Справа № 127/25014/22
Провадження №11-кп/801/262/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, строком на 60 діб, тобто до 09.02.2025 року включно,
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2024 продовжено строк тримання під вартою щодо ОСОБА_5 на шістдесят днів до 09.02.2025.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий арешт з носінням електронного засобу контролю. Посилається на тривалий розгляд справи. Зобов'язується виконувати всі умови встановлені судом, вчасно з'являтися до суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 повідомлявся про дане судове засідання належним чином, а саме через адміністрацію ДУ «ВУВП № 1» шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення.
Так, суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, тяжкість кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та виправдовують обраний запобіжний захід.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а тому реальними залишаються ризики, зазначені в оскаржуваній ухвалі.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Відомостей, які б свідчили про неможливість перебувати обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров'я, немає.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2024 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4