Єдиний унікальний номер 741/69/25
Провадження № 2/741/248/25
про залишення позовної заяви без руху
10 січня 2025 року суддя Носівського районного суду Чернігівської області Ляшко Р.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Носівської міської ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом у якому просить визнати за ним право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя приходить до висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту права бо інтересів,передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи)захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У позові позивач належним чином не обґрунтував свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між ним та відповідачем і неможливість вирішення зазначеного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.
Крім того, відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.
Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Такого правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
У постанові від 01 серпня 2018 року в справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.
Посилаючись у позові на проживання у будинку АДРЕСА_1 та зареєстрованим за даною адресою з 2005 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на зазначений будинок за набувальною давністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви позивачем не додано доказів, які б підтверджували, що спірне нерухоме майно, право власності на яке він просить визнати, перебуває у його безперервному володінні, а також, що ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у вказаному будинку не проживає.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, однак дану вимоги позивачем не виконано.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Позивачем до позовної заяви додано копію квитанції про сплату судового збору № 78 від 09 грудня 2024 року в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України «Про судовий збір», документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Отже, документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеній у постанові від 29 жовтня 2018 року в справі № 757/7529/17-ц (провадження № 61-43718ск18).
На підставі викладеного, позивачу необхідно:
- обґрунтувати свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між позивачем та відповідачем і неможливість вирішення зазначеного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами;
- надати суду докази на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном позивач не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на зазначений будинок за набувальною давністю;
- надати суду докази, які б підтверджували, що спірне нерухоме майно, право власності на яке позивач просить визнати, перебуває у його безперервному володінні;
- надати суду докази, що ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у вказаному будинку не проживає;
- зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позову;
- надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору;
- подати до суду позовну заяву у новій редакції, її копії та належним чином засвідчені копії доданих до неї документів для кількості учасників судового розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Носівської міської ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю - залишити без руху.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.
У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.С. Ляшко