Справа № 579/2561/24
2/579/51/25
09 січня 2025 року м.Кролевець
Кролевецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді - Придатка В.М., секретаря судового засідання - Клишкової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.11.2024 року представник позивача Городніщева Є.О., яка діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (яке згідно поданої заяви від 08.01.2025 року змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1722415 від 21 жовтня 2024 року, звернулася засобами «Електронного суду» до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 96595,20 грн, з яких сума кредиту 24000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 43939,20 грн., нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 28656,00 грн., судовий збір у розмірі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13 жовтня 2023 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «Авентус Україна» укладений електронний Кредитний договір №7162181 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту TOB «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 24000 грн. (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні, детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (07.10.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. TOB «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 24000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка складає 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.
В подальшому 12.11.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховано проценти за 60 календарних дні (25.07.2023-22.09.2023) в межах строку договору відповідно: 24000,00 грн * 1,99% = 477,60 грн*60 календарних дні = 28656,00 грн.
25 липня 2024 року між TOB «Авентус Україна» як клієнтом, та позивачем як фактором, укладений договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором TOB «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену при укладенні Кредитного договору, відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає тіло кредиту 24000,00 грн, проценти за користування кредитом 43939,20 грн., проценти за 60 календарних днів - 28656,00 грн., всього - 96595,20 грн.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Городніщева Є.О. у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, згідно поданого відзиву просив прийняти часткове визнання ним позовних вимог, задовольнити позовні вимоги частково: стягнувши заборгованість за договором №7162181 у розмірі 67939,20 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 43939,20 грн, судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1703,77 грн, витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1153,48 грн. Також просив стягнути з позивача пропорційно до задоволених позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем, у розмірі 4153,25 грн. Обґрунтував позицію наступним. Умови кредитного договору щодо розміру відсотків є нікчемними, оскільки суперечать Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року, яким визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом -2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5 % (тобто з 24.12.2023 року по 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати - 2,5 %, з 23.04.2024 року по 19.08.2024 року - 1,5%, а з 20.08.2024 року - 1%). Крім того, за умовами укладеного між первинним кредитором та позивачем договору факторингу позивачеві було передано лише право вимоги до відповідача у розмірі існуючої заборгованості, а відтак нарахування будь-яких додаткових відсотків фактором є безпідставним. Що стосується розміру витрат на правничу допомогу, то позовна заява є типовою, а значна частина зазначених послуг мають безпідставно завищений розмір, або ж взагалі, з урахуванням визнання відповідачем обставин справи, не були необхідними в даній справі.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 13 жовтня 2023 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «Авентус Україна» укладений електронний Кредитний договір №7162181 про надання споживчого кредиту (а.с.20-25).
Зазначений кредитний договір укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту TOB «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн. (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні, детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (07.10.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка складає 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.
Пунктом 1.5.2. знижена процентна ставка 1,393 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 12.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п.1.6 Договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби.
Згідно з п.п.1.7.1, 1.7.2 п.1.7 Договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 29653,85% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18172,04 % річних.
Положеннями п.п.1.8.1, 1.8.2 п.1.8 Договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 122460,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 119773,50 грн.
Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (у тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора.
Положеннями п. 5.1 Договору передбачено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться відповідно до Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п.5.3. Договору.
Зі змісту п. 9.6. Договору слідує, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
До матеріалів справи позивачем долучений Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №7162181 від 13.10.2023 року, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит та погоджений сторонами договору.
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який 13.10.2023 року підписаний між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором) (а.с.27-28).
Крім того, 13.10.2023 сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору №7162181 від 13.10.2023 року, згідно з якою: сума кредиту (загальний розмір) складає 24000 грн, орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 29653,85% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18172,04 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 195936,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 191637,60 грн. (а.с.16-18).
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який 13.10.2023 року підписаний між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором) (а.с.29-30).
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у ТОВ «Авентус Україна» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
TOB «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 24000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Вказане підтверджується також інформацією АТ «Укрсиббанк» №29-4-01/07-3406-БТ від 18.11.2024, згідно з якою, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 13.10.2023 р. переказано кошти в сумі 15000 грн та 9000 грн відповідно (а.с.109).
За змістом п.п.3 п.4.1 Договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
25 липня 2024 року між TOB «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, укладений договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.45-49).
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
З Витягу Реєстру боржників, що є Додатком № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року слідує, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7162181 у розмірі 67939,20 грн, з яких: 24000,00 грн - тіло кредиту; 43939,20 грн - нараховані відсотки (а.с.44).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення (а.с.31).
Згідно з розрахунком ТОВ «АВЕНТУС Україна» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7162181 від 13.10.2023 року складає 67939,20 грн., з яких: тіло кредиту 24000,00 грн, проценти за користування кредитом 43939,20 грн (а.с.33-40).
Згідно з рішенням єдиного учасника Товариства з з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» №251124/1 від 25.11.2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, прийшов до висновку, що у відповідача ОСОБА_1 існує обов'язок перед позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» щодо сплати заборгованості за кредитним договором №7162181 від 13.10.2023 року у розмірі 67939,20 грн., з яких: 24000,00 грн - тіло кредиту, 43939,20 грн. - проценти за користування кредитом.
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором у розмірі 67939,20 грн.
Щодо вимоги ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за 60 календарних днів за період з 25.07.2024 по 22.09.2024 в межах строку договору у розмірі 28656,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 (Реєстр боржників), ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з однієї сторони та ТОВ «Авентус Україна» з іншої сторони домовилися про наступне: клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників клієнту у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №7162181 від 13.10.2023 року у розмірі 67939,20 грн, з яких: 24000,00 грн - тіло кредиту; 43939,20 грн - нараховані проценти.
З аналізу викладеного слідує, що за умовами договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №7162181 від 13.10.2023 року у розмірі 67939,20 грн, з яких: 24000,00 грн - тіло кредиту; 43939,20 грн - нараховані проценти.
Доказів того, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги на стягнення з відповідача нарахованих відсотків за 60 календарних днів, а саме з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року у розмірі 28656,00 грн, позивачем не надано, як і не доведено законність нарахувань позивачем таких відсотків.
За таких обставин суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за 60 календарних днів у розмірі 28656,00 грн, а тому відмовляє у їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 2422,40 грн, сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1703,77 грн.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: ордер серія АІ №1722415 від 21.10.2024 (а.с.26); договір про надання правової допомоги № 26/08-2024 від 26 серпня 2024 року (а.с.68); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.75); Акт №61 про надання правової допомоги згідно договору № 26/08-2024 від 26.08.2024 від 21 жовтня 2024 року (а.с.42-43); рахунок на оплату по замовленню №5074-21/10-2024 від 21 жовтня 2024 року на суму 10000,00 грн. (а.с.32).
На виконання вказаних вимог представник відповідача надав суду: договір про надання правової допомоги № 24149 від 20 серпня 2024 року (а.с.127-128); розрахункову квитанцію №11/12/24 від 11.12.2024 (а.с.128 зворот) на суму 14000,00 грн; Акт приймання-передачі послуг №1 від 25.12.2024 року з детальним описом робіт (а.с.129); Ордер серія АІ №1767497 від 25.12.2024 (а.с.130 зворот); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.130).
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та керуючись принципом пропорційності із задоволеними позовними вимогами, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2110,02 грн., а з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4153,25 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) до ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №7162181 від 13.10.2023 року у розмірі 67939,20 грн (шістдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 20 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1703 (одна тисяча сімсот три) грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 2110 (дві тисячі сто десять) грн. 02 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4153 (чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 25 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. М. Придатко