом вказаної постанови 02.09.2024 о 15:29:08 год. у с. Гарбузин, на 77 км автомобільної дороги М01, позивач керував транспортним засобом в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, та рухався зі швидкістю 157 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) - порушення швидкісного режиму в населених пунктах».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що факт скоєння адміністративного правопорушення не підтверджено належними доказами. Під час розгляду справи працівником поліції було порушено вимоги ст. 268 КУпАП та процедуру розгляду справи. Вказав, що лазерний вимірювач швидкості ТruСаm в момент фіксації правопорушення тримався працівником поліції у руках, а також фіксація правопорушення здійснювалась без розміщення дорожнього знаку 5.70.
Протоколом автоматизованого розподілу справи головуючим у справі визначено суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15 жовтня 2024 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якій відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також відповідачем до відзиву долучено DVD диск з відео та фото доказами вчинення правопорушення.
21 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтвердив свою правову позицію та просив задовольнити позовну заяву.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судовчинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч. 3 ст. 2 КАС України, встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до ст.ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №2965791 від 02.09.2024 позивачапритягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, 02.09.2024 о 15:29:08 год. с. Гарбузин, дорога М01 77 км, позивач керував транспортним засобом в населеному пункті с. Гарбузин, позначеному дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, та рухався зі швидкістю 157 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Швидкість руху вимірювалась приладом ТruСаm 2 LТІ20/20 ТС008431/ .
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.
Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
Відповідачем надано до матеріалів справи DVD-R диск з матеріалами фіксації правопорушення та розгляду справи працівником поліції.
З відеозапису, вбачається, що працівником патрульної поліції був зупинений транспортний засіб Renault Megan д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача. Після зупинки транспортного засобу водія було проінформовано про причину зупинки та пред'явлено законну вимогу надати на перевірку документи зазначені у п. 2.1 ПДР, на що позивач передав посвідчення водія працівнику поліції. Також на даному відео зафіксовано повідомлення працівником поліції причини зупинки, а саме порушення ним п. 12.4 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення передбачене ч. 4 ст.122 КУпАП. Швидкість руху транспортного засобу позивача зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 ТC008431. Також повідомлено про здійснення фіксації розгляду справи, встановлено особу правопорушника та роз'яснено його права.
Доводи позивача щодо порушення процедури розгляду справи працівниками поліції спростовуються дослідженими судом відеозаписом.
Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 04.06.2015 р. № 374 Перелік категорій законодавчо регульованих ЗВТ, що підлягають періодичній повірці, пунктом 20 якого визначені вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, до яких належать, у тому числі, TruCam.
Для всіх законодавчо регульованих ЗВТ, що застосовуються в Україні, наказом Мінекономрозвитку від 13.10.2016 р. № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрованим в Мін'юсті 01.11.2016 р. за № 1417/29547, встановлені міжповірочні інтервали незалежно від типу, модифікації, виробника цих ЗВТ. Для вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних встановлено міжповірочний інтервал - 1 рік.
При цьому, факт руху автомобіля марки Renault Megan д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 157 км/год., підтверджується результатами фіксації (фото та відео), які здійснені за допомогою приладу TruCam LTІ 20/20 ТC008431, наданим інспектором поліції та досліджені судом.
Результати фото- та відеофіксації лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 ТC008431, на якому зафіксовано автомобіль позивача Renault Megan д.н.з. НОМЕР_1 , як такий, що перевищив встановлені ПДР обмеження швидкісного режиму на автомобільних дорогах, суд вважає належним, допустимим доказом, який доводить вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» дозволяє інспектору патрульної поліції використовувати інформацію, отриману із відеотехніки, що закріплена на форменому одязі, службових транспортних засобах з метою забезпечення дотримання ПДР.
Разом з цим, посилання позивача на ті обставини, що інспектор допустив порушення, оскільки тримав лазерний вимірювач швидкості TruCAM в руках, не заслуговує уваги, оскільки чинним законодавством, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не обмежено спосіб розміщення відеоприладу, яким є вимірювач швидкості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності позивача працівником патрульної поліції здійснено без порушень приписів КУпАП, в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 122 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності. Тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність судом не встановлено.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 122, 222, 251, 252, 258 КУпАП, ст.ст.2, 5, 9, 73-76, 77, 241, 242, 243-247, 250, 255, 295, 297 КАС України,-
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Майстренко