печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29640/22-к
12.12.2024 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
кримінальне провадження № 12022000000000693 відомості про яке 25.07.2022 внесено до ЄРДР за обвинуваченням,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, останнє відоме місце проживання: тимчасово окупована територія України, АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 ; захисники: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; свідки: ОСОБА_10 , ОСОБА_11
І. Формулювання обвинувачення.
У невстановлені досудовим розслідуванням та судом дату та час, громадянин України ОСОБА_6 , перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням та судом місці на території м. Маріуполь, Донецької області, достовірно володіючи інформацією, що з 24.02.2022 року підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, здійснено повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, свідомо та добровільно прийняв рішення у період воєнного стану перейти на бік ворога, тобто на сторону окупаційної влади Російської Федерації, з метою вчинення дій на шкоду державній безпеці України, а також надавати представникам Російської Федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, встановленні окупаційного режиму на тимчасово захопленій території м. Маріуполя Донецької області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора комунального закладу «Маріупольського морського ліцею Маріупольської міської ради Донецької області», у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, після повної окупації військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації території м. Маріуполь Донецької області, тобто після 01.03.2022 року, перебуваючи на території зазначеного міста, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодився на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації, зокрема на їх пропозицію обійняти посаду, пов'язану з організацією освітнього процесу, а саме міністра освіти міста Маріуполя Донецької області.
У невстановлені досудовим розслідуванням дату та час ОСОБА_6 окупаційною владою Російської Федерації був призначений на посаду міністра освіти міста Маріуполя Донецької області та отримав повноваження з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій щодо здійснення освітнього процесу на території міста Маріуполя.
Використовуючи отримані повноваження ОСОБА_6 спланував та організував освітній процес у навчальних закладах міста Маріуполя за освітніми стандартами та навчальними планами Російської Федерації, процес видачі атестатів випускникам шкіл за стандартами країни-агресора та отримання навчальними закладами підручників Російської Федерації, виїзд вчителів на курси перепідготовки за навчальними програмами Російської Федерації, із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов'язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України. Крім того, останній використовуючи надані йому повноваження, підшукав та організував призначення на посади директорів навчальних закладів м. Маріуполя, які погодились співпрацювати з окупаційною владою Російської Федерації.
Співпрацюючи з окупаційною владою, перейшовши на бік ворога в умовах воєнного стану, діючи умисно на шкоду суверенітетові, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, ОСОБА_6 запровадив у школах м. Маріуполя Донецької області освітній процес, який повністю протирічить меті як початкової так і базової середньої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти спрямовані на возвеличення Російської Федерації, її історичної ролі та відповідно заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України.
Крім того, з метою підтримки дій окупаційної влади Російської Федерації, 20.04.2022 року організував та прийняв участь у постановочному відео для пропагандистських засобів масової інформації окупаційної влади, на яких зустрічався у приміщенні школи № 53 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пилипа Орлика, 79 із представниками окупаційної влади Російської Федерації ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , тим самим завдавши шкоди державній та інформаційній безпеці України.
У такий спосіб, ОСОБА_6 ,вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, винним у вчиненні якого визнається.
ІІ. Застосовані судом правові процедури.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.10.2022 рокуу межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.
Судом встановлено, що повідомлення про підозру від 17.08.2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а також повістки про виклик до слідчого неодноразово шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження вручені ОСОБА_6 у порядку, встановленому законом.
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_17 від 29.09.2022 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судові засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Печерського районного суду міста Києва. Будучи повідомленим про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14.03.2023 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов'язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_6 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав би отримати оголошено підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
ІІІ. Позиція сторони захисту.
Захисник ОСОБА_9 здійснював активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченого всіма незабороненими законом способами.
На думку захисника, обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що є підставою для виправдання ОСОБА_6 .
IV. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
Розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, суд вважає, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - м. Маріуполь, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 24.02.2022 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України в Донецькій області, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.
Так, 24.10.1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН), до складу якої входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов'язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації, а також інші представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
З цією метою 22.02.2022 Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації.
В цей же день Президент Російської Федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.
Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Президент Російської Федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.
Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану Указами Президента України було неодноразово продовжено та він діє дотепер.
V. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Свідок ОСОБА_10 надала суду показання, що до повномасштабного вторгнення та окупації м. Маріуполь Донецької області вона працювала заступником Директора Департаменту - начальником відділу планування Департаменту освіти Маріупольської міської ради. ОСОБА_6 знала по роботі, як директора Маріупольського морського ліцею. Стосунки були виключно робочі. Після окупації м. Маріуполь 15.05.2022 року вона змогла виїхати з міста на підконтрольну Україні територію. Поки знаходилась в Маріуполі зв'язку ні з ким не було, а коли виїхала дізналася, що ОСОБА_6 добровільно перейшов на бік ворога та співпрацює з окупаційною владою Російської Федерації. Зокрема з численних повідомлень в мережі Інтернет та з відеороликів вона дізналася, що ОСОБА_6 очолив міністерство освіти м. Маріуполя, яке потім стало Департаментом освіти, і почав займатися організацією освітнього процесу у місті. Наскільки знає він досі займає якусь посаду в окупаційній владі. Також, свідок підтвердила, що оглядала відеозапис на якому впізнала ОСОБА_6 , який разом з керівництвом «ДНР» ходив по школі, вже в ролі міністра.
Свідок ОСОБА_11 надав суду показання, що до окупації м. Маріуполь Донецької області він працював директором школи. З ОСОБА_6 був знайомий особисто, оскільки той також був директором ліцею. Між ними були робочі стосунки. У середині березня 2022 року коли половина міста вже була окупована він виїхав на підконтрольну територію України. Спілкуючись з колегами та з різних джерел у мережі Інтернет він дізнався, що ОСОБА_6 добровільно перейшов на бік ворога та співпрацює з окупаційною владою Російської Федерації, зокрема останній став Міністром освіти окупованого м. Маріуполя. Приблизно рік назад він зв'язувався з ОСОБА_6 через месенджер «Телеграм» і просив повернути трудову книжку, оскільки розумів, що це відноситься до його компетенції. Проте останній відмовив і запропонував приїхати особисто і забрати її. Також, підтвердив, що оглядав відеозапис, розміщений на Youtube, на якому ОСОБА_6 разом з « ОСОБА_18 » та іншими посадовими особами «ДНР» ходив по школі.
Крім показань свідків у судовому засіданні, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
-протоколом огляду від 09.08.2022, складеним старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_17 , яким оглянуто розміщений на веб-сайті «YouTube» відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2», з якого вбачається, що на відео присутній ОСОБА_6 . Із протоколу також вбачається, що проведеним оглядом веб-сторінки, розміщеної у телеграмм каналі встановлено «міністра освіти ДНР в Маріуполі» - їм виявився керівник морского ліцею в Маріуполі ОСОБА_6 . Який самостійно запропонував свої послуги.»;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2022, складеного старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_17 , за участю свідка ОСОБА_11 , останній на запитання слідчого відповів, що зможе впізнати особу, яка добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації. На запитання, чи впізнає він таку особу з зображених на фотознімках, ОСОБА_11 заявив, що він впізнає особу, яку зображено на фотознімку № 2. Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред'являлись для впізнання, особа чоловічої статі (чоловік) на фото під номером № 2 - ОСОБА_6 . Решта три чоловіки на фото під номерами №№ 1, 3, 4 ніякого відношення до кримінального провадження не мають;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.08.2022, складеного старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_17 , за участю свідка ОСОБА_10 , остання на запитання слідчого відповіла, що зможе впізнати особу, яка добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації. На запитання, чи впізнає вона таку особу з зображених на фотознімках, ОСОБА_10 заявила, що вона впізнає особу, яку зображено на фотознімку № 2. Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред'являлись для впізнання, особа чоловічої статі (чоловік) на фото під номером № 2 - ОСОБА_6 . Решта три чоловіки на фото під номерами №№ 1, 3, 4 ніякого відношення до кримінального провадження не мають;
-висновком експертів за результатами проведення судової портретної експертизи від 13.10.2022 за № 26207/22-35, згідно якого у фрагменті відеозапису «ІНФОРМАЦІЯ_2», приклад якого наведений у його дослідницькій частині, та у зображенні особи, наданого у якості порівняльного зразка, а саме фотозображення - файлу « ОСОБА_20 » зображена одна й та сама особа, а саме ОСОБА_6 .
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 111 КК України, як вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.
VІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.
VІІ. Мотиви призначення судом покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Також, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наслідки вчиненого.
На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України із призначенням додаткового обов'язкового покарання у виді конфіскації майна, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
ІІХ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення судової портретної експертизи, що складають 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 80 (вісімдесят) копійок відповідно до вимог ст. 124 КПК України, належить стягнути з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 369-371, 373-376, 615 КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судової портретної експертизи у розмірі 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та захиснику.
Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.
Головуючий суддя ОСОБА_21
Судді ОСОБА_22
ОСОБА_23