Справа № 592/18673/23
Провадження № 1-кп/592/164/25
13 січня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023200480003815, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2023 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, громадянина України, працюючого ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, паспорт МВ018105,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Окружної прокуратури м. Суми - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
та за участі потерпілої/цивільного позивача - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої/цивільного позивача - адвоката ОСОБА_7 ,
установив:
Формулювання обвинувачення пред'явленого ОСОБА_3 , визнаного судом доведеним.
30.09.2023 близько о 20 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебуваючи поблизу будинку 35 по вулиці Олексія Алмазова в м. Суми, почав словесний конфлікт з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході сварки ОСОБА_3 на ґрунті виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілій, наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока, від чого ОСОБА_6 впала на спину, та ОСОБА_3 наніс удар ногою по гомілці лівої ноги. В подальшому ОСОБА_6 намагалась піднятись, та ОСОБА_3 штовхнув її, від чого вона знову впала на спину, та ОСОБА_3 продовжив наносити удари ногами по ділянці гомілки правої ноги, та рукам, оскільки ОСОБА_6 намагалась закрити руками ділянки ударів.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 , тілесне ушкодження у вигляді «синців», яке згідно з висновком судово-медичного експерта № 1225 від 16.11.2023, є легким тілесним ушкодженнями.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.125 КК України.
Позиція сторони захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 по пред'явленому обвинуваченню за ч. 1 ст. 125 КК України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті не визнав. Суду надав показання, відповідно до яких він проживає з родиною в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 30.09.2023 ввечері був вдома. Старша дитина гуляла на вулиці. Взяв собаку (стафордшрський тер'єр 7 років) і пішов зустрічати доньку до школи. Йшов по проїжджій частині вулиці по середині. Собака була з ліва від нього на поводку без намордника. Вуличне освітлення працювало. Проходив повз будинок АДРЕСА_2 , по праву руку, через відкриту хвіртку вибігла собака (спанієль)на вулицю з двору. Він прижав свою собаку до ноги, матір ОСОБА_6 тримала свою собаку, щоб та не бігла. Кричав, щоб забрали свою собаку. Вони ( ОСОБА_8 , її батько та мати) кричали, щоб він надів намордник на собаку. ОСОБА_8 була п'яна, бігла з відстані 3-4 метри до нього та намагалась нанести удар руками йому в голову. Він відходив назад, відбивався, але отримав удар в праву скроню кулаком лівої руки, тілесних ушкоджень при цьому не отримав. Трапилось так, що захищаючись, правою рукою, стороною долоні ударив ОСОБА_8 в скроню, вона впала на правий бік. Його собака поводком обмотала їм обом ноги, можливо через це вона і впала. Він розпутував свої ноги. Побачив батька ОСОБА_8 , який стояв в проймі хвіртки і чимось замахувався. Повернувся спиною і відчув, що в потилицю (макушку) щось попало., відчув біль та легке запаморочення, доторкнувся рукою і побачив кров, лякався за своє життя. З всієї сили смикнув поводок з під ОСОБА_8 і побіг додому. Покликав дружину, щоб вона викликала швидку допомогу та поліцію. У ванні промили рану водою, забинтували. Швидка приїхала перша та забрала в лікарню, поліція приїхала через 5-10 хвилин. По приїзду розповів все, що напали та вдарили камнем. Поліція допитувала в обласній лікарні. Було розсічення, зробили МРТ та відпустили додому. Писав заяву про вчинене кримінальне правопорушення, але справу закрили. Вважає, що свідки його оговорюють.
Обвинувачений у скоєному не розкаявся, винним себе категорично не вважає.
Захисник ОСОБА_5 вважає обвинувачення не доведеним належними та допустимими доказами, а докази винуватості відсутні.
