Справа №700/862/24
Провадження №2-а/700/2/25
13 січня 2025 року селище Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Чорненької О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відподвіно до ч. 4 ст. 229 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 912826 від 19.11.2024,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 912826 від 19.11.2024.
В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що 19.11.2024 року постановою поліцейського РПП СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області серія ВАД № 912826 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки на підставі постанови КМУ №184 від 03.03.2022року, в умовах воєнного стану водій має право керуватися старим посвідченням у якого завершився термін дії, до завершення воєнного стану, який діє на даний час. З даною постановою категорично не згідний та не визнає себе винним, про що зазначив у своїх поясненнях при розгляді поліційським справи про адміністративне правопорушення та складання постанови.
16.12.2024 року відповідачем направлено відзив на позов ОСОБА_1 , з прикладанням диска із відеозаписом з бодікамери. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обгрунтованість заявлених позовних вимог. Вважає позовні вимоги позивача необґрунтовані, а позовна вимога про скасування постанови є такою, що не підлягає до задоволення, адже ГУНП в Черкаській області як суб'ект владних повноважень, в особі поліцейського, під час винесення постанови про притягнення позивача до адмінвідповідальності, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 02.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного.
Розгляд справи призначено на 09 годину 13.01.2025 року.
13.01.2025 через канцелярію суду позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує повністю та просить його задовольнити.
Відповідно до ч. 1ст. 269 КАС Україниу справах, визначених статтями 263-277,280-283,285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.
Поліцейським РПП СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Гладюком Олегом Юрійовичем 19.11.2024 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 912826 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, що він 19.11.2024 о 15-30 год. по вул. Центральна в с. Бужанка керував автомобілем ГАЗ-53, д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії «С», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1 а ПДР .
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за частиною 2 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постановау справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У частині 1 статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить:
-контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;
-визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки;
-визначення порядку оформлення і видачі погоджень та дозволів, надання інших послуг, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також визначення розміру плати за оформлення і видачу таких погоджень та дозволів, надання відповідних послуг;
-встановлення правил приймання іспитів із знань Правил дорожнього руху і навичок керування транспортними засобами;
Відповідно з п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії «С», серія НОМЕР_2 , дійсне з 14.10.2023 до 15.09.2024.
Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
Згідно п.25-1 даного Положення, обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст..286 КК України.
24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/20200 від 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану строком на 30 діб. Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який діяв на момент винесення оскаржуваної постанови та продовжує діяти на час розгляду справи.
Відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» постановою Кабінету Міністрів України № 184 від 03.03.2022 року «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.
Отже, водій ОСОБА_1 має право використовувати посвідчення водія категорії «С», строк дії якого закінчився 15.09.2024, у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
За таких осбтавин, посадова особа відповідача, не мала права накладати на позивача адміністратвине стягнення, оскільки згідно вказаного нармативного акта, строк дії посвідчення водія продовжене.
Згідно статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
Крім того, з відеозапису встановлено, що позивачем пояснено поліцейському, що він звертався до Звенигородського сервісного центру МВС для обміну посвідчення, в зв'язку закінченням його терміну, на що йому було відмовлено та надано роз'яснення, що в період дії війського стану в Україні його посвідчення дійсне. Даний факт підтверджує відсутність в діях позивача умислу на вчинення правопрушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Згідно вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає до скасування.
З матеріалів справи вбачається, що уповноважена особа на розгляд справи про адміністративні правопорушення відповідача не з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив факт вчинення адміністративного правопорушення, з посиланням на належні та допустимі докази та наявність вини в діях позивача, відповідачем протилежне не доведено, отже, суд вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так згідно з положенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно статей 1, 2 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до статті 4 Закон України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір'встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 605,60 гривень.
При зверненні з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 29.11.2024.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. та підлягає до повернення з Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області надлишково сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90,139, 192, 210-211, 241-246, 250 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №912826 від 19.11.2024 - задовольнити.
Постанову старшого сержанта поліції, поліцейського РПП СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Гладюка Олега Юрійовича, серії БАД № 912826 від 19.11.2024, про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області, код ЄДРПОУ 40108667 адреса місцязнаходження: 18036, вул.Смілянська, 57, м. Черкаси на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень) 60 копійок.
Головному управлінню Державної казначейської служби у Черкаській області, код ЄДРПОУ:37930566, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 зайво сплачені кошти судового збору в сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень) 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13 січня 2025 року.
Повне наіменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: НОМЕР_4 ;
відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, код ЄРДПОУ 40108667, адреса місцязнаходження: 18001, вул. Смілянська, 57, м.Черкаси, електронна адреса: prozorist@ch.police.gov.ua, тел.+38042372080
Суддя Олена ЧОРНЕНЬКА