Справа № 758/15304/24
06 грудня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Якимець О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба в справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3
ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Тимчука Олександра Вікторовича звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з їхнім неповнолітнім сином, визначити способи участі у спілкуванні та вихованні дитини, надати дозвіл на виїзди неповнолітнього сина за кордон до ФРН у супроводі батька або бабусі дитини без дозволу та супроводу матері дитини до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, дозволити позивачу без згоди матері дитини оформлювати документи для тимчасового виїзду дитини за межі України до ФРН.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, позовна заява за змістом і формою має відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України встановлено загальні вимоги до змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність у сторін та інших учасників справи електронного кабінету, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи
Разом з тим, з позовної заяві не вдається за можливе встановити, в яких саме діях полягають перешкоди у спілкуванні з дитиною, які чинить відповідач, крім того, запропонований позивачем спосіб спілкування з дитиною (без обмеження кількості і тривалості побачень) є неконкретним і виходить за межі обраного способу захисту.
Також, з матеріалів позовної заяви не вбачається, що відповідач відмовляється надавати дозвіл на виїзд дитини за межі України. Навпаки, з долученої до позовної заяви переписки сторін вбачається відмова позивача надавати відповідний дозвіл.
Крім того, в прохальній частині позовної заяви зазначається, що ОСОБА_3 є бабусею спільної дитини сторін, водночас, залучення останньої до участі у справі у якості третьої особи у позовній заяві не обґрунтовується, а матеріалі позовної заяви не містять доказів відповідних родинних відносин.
У позовній заяві не зазначаються відомості щодо наявності або відсутності у сторін та інших учасників справи електронного кабінету, не наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Положеннями ч. 1 ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ст. 1, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. Інша мова, ніж державна може застосовуватися у судовому процесі в порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019 передбачено, що діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. Усі документи суду складаються державною мовою. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, при зверненні із позовною заявою разом з документами, що складені іноземною мовою, позивач має подати належним чином засвідчений переклад таких документів державною мовою для належної їх оцінки судом як доказу, зокрема, і на стадії вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Разом з тим, при вивченні матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивачем до позовної заяви додано копію накладної, складеної німецькою мовою без перекладу, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Відсутність належного перекладу документів, викладених іноземною мовою, позбавляє суд можливості встановити дійсний зміст таких документів та визначити, чи містять вони інформацію щодо обставин, які підтверджують вимоги позивача, встановити дійсні обставини у справі у відповідності до поданих доказів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений документ не відповідає вимогам до письмових доказів, що подаються до суду, а позивачем не було дотримано вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу для усунення зазначених недоліків строк у десять днів, починаючи з дня вручення даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба в справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О. І. Якимець