Справа№592/18152/24
Провадження №2/592/500/25
07 січня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:
головуючого судді Титаренко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Мойсенко Ю.О.,
представника відповідача Скользнєвої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
04.11.2024 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з вказаною заявою і просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 784133 від 11.04.2019 у розмірі 38100 грн 58 коп.; судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 784133, відповідно до якого, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику в сумі 7000 грн строком на 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови Договору про надання фінансового кредиту № 784133 від 11.04.2019 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн, а в свою чергу позичальник, не виконав умови Договору про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість. Усупереч умовам індивідуальної частини Договору про надання фінансового кредиту № 784133 та вимог закону, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 25102,00 грн, а саме: сума боргу за тілом кредиту - 7000,00 грн; сума боргу за процентами - 3780,00 грн; сума боргу за простроченими процентами - 10962,00 грн; сума боргу за штрафами - 3360,00 грн. Відповідно до індивідуальних умов договору про надання фінансового кредиту, а саме п. 7.3, позичальник погоджується, що товариство має право передати персональні дані Клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту № 784133 від 11.04.2019, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а на цей час ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло прав кредитора стосовно відповідача. Договір про надання фінансового кредиту № 784133 від 11.04.2019 був укладений з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Оскільки, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 784133 від 11.04.2019 року - 25102,00 грн; сума збитків з урахуванням 3% річних - 2261,74 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10736,84 грн; разом заборгованість становить - 38100,58 грн.
Представник позивача в позові просив справу розглядати без участі представника позивача.
Представник відповідача надав до суду відзив, у якому зазначає, що в позовній заяві позивач не надав доказів погодження умов договору, на які він посилається у зв'язку із відсутністю погодження його з відповідачем шляхом накладення електронного підпису. Відсутність електронного підпису на договорі суперечить нормам Закону України "Про електронну комерцію". Долучений до матеріалів справи документ «Копія кредитного договору №784133 з додатком» не містить електронного підпису, або будь-яких даних які б свідчило про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №784133 відповідачем. Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів відповідачу не є можливим. Зважаючи на те, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-ІХ від 15.03.2022 набрав законної сили 17.03.2022, відтак з 17.03.2022 позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати 3 % річних, інфляційних витрат та штрафів загальним розміром 16 358,58 грн. Крім того, в своїй позовні заяві позивач посилається на те, що 12.04.2018 р. між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу №1. Вважає, що до позивача не перейшло належним чином право вимоги, адже договір про відступлення прав вимоги між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» №1 було укладено 12.04.2018 в той час, коли кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено 11.04.2019, тобто майже на 1 рік раніше, а ніж було укладено спірний договір позики. Жодних договорів пролонгацій користування позики відповідачем не передбачено, що свідчить про незмінність строковості умов договору. Матеріали справи також не містять додаткового договору про пролонгацію договору Позики №784133 з наявним електронним підписом. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом.
Ухвалою від 17.09.2024 суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, тз повідомленням (викликом) сторін.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі обставини.
11.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір № 784133 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику в сумі 7000 грн строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.4. цього договору загальна вартість Позики за зниженою ставкою складає 127,00 % від суми позики або 8890 грн та включає у себе проценти (відсотки) за користування Позикою - 27 % від суми позики або 1890 грн.
Пунктом 4.4 передбачено, що у випадку прострочення суми позики, Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 84 грн за кожен день прострочення зобов'язання, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов'язань за Договором.
Графіком платежів до договору про надання коштів у позику, на умова споживчого кредиту від 11.04.2019 передбачено: дата повернення Позики та сплати нарахованих процентів 11.05.2019, сума позики 7000 грн, сума нарахованих процентів 1890 грн, разом до оплати 8890 грн.
12.04.2018 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» уклали Договір факторингу № 1, за яким відбулося відступлення права вимоги, серед іншого, за Договором про надання фінансового кредиту № 784133 від 11.04.2019, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», на цей час ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло прав кредитора стосовно відповідача.
Відповідно до п. 2.2 Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не змінює попередній.
Згідно з п. 1 ст. 203 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктами 12-13 цієї ж статті Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України.
При укладенні Договору №784133 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 11.04.2019 на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору.
Згідно з загальними умовами договору позики, код підтвердження (одноразовий ідентифікатор) буде надіслано Позикодавцем на Номер телефону Позичальника.
Шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Позики.
З метою укладення Договору №784133 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 11.04.2019 та отримання коштів ОСОБА_1 надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
Матеріали справи містять Довідку ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію позичальника, де зазначаються особисті дані відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону відповідача із зазначенням дати банківського переказу.
Так, суд приходить до переконання, що Договір № 784133 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 11.04.2019 був укладений з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що зазначений договір між сторонами не укладався та відповідачем не підписувався. Відтак, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем з цим договором позики в розмірі 7000 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 цієї статті).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Суд встановив, що 11.04.2019 Відповідач отримав від ТОВ «Авентус Україна» позику за договором №784133 в сумі 7000 грн. строком на 30 днів.
За умовами договору відповідач мав повернути 11.05.2019 позику в розмірі 7000 грн та проценти за користування позикою в розмірі 1890 грн.
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) у період з 11.04.2019 по 08.05.2019 відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом за зниженою ставкою в розмірі 63 грн щомісячно, які були сплачені відповідачем.
За таких обставин, ураховуючи приписи законодавства, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики на умовах споживчого кредиту в розмірі 7126 грн, з яких 7000 грн складає сума неповернутої позики, 126 грн - залишок несплачених відповідачем процентів за користування позикою за період з 09.05.2019 по 10.05.2019.
Крім того, на підставі п. 4.4. договору, оскільки відповідач не повернув позику у визначений договором строк, з останнього підлягає стягненню штраф у розмірі 3360 грн.
Що стосується суми боргу за простроченими процентами в сумі 10962 грн, то суд не вбачає доказів узгодження сторонами договору нарахування прострочених процентів, а також позивачем не надані докази щодо порядку, умов та розрахунку їх нарахування, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 та 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на зазначені приписи законодавства, суд дійшов висновку про доведеність позивачем набуття ним прав кредитора стосовно ОСОБА_1 на підставі Додатку реєстру права вимоги № 25 від 12.09.2019 до договору факторингу від 12.04.2018 (строчка № 2152), відтак доводи представника відповідача щодо неналежних доказів відступлення прав вимоги за кредитним договором не знайшли свого підтвердження.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики підлягають частковому задоволенню в сумі 10486 грн 00 коп., що складається з 7000 грн - позика; 126 грн - залишок несплачених процентів за користування позикою та 3360 грн - штраф, передбачений умовами договору позики.
Що стосується 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
З огляду на зазначені приписи, інфляційні витрати необхідно розраховувати за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 рік наступним чином: 10486 грн * 1,05305931 - 10486 грн = 556,38 грн, де 10486 грн сума боргу, 1,05305931 - індекс інфляції.
Штрафні санкції - 3 % річних також необхідно розраховувати за період з 03.10.2021 по 23.02.2022 наступним чином: 10486 * 3 *144:365:100 = 124,11 грн, де 10486 грн сума боргу, 144 - кількість днів прострочення.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 784133 від 11.04.2019 у загальному розмірі 11166 грн 49 коп., яка складається з: суми заборгованості - 10486 грн 00 коп., суми інфляційних втрат - 556 грн 38 коп., суми 3 % річних - 124 грн 11 коп.
Крім того, разом з позовною заявою позивачем було подано акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), відповідно до якого сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало клієнт приняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 5000 грн.
Так, у зв'язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, яку надавав йому адвокат відповідно до договору про надання правової допомоги від 22.03.2024 №33, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської».
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу наданий Договір про надання правової допомоги від 22.03.2024, Додаткову угоду до Договору від 22.03.2024, детальний опис робіт (наданих послуг) та Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) на 5000 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, з урахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, врахувавши, що справа є нескладною, не вимагає значних затрат часу на підготовку до розгляду, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 709 грн 96 коп. (1166,49 грн*2422,40 грн/38100,58 грн).
Керуючись статтями 259, 265, 268, 352 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 784133 від 11.04.2019 у загальному розмірі 11166 грн 49 коп., яка складається з: суми заборгованості - 10486 грн 00 коп., суми інфляційних втрат - 556 грн 38 коп., суми 3 % річних - 124 грн 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 709 грн 96 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «ВІН ФІНАНС», місце знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Дата складання повного судового рішення 13.01.2025.
Суддя В.В. Титаренко