Справа № 752/24773/24
Провадження №: 3/752/247/25
08 січня 2025 року м.Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Токман Ю. Ф., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернігівської області, громадянина України, співробітника СБ України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 20 жовтня 2024 року о 17:37, керуючи транспортним засобом «Skoda Octavia Combi», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві на Столичному шосе, 45, на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 20 жовтня 2024 року керував автомобілем «Skoda Octavia Combi», д.н.з. НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції. У стані сп'яніння не перебував, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Дорошенко Є.В. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вказав, що поліцейський у встановленому порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не було оформлено та не було вручено ОСОБА_1 відповідного направлення. Крім того, на відео відсутні дані того, що поліцейський роз'яснював особі права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 966122 від 20.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Skoda Octavia Combi», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушена координація рухів, порушення мови на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.10.2024; копію постанови серії ЕНА № 3306424 від 20.10.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП; витяг з бази «Армор» з інформацією щодо ОСОБА_1 та транспортний засіб «Skoda Octavia Combi», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, за результатами перегляду судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та після виявлення у нього поліцейським ознак алкогольного сп'яніння на вимогу пройти у встановленому порядку медичний огляд в присутності поліцейських на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я свідомо відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. При цьому працівник поліції повідомляв ОСОБА_1 , що за відмову від огляду передбачено відповідальність та буде складено протокол про адміністративне правопорушення, однак останній своєї позиції не змінив.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 поліцейський не вручив направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не спростовують факту відмови водія від проходження відповідного огляду.
Крім того, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються за обов'язковою участю поліцейських.
Під час складання протоколу працівники поліції лише зафіксували факт правопорушення, при цьому право на захист ОСОБА_1 було належним чином реалізоване під час судового розгляду справи, в якому брав участь захисник.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Таким чином, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП,
Відмовити у задоволенні клопотання захисника Дорошенка Є.В. про закриття провадження у справі.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 10 діб з дня її винесення.
Суддя Ю. Ф. Токман