Справа №705/2201/24
2-а/705/11/25 РІШЕННЯ
13 січня 2025 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Банаром Валерієм Васильовичем, до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Адвокат Банар В.В. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову сержанта поліції ВРПП Уманськог РУП ГУНП в Черкаській області - Скалія Віталія Сергійовича серії ГБВ №269679 про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 грн за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108667, вул. Смілянська 57, м. Черкаси, 18036) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 грн 48 коп. та 5000 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.04.2024 відносно ОСОБА_1 сержантом поліції ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області - Скалієм В.С. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серії ГБВ №269679, про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 51 грн. Відповідно до постанови ОСОБА_1 01.04.2024 о 15 годині 23 хвилин дослівно «в м. Умань по вулиці Визволителів 29А, курив сигарети в громадському місці, де відповідно до ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» куріння заборонено. Викладення обставин справи: 01.04.2024 позивач рухався на своєму автомобілі Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений сержантом поліції ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Скалієм В.С. Під час розмови з інспектором позивач дізнався, що він нібито порушив ПДР і в подальшому на нього була складена постанова та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР. Для складання вищезазначеної постанови ОСОБА_1 вийшов зі свого автомобіля на вулицю для надання пояснень, після чого відійшовши в сторону на тротуар закурив сигарету. На зазначену дію позивача поліцейський відреагував миттєво та повідомив, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 175-1 КУпАП, а саме куріння в громадському місці. Позивач вважає, що адміністративне правопорушення не вчиняв, не курив в громадському місці, а притягнення його до відповідальності є незаконним. Так, згідно фабули статті 175-1 ч. 1 КУпАП правопорушення настає за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях. Однак, всупереч вимогам ст. 175-1 ч. 1 КУпАП, у постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 курив цигарки в громадському місці, а саме на вул. Визволителів 29А в м. Умані Черкаської області. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 175-1 КУпАП лише у разі, якщо в матеріалах справи міститимуться докази про те, що зазначена особа у забороненому місці палила вироби з тютюну чи його замінників, які є засобами, що за своєю дією на здоров'я людини відповідає тютюну. Обов'язок довести вказані обставини покладається на особу, уповноважену на складання постанови про адміністративне правопорушення. Як вбачається з постанови, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Жодних доказів під час розгляду справи поліцейським не досліджувалося, що підтверджується самою оскарженою постановою, яка не містить відомостей про докази. Сама ж по собі наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Окрім оскарженої позивачем постанови, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення останнім адміністративного правопорушення, відповідачем не надано.
Також при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , який неодноразово заявляв клопотання про надання йому можливості скористатись правовою допомогою, працівником поліції було порушено порядок її розгляду, та не було забезпечено останньому можливості скористатись його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Порушення працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 03.05.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
27.05.2024 представником відповідача ГУНП у Черкаській області - Колєснік Н.І. надіслано до суду відзив, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначила, що відповідач не визнає позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Спірна постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, ст. 283 КУпАП. З наявних матеріалів, а саме: постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 269679 від 01.04.2024, пояснення ОСОБА_1 від 01.04.2024, а також відеозапису, встановлено, що позивач курив сигарети на території зупинки громадського транспорту, де відповідно до п. 16 ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого спливу на здоров'я населення» куріння заборонено. Сам позивач у позові не заперечує факт куріння, зазначає, що був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР та для складання постанови вийшов зі свого автомобіля, після чого закурив сигарету. Тому в діях позивача вбачалися ознаки і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Факт належного проведення розгляду адміністративної справи підтверджується наявним відеозаписом. Так, поліцейський представився, позивачу було оголошено, яка справа розглядається, що саме він притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 гривня. Роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та право на оскарження вказаної постанови у відповідності до положень ст. 289 КУпАП, при цьому забезпечивши останнього можливістю надати пояснення з цього приводу та скористатися правовою допомогою. Позивач неодноразово здійснював телефонний дзвінок та консультуючись з адвокатом Банаром В.В. отримував правничу допомогу в телефонному режимі. Після чого позивач ознайомився зі змістом винесеної постанови та окремо на відповідному бланку власноруч написав свої пояснення, які є додатком до оскаржуваної постанови. Таким чином, викладені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175-1 КУпАП. В той час позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Представником позивача не підтверджено понесених позивачем витрат на правничу допомогу та на її підтвердження не надано належної форми квитанції, що підтверджує розмір понесених витрат. Враховуючи викладене вище, вважають, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГВБ № 269679 від 01.04.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач курив сигарети в громадському місці, а ГУНП в Черкаській області, як суб'єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини.
29.05.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що у своєму відзиві відповідач посилається на рішення Черкаської міської ради від 16.06.2005 № 8-199 «Про впорядкування тютюнопаління в місті», однак не зазначає, яким чином рішення Черкаської міської ради впорядковує тютюнопаління в м. Умань Черкаської області та яке відношення має до м. Умані, якезнаходиться територіально за 200 км від м. Черкас. А тому посилання відповідача на дане рішення є безпідставним. У своєму відзиві відповідач зазначає, що з постанови ГБВ № 269679 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, пояснень ОСОБА_1 , а також відеозапису встановлено, що позивач курив сигарети на території зупинки громадського транспорту. Проте твердження відповідача не відповідають дійсності виходячи зз того, що у постанові не зазначено, що позивач курив сигарети саме на зупинці громадського транспорту. В поясненнях ОСОБА_1 зазначено: в громадському місці не курив. Звинувачення інспектором поліції є безпідставним, які теж не мають жодних фактичних доказів. Отже в поясненнях позивача також не вбачається що він палив на зупинці громадського транспорту. Згідно відеозаписів, які додані до матеріалів справи, взагалі не вбачається зупинки громадського транспорту і окрім поліцейських, які зупиняли автомобілі, інших громадян не видно.Відповідачем до відзиву надано відеозаписи нібито правопорушення, яке здійснив ОСОБА_1 . Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформацію про фіксацію правопорушення на будь-який технічний засіб, хоча до відзиву відповідач на диску додає 9 відео, однак на жодному з них не зафіксовано куріння сигарет позивачем на зупинці громадського транспорту. Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в даній справі є сама оскаржувана постанова. Вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові тому вона підлягає скасуванню. 05.04.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Банаром В.В. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 05- 04/24, предметом якого є надання правничої допомоги. У пункті 1 додатку № 1 сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правової допомоги вказаної в договорі і визначеної дорученням, у розмірі 5000 грн. Сторонами погодили, що виплата гонорару (винагороди) здійснюється протягом 10 днів з моменту ухвалення судом рішення по суті, та/або постановлення ухвали про закриття провадження у справі, повернення позову чи залишення позовної заяви без розгляду. Зі змісту наданих документів вбачається, що між сторонами було узгодженопогодинну ставку роботи адвоката, натомість вартість гонорару визначена у фіксованому розмірі. На підставах викладеного вище просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
03.06.2024 представником відповідача у системі «Електронний суд» сформовано заперечення, в якому вона просила у звдоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. У запереченні зазначила, що викладені факти у відповіді на відзив представником позивача не заслуговують на увагу. Вона є належним представником відповідача. При цьому у договорі про наданя правової допомоги не вірно зазначено серію та номер постанови, тому посилання представника позивача, що вказаний договір підтверджує факт понесення витрат на правничу допомогу по справі № 705/2201/24 є необґрунтованим та не заслуговує на увагу.
Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до змісту постанови серії ГБВ № 269679 по справі про адміністративне правопорушення від 01.04.2024, 01.04.2024 о 15 год. 23 хв. за адресою м. умань, вул. Визволителів, 23А, ОСОБА_1 курив сигарети в громадському місці, де відповідно до ч. 2 п. 16 ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів» куріння заборонено, а тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 175-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Частина 1 ст. 9 КУпАП, визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 175-1 КУпАП куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також і інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, аналіз наведеної норми Закону свідчить, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП лише за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Законодавством України визначено два випадки визначення місць, у яких заборонено куріння - місця, які заборонені законом, та місця, які заборонені рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення виражається у курінні тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: у ліфтах і таксофонах; у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я; у приміщеннях та на території навчальних закладів; у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; у приміщеннях закладів ресторанного господарства; у приміщеннях об'єктів культурного призначення; у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; у приміщеннях гуртожитків; на дитячих майданчиках; у місцях загального користування житлових будинків; у підземних переходах; у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; на вокзалах та станціях; на зупинках громадського транспорту.
Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.
У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: "Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".
Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.
За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення, фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що відповідач у даній справі не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови, у тому числі належну фото- та відео фіксацію вчинення позивачем спірного правопорушення. Його ж вчинення заперечується та не визнається самим позивачем.
Так, як вбачається із наданих суду доказів, вони не підтверджують факт куріння ОСОБА_1 тютюнових виробів у місцях, заборонених законом відповідно до ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, про які відсутні покликання у спірній постанові.
Спірна постанова не містить даних, що до неї повинно додаватись відеофіксація, як доказ вини особи, яка вчинила даний проступок. Також суд наголошує, що відповідачем не надано даних, зафіксованих на боді камеру працівника поліції ОСОБА_2 , які б давали змогу суду встановити хронологію та місце події, роз'яснення передбачених ст. 268 КУпАП прав позивачу під час розгляду справи, вирішення його клопотань, у тому числі роз'яснення права на захист, а також розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення суб'єктом владних повноважень постанови та оголошення її особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Постанова серії ГБВ № 269679 не містить посилання, в якому саме забороненому місці курив ОСОБА_1 . Відеозапис, доданий відповідачем до відзиву на позов, теж не містить відео зупинки громадського транспорту та самого факту паління сигарети.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до переконання про відсутність у діях ОСОБА_1 складу означеного адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства суд доходить висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушень належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ГБВ № 269679 від 01.04.2024 слід скасувати та закрити провадження у справі.
Щодо заявленої представником позивача вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З аналізу наведеної норми вбачається, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд може ухвалити лише одне із рішень, передбачених частиною третьою статті 286 КАС України. Можливість визнання при цьому рішення суб'єкта владних повноважень протиправним законодавець не встановлює, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 484 грн 48 коп. Відтак на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Черкаській області належить стягнути судовий збір у сумі 484 грн. 48 коп.
Щодо стягнення з відповідача на коррисить позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
З урахуванням викладеного, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги адвокатом Банаром В.В. надано такі документи: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2024; Договор про надання правової (правничої) допомоги № 05-04/24 від 05.04.2024; Додаток № 1 від 28.05.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 05-04/2024 від 05.04.2024; акт приймання-передачі наданих послуг від 28.05.2024 на суму 5000 грн.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача як на відмову у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу відсутність документального підтвердження сплачених коштів адвокату (квитанції), оскільки умовами договору та про надання правової допомоги № 05-04/24 від 05.04.2024 та акту виконаних робіт від 28.05.2024 погоджено оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн протягом 10 днів з моменту ухвалення судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, витрати на правничу допомогу у заявленому представником позивача розмірі відповідають критеріям співмірності визначеним в ч. 5 ст. 134 КАС України та підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 72-77, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову сержанта поліції ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Скалія Віталія Сергійовича серії ГБВ № 269679 винесену 01 квітня 2024 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання постанови протиправною.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.І. Єщенко