Справа № 756/16438/24
Провадження № 1-кс/756/95/25
07 січня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про відвід слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2021 року за № 42021102050000217,
І. Суть заяви
До Оболонського районного суду м. Києва надійшла зазначена заява, у якій адвокат ОСОБА_4 просив відвести слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2021 року за № 42021102050000217.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року накладено арешт на квартиру, належну ОСОБА_3 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку адвоката, слідчим надано неправильну оцінку фактичним обставинам справи, невірно визначено коло осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, протягом тривалого часу не вживаються заходи щодо повного та всебічного встановлення обставин кримінального провадження, а також не надано для ознайомлення матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_3 .
Викладені обставини, на думку представника, свідчать про упередженість слідчого ОСОБА_5 та є підставою для його відводу.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Адвокат ОСОБА_4 підтримав заяву про відвід з наведених у ній мотивів та повідомив, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на квартиру у апеляційному порядку не оскаржувалася, у теперішній час клопотання про скасування арешту перебуває на розгляді у слідчого судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Слідчий ОСОБА_5 у судове засідання прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви про відвід. Неприбуття особи, якій заявлено відвід, не є перешкодою для його розгляду.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши заяву про відвід та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Приписами ч. 5 ст. 38 КПК України закріплено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Гарантії неупередженості слідчого під час здійснення ним своїх повноважень, реалізовані в положеннях ч. 5 ст. 40 КПК України, згідно з якими слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, при цьому, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
З метою дотримання цієї гарантії учасники кримінального провадження наділені правом заявити відвід слідчому. Варто підкреслити, що ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід слідчому, особа повинна не просто декларувати сумнів у неупередженості слідчого, а зазначити конкретні обставини, які його викликають, який вплив ці обставини мають на об'єктивність слідчого, та підтвердити їх належними доказами.
Необхідність доведення підстав для відводу також випливає з практики ЄСПЛ, який зазначав, що відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного. При встановленні неупередженості думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, за якими критеріями має встановлюватися неупередженість слідчого, як ключова складова цього інституту кримінального процесуального права. Лінгвістичний підхід дозволяє визначити її як синонім об'єктивності, тобто надання оцінки фактам та вчинення дій щодо них виключно на підставі їх правової природи за відсутності особистих та позапрофесійних мотивів.
Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів слідчого, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об'єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Водночас упередженість слідчого, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у досудовому розслідуванні кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій сторони обвинувачення.
Сумнів у неупередженості слідчого ОСОБА_5 обґрунтований заявником:
- неправильною оцінкою фактичних обставин справи, невірним визначенням кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, про що, на думку адвоката, свідчить вирок, ухвалений судом РФ щодо окремих осіб у цьому кримінальному провадженні та який містить аналогічні обставини;
- затягуванням досудового розслідування;
- ненаданням для ознайомлення матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_3 .
Таким чином, фактично заява про відвід обґрунтована ухваленими рішеннями та здійсненими процесуальними діями слідчого, тобто за своєю суттю його доводи є незгодою з процесуальними рішеннями слідчого.
Втім, незгода з процесуальним рішенням та діями слідчого має втілюватися у їх оскарженні або обґрунтуванні цієї незгоди під час оцінки відповідних процесуальних наслідків цього рішення чи дій. Така незгода не може бути витлумачена як прояв упередженості слідчого, а тому не може бути підставою для його відводу.
Слідчий суддя не дає оцінки законності наведеним у заяві процесуальним рішенням та діям слідчого, а також наданій ним правовій кваліфікації встановлених обставин, оскільки така оцінка виходить за межі питань, які вирішуються у межах заяви про відвід. Слідчий суддя лише констатує, що повідомлені заявником обставини не містять відомостей, які могли б вказувати на існування особистих мотивів чи інших ознак упередженості слідчого в результатах кримінального провадження.
Окремо слід наголосити, що права власника майна ОСОБА_3 , на тривалому порушенні яких наголошував адвокат, можуть і мають бути захищені у межах відповідних процедур, передбачених кримінальним процесуальним законом, зокрема, шляхом апеляційного оскарження ухвали про арешт або подання клопотання про його скасування в порядку ст. 174 КПК України. Інститут відводу не може використовуватися як інструмент вибору слідчого, впливу на ухвалені ним рішення, адже це суперечитиме його процесуальній природі.
За таких обставин, враховуючи, що слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість слідчого ОСОБА_5 , у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні заяви про відвід слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2021 року за № 42021102050000217, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1