Досліджені в судовому засіданні докази, на переконання сторони захисту, свідчать про недоведеність винуватості ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин в частині пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, визнаного судом доведеним. Мотиви суду.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч.1 ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала показання, відповідно до яких 30.09.2023 прийшла до батьків (батька та матері) за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно о 20-00 год., вона перебувала біля житлового будинку своїх батьків де прогулювалась разом із своєю престарілою мамою ОСОБА_9 (76 років) і поряд з ними була кімнатна собака породи «кокер-спаніель». Мама з собакою зайшли в двір. Вуличне освітлення працювало. В цей час вона помітила на відстані приблизно 4 метрів ОСОБА_3 , який мешкає неподалік від її батьків, який вигулював свою собаку бійцівської породи «стафордширський тер'єр» 7 років - без намордника. ОСОБА_3 , побачивши її із мамою - почав давати своїй собаці команди «фас» в їх сторону. Вона зробила зауваження ОСОБА_3 з цього приводу «Чого ти фаскаєш?», з двору вибігла її собака, вона крикнула на неї, розвернулась та побачила, що ОСОБА_3 був біля неї, він тримав свою собаку- проте ОСОБА_3 , незважаючи на присутність її престарілої матері завдав їй сильного удару кулаком в ліву щелепу, від чого вона впала на землю на ліву сторону, а коли вона хотіла піднятись - ОСОБА_3 знову наніс удар носком ноги по її лівій нозі вище стопи. Одягнутий він здається був в спортивному одязі та кросівках. Вона почала підійматись на ноги, але ОСОБА_3 сильно «плашмя» рукою вдарив у грудну клітку і вона знову впала на землю. Потім ОСОБА_3 знову, коли вона лежала на землі - завдав носком ноги удар по правій нозі вище стопи та наніс удар ногою по зовнішній стороні кисті лівої руки.
Коли вона намагалась відповзти в сторону - ОСОБА_3 знову завдав їй удару носком ноги по правому стегну і правій руці. Від нього постійно лунала нецензурна лексика в її бік. Його собака гавкала, ричала але не нападала, бігала навколо неї, її мама голосно кричала, просила зупинитись і припинити побиття доньки, він не зважав на прохання і крики матері припинити її бити, потім мати встала між ОСОБА_3 і нею, і лише після цього вона змогла піднятись і стати на ноги. ОСОБА_3 вихватив у матері ціпок та кинув на землю, ударів матір йому не наносила. Собака ОСОБА_3 бігала навколо них і обкрутила матері ноги. Вона ( ОСОБА_6 ) кинула в сторону ОСОБА_3 гальку (як горіх), чи попала чи ні не знає, але він сказав, що в нього кров. Взявся за потилицю та припинив свої дії. На вулицю вийшов її батько. ОСОБА_3 взяв свою собаку та пішов. Підходили сусіди з 37 будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Мама викликала поліцію. Через побиття вона була вимушена звернутись в травмпункт ЦМЛ приблизно через 1,5 години. Їй робили рентген, була госпіталізована у відділення ортопедії, до 12.10 перебувала в лікарні.
Від умисних і злочинних дій ОСОБА_3 ОСОБА_6 було завдано тілесних ушкоджень обличчя і всього тіла та спричинено сильний фізичний біль і короткочасний розлад здоров'я.
До цього інциденту тілесних ушкоджень не мала, по спині її не бив, вдарилась коли падала, тривалий час користувалась корсетом. Вважає, що ОСОБА_3 наносив удари умисно.
Внаслідок заподіяння тілесного ушкодження тривалий час психологічно страждала, відчувала сильний фізичний біль, не могла нормально спати, приймала ліки та проходила лікування. Обвинуваченого не пробачила.
Доказуючи вину обвинуваченого, прокурором були надані суду письмові докази, які були ретельно досліджені та проаналізовані.
Судом досліджено:
- форма вивода на лінію «102» 3 106186403 30.09.2023, 23.25 год., заявник - працівник органу охорони здоров'я, зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Сумського РУП ГУНП в Сумській області № 46240. 30.09.2023 20.00 год. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діагноз: закритий перелом поперекового відростку ТНЗ з допустимим зміщенням, забій м'яких тканин лівого кульшевого суглобу обох гомілок та лівої кисті. Параорбітальна гематома зліва, забій лівої нирки. Пояснення: побив сусід батьків проживає в будинку 37 або 39. Доставлена направлена в ортопедичне відділення СОКЛ (т. 1 а.с.82);
-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або так, що готується) від 30.09.2023, ОСОБА_6 , попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, подала заяву, відповідно до якої 30.09.2023 близько 20.00 год. за адресою: м. Суми, вул Попова біля буд. 35 було нанесено тілесне ушкодження сусідом ОСОБА_12 з буд. № 39 (т. 1 а.с. 83);
- протокол огляду місця події від 29.11.2023, проведений з 14.00 год. до 14.11 год., огляд проведено біля домоволодіння за адресою: м. Суми, вул. Олексія Алмазова, 35, приблизно в 5 метрах від місця події в напрямку будинку № 37 з визначенням GPS координат з долученням фототаблиці (т. 1 а.с. 84-88);
- медична карта стаціонарного хворого КНП «Центральна міська клінічна лікарня» №15744 ОСОБА_6 , отримана відповідно до ухвали слідчого судді від 13.10.2023 справа № 592/15467/23, згідно Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.11.2023. ОСОБА_6 направлена з травмпункту, перебувала на стаціонарному лікуванні з 30.09.2023 до 12.10.2023 (12 ліжкоднів). Виявлено в крові 0,89 г/л етиловий спирт, в сечі етилового спирту не виявлено. Проводилось рентгенологічне дослідження (3 види), магнітно-резонансна томографія грудного відділу хребта, комп'ютерна томографія мозку, призначались ліки (т. 1 а.с. 89-93);
- висновок судово-медичного експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ОСОБА_13 № 1225 від 16.11.2023, з якого вбачається. На підставі даних судово-медичної експертизи та медичної документації (медичної картки стаціонарного хворого КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР) ОСОБА_6 : під час обстеження ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: на нижній повіці лівого ока, в лівій виличній, щічній ділянках та в ділянці нижньої щелепи зліва синець неправильної овальної форми розміром 11x9 см фіолетового кольору на повіці, по периферії та на інших ділянках зеленувато-жовтого кольору. На зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна синець 7x9 фіолетового кольору в центрі, по периферії зеленуватого кольору. На передній поверхні в ділянці правого колінного суглобу, середньої та нижньої третини правої гомілки та лівої гомілки синці неправильної овальної форми розміром 5x4 см, 17x11 см та 14x10 см зеленуватого кольору. Аналогічного характеру синці на тильній поверхні лівої кисті та на основних фалангах 2-5 пальців розміром 13x9 см, на задньо-внутрішній поверхні в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу та тильній поверхні правої кисті розміром 11x7 см. Під час знаходження гр. ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР з 30 вересня по 12 жовтня 2023 р. виявлено забій попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим синдромом.
Зазначені ушкодження могли утворитися в термін, вказаний в постанові, що підтверджується стадією розвитку ушкоджень, даними медичної документації.
Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить їх характер, та могли утворитись при нанесенні ударів головою, кулаками рук, взутими ногами та подібними предметами, в т.ч. і предметами, пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень. Кількість травматичних впливів не менше 8-ми. Ушкодження в ділянці хребта могло утворитись внаслідок різких рухів хребта під час падіння з вертикального положення. Характер та локалізація інших ушкоджень виключає можливість їх утворення при падінні з вертикального положення на площину.
Ушкодження в ділянці поперекового відділу хребта кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ушкодження у вигляді синців кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження ( т. 1 а.с. 92, 93);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.10.23, проведений з 17.50 год. до 17.58 год. за участі потерпілої ОСОБА_6 , понятих, спеціаліста, статиста, проведеною відеофіксацією (оглянуто у судовому засіданні), з якого убачається, що вказаної дати потерпіла ОСОБА_6 відтворила події нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що мало місце 30.09.2023 (т. 1 а.с. 121-125);
- висновок судово-медичного експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ОСОБА_13 № 1397 від 16.11.2023, за результатами слідчого експерименту з потерпілою з якого вбачається, що на підставі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_6 було виявлені тілесні ушкодження: на нижній повіці лівого ока, в лівій виличній, щічній ділянках та в ділянці нижньої щелепи зліва синець неправильної овальної форми розміром 11х9 см фіолетового кольору на повіці, по периферії та на інших ділянках зеленувато-жовтого кольору. На зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна синець 7x9 фіолетового кольору в центрі, по периферії зеленуватого кольору. На передній поверхні в ділянці правого колінного суглобу, середньої та нижньої третини правої гомілки та лівої гомілки синці неправильної овальної форми розміром 5x4 см, 17x11 см та 14x10 см зеленуватого кольору. Аналогічного характеру синці на тильній поверхні лівої кисті та на основних фалангах 2-5 пальців розміром 13x9 см, на задньо-внутрішній поверхні в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу та тильній поверхні правої кисті розміром 11x7 см. Під час знаходження гр. ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР з 30 вересня по 12 жовтня 2023 р. виявлено забій попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим синдромом.
Дані ушкодження утворилися внаслідок дії тупих предметів, про що свідчить їх характер, та могли утворитись при обставинах, вказаних потерпілою під час проведення слідчого експерименту від 13.10.2023 р., тобто, при нанесенні їй удару кулаком в ліву половину обличчя, при нанесенні ударів ногами по правій та лівій кисті, по правому стегну, по обом гомілкам та внаслідок падіння на спину (т. 1 а.с. 126);
- протокол проведення слідчого експерименту від 03.10.23, проведений з 16.13 год. до 16.21 год. за участі свідка ОСОБА_9 , понятих, спеціаліста, статиста, проведеною відеофіксацією (оглянуто у судовому засіданні), з якого убачається, що вказаної дати свідок ОСОБА_9 , відтворила події нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ОСОБА_6 , що мало місце 30.09.2023. (т. 1 а.с. 127-129);
- висновок судово-медичного експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ОСОБА_13 № 1278 від 27.11.2023, за результатами слідчого експерименту з свідком ОСОБА_9 з якого вбачається, що на підставі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , під час обстеження гр. ОСОБА_6 03.10.2023 р. виявлені тілесні ушкодження: на нижній повіці лівого ока, в лівій виличній, щічній ділянках та в ділянці нижньої щелепи зліва синець неправильної овальної форми розміром 11x9 см фіолетового кольору на повіці, по периферії та на інших ділянках зеленувато-жовтого кольору. На зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна синець 7x9 фіолетового кольору в центрі, по периферії зеленуватого кольору. На передній поверхні в ділянці правого колінного суглобу, середньої та нижньої третини правої гомілки та лівої гомілки синці неправильної овальної форми розміром 5x4 см, 17x11 см та 14x10 см зеленуватого кольору. Аналогічного характеру синці на тильній поверхні лівої кисті та на основних фалангах 2-5 пальців розміром 13x9 см, на задньо-внутрішній поверхні в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу та тильній поверхні правої кисті розміром 11x7 см. Під час знаходження гр. ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР з 30 вересня по 12 жовтня 2023 р. виявлено забій попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим синдромом.
Дані ушкодження утворилися внаслідок дії тупих предметів, про що свідчить їх характер. Ушкодження в ділянці обличчя, нижніх кінцівок та в ділянці хребта могли утворитись при обставинах, вказаних гр. ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту від 03.10.2023, тобто, при нанесенні удару кулаком в ліву половину обличчя, при нанесенні ударів ногами по правому стегну, по обом гомілкам та внаслідок падіння на спину. Механізм утворення ушкоджень в ділянці верхніх кінцівок не був конкретно продемонстрований ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 130);
- протокол проведення слідчого експерименту від 30.11.23, проведений з 09.55 год. до 09.59 год. за участі свідка ОСОБА_14 , понятих, проведеною відеофіксацією (оглянуто у судовому засіданні), з якого убачається, що вказаної дати свідок ОСОБА_14 , відтворила події нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_3 ОСОБА_6 , що мало місце 30.09.2023. (т. 1 а.с. 131-135).
Проведені судово-медичні експертизи цілком відповідають вимогам ст.ст. 101, 102 Кримінального процесуального кодексу України, і містять необхідні відомості щодо механізму, локалізації, ступеню тяжкості та давності утворення тілесних ушкоджень у потерпілого. При цьому проведення відповідних експертиз на підставі матеріалів провадження та медичних даних, не суперечить вимогам процесуального законодавства і не свідчить про неповноту їх проведення.
Вказані висновки складені атестованим судово-медичним експертом, яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову або ухилення від дачі висновку, тому підстави вважати висновки судово-медичних експертиз необ'єктивним або такими, що суперечать вимогам закону, відсутні.
Оцінюючи протоколи проведення слідчих експериментів, суд зазначає таке.
У своїй постанові від 14.09.2020 (Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року у справі 740/3597/17) Суд дійшов висновку, що протокол слідчого експерименту за певних умов може бути визнаний допустимим доказом. Зокрема, Суд зазначив, що для того, аби виключити обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від особи під час слідчого експерименту, сторона обвинувачення має довести, що було додержано належної правової процедури, зокрема, що: до особи не застосовувався протиправний тиск; слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи; особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе; права особи на захист і правову допомогу були забезпечені; слідчу дію проведено за участю понятих; під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис; особі були детально і ґрунтовно роз'яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.
Суд визнає протоколи слідчих експериментів допустимими доказами.
Крім того, сам ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував своєї присутності та участі в конфлікті з ОСОБА_6 , що крім того підтверджено показаннями потерпілої, свідків сторони обвинувачення.
Судом за клопотанням прокурора допитані свідки сторони обвинувачення.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду надала показання, відповідно до яких, вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є заступником квартальної, матір'ю потерпілої ОСОБА_6 . ОСОБА_3 знає, як сусіда по вулиці. На нього постійно надходять скарги, що його собака нападає на людей (собака бігає без намордника, підбігає до людей). Один раз спілкувалась з цього приводу з поліцією, у ОСОБА_3 зневажливе ставлення до неї.
30.09.2023 гуляла на вулиці з донькою і собакою. Прийшли до будинку, вже було темно, горіло вуличне світло. Вона з собакою зайшли в двір, а донька йшла позаду. Собака вискочила на вулицю. Чує голос ОСОБА_3 , який каже «фас». Донька зробила йому зауваження, за що він цькує маму. ОСОБА_3 підійшов до доньки та вдарив її кулаком в область вилиці або скроні. Тримав при цьому на поводку бійцівську собаку. Після удару донька впала на бік, він почав ногами бити її по всьому тілу. Скільки було ударів не знає, кричала «рятуйте». Донька намагалась піднятись на ноги, а він її знову збив і продовжував бити на іншій частині вулиці. На вулиці нікого іншого не бачила. ОСОБА_3 відпустив собаку, яка обплутала їй ноги поводком. ОСОБА_3 також вирвав у неї ціпок. На вулицю вийшов її чоловік та ОСОБА_3 кинув на нього цей ціпок, який розламався. ОСОБА_3 припинив побиття та каже, що в нього кров та показував на свою долоню, забрав собаку і пішов.
Чоловік забрав їх у двір, у доньки була істерики. У доньки було багрове на обличчі, набряк під оком, набряк на кисті руки, садна на шкірі ніг (стегно, коліно), на попереку синець. Приїхав чоловік доньки, приїжджала поліція, щось писали. Потім доньку повезли в лікарню.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні суду надав показання, відповідно до яких, він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є батьком потерпілої ОСОБА_6 . ОСОБА_3 знає, як сусіда через хату по вулиці. Ввечері 30.09.2023 сидів у хаті та дивився телевізор, почув, що гавкає їх собачка (спанієль), пішов на двір, вийшов з хвіртки та побачив ОСОБА_3 з його собакою, дружину та доньку. Тут на нього летить ціпок його дружини, відхилився, підняв його. Він не бачив хто його кинув, але вважає, що ОСОБА_3 . Той нецензурною лексикою сказав йому: «А ти чого тут йдеш, хочеш отримати?». Потім він забрав доньку і дружину і пішли у двір. Чи викликали поліцію чи швидку, або чи хтось приїжджав він не пам'ятає. Як наносилися тілесні ушкодження ОСОБА_3 доньці він не бачив.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні суду надала показання, відповідно до яких, вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 знає, як сусідів по вулиці. ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_16 . Точну дату не пам'ятає, але це було восени 2023 року. Було вже пізно, горіло вуличне освітлення. Перебувала вдома, грала з своєю собакою на городі, почула крики з вулиці, гавкіт собак. Біля її паркану з внутрішньої сторони є 2 «пуфіка», вона встала на них, щоб побачити що відбувається на вулиці. Біля будинку ОСОБА_16 стоїть стовп з ліхтарем, тому там було добре все видно на відстані приблизно 2-3 метри до місця конфлікту. Були ОСОБА_3 одягнутий в щось спортивне з капюшоном та кросівках, ОСОБА_9 , які стояли, ОСОБА_17 на ґрунтовій дорозі біля клумби лежала на боку піджавши ноги, не могла піднятись, трималась за поводок собаки ОСОБА_3 . ОСОБА_18 кричала, щоб ОСОБА_12 припинив побиття. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_8 по ногах нижче колін. Собака ОСОБА_3 була злякана і сиділа на дорозі. Ірина щось підібрала «щебінка» з дороги та замахнулась на ОСОБА_12 . Ні в кого тілесних ушкоджень не бачила. ОСОБА_12 бив ОСОБА_8 цілеспрямовано по ногах, удари наносились середньої сили. Бачила, як виходив на вулицю ОСОБА_15 , ОСОБА_12 йому в нецензурній формі сказав: «Не підходь бо й ти отримаєш по обличчю».
Вона пішла кликати чоловіка на допомогу, щоб він вийшов і «розмирив», чула розмову на підвищених тонах.
Вийшла у двір через 7-10 хвилин, бачила «швидку» ближче до подвір'я ОСОБА_3 . Приходила поліція, яка просила охарактеризувати ОСОБА_12 , як сусіда, може сказати, що ОСОБА_3 конфліктний, відносини у них один з одним нейтральні.
Стороною захисту в суді не надано доказів, відомостей та інформації, які давали підстави вважати, що свідки сторони обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 обмовляють ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, умисному нанесенні потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень за обставин, викладених у обвинувальному акті.
Піддавати сумніву показання потерпілої ОСОБА_6 щодо обставин вчинення відносно неї кримінального правопорушення у суду підстав немає, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами, тому є логічними і послідовними, суд покладає їх в основу вироку.
Таким чином, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не наносив потерпілій ОСОБА_6 умисного легкого тілесного ушкодження, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальне правопорушення.
Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, щодо свідчень обвинуваченого та вважає, що до них потрібно ставитись критично, вважаючи показання обвинуваченого та його позицію у справі обраним способом захисту, які не відповідають дійсності.
Відповідно до пунктів 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 5 ч. 2 КПК України допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.
Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені, оцінені у судовому засіданні докази, суд визнає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ними встановлюється подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини які підлягають доказування відповідно до ст. 91 КПК України та становлять предмет доказування. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому досліджені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають, а їх сукупність та взаємозв'язок є достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд дотримується ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Судом дотримано норми, установлені статтями 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.
Суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, та у всій своїй сукупності безсумнівно поза розумним сумнівом доводять вину обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає: наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009, 2021 років народження.
Обставин, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченому покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, дані про особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, не судимий, на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується формально позитивно, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, також враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, не визнання вини у вчиненому, відсутність розкаяння, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 , покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді виправних робіт в мінімальних строках, з відрахуванням із заробітку на користь держави 15 відсотків, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 56/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Вирішення цивільного позову.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , яка просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 2344 грн. 00 коп. вартість витрат на лікування; моральну шкоду в сумі 80000 грн. 00 коп., суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В обґрунтування суми майнової шкоди, спричиненої злочином, потерпілою зазначено, що їй спричинено матеріальну шкоду в сумі 2344 грн. 00 коп. вартість витрат на лікування. Суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають до задоволення, підтверджені чеками на придбання ліків, проведення досліджень та медичними призначеннями, зазначеними у медичній документації, зокрема медичній карті стаціонарного хворого КНП «Центральна міська клінічна лікарня» №15744.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Окрім того, у кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
У відповідності зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, в якому зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації Судом факту порушення.
Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд вважає, що з вини обвинуваченого ОСОБА_3 , який визнаний судом винним у спричиненні потерпілій ОСОБА_6 умисних легких тілесних ушкоджень, окрім того, не вчинив ніяких дій по добровільному відшкодуванню спричиненої шкоди, потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у суттєвому погіршенні стану здоров'я та у фізичних і душевних стражданнях, заподіяних незаконними діями обвинуваченого.
При визначенні розміру відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і враховуючи обставини справи, викладені вище, суд оцінює моральну шкоду спричинену потерпілій ОСОБА_6 в сумі 20000 грн.
Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Перевіряючи доводи потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу, суд, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 (провадження №13-47кс20), дійшов до наступного висновку.
Положеннями ст. 118 КПК України визначено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Таким чином, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 цього Кодексу. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні дійшла до висновку, що потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено ухваленням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Тотожного роду позицію з даного питання щодо алгоритму відшкодування потерпілому витрат на професійну правничу допомогу висловив і Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 25.04.2018 в справі № 740/3447/17.
При вирішенні вимог про відшкодування процесуальних витрат, понесених потерпілим на оплату правової допомоги адвокатом ОСОБА_7 , суд виходить зі змісту договору про надання професійної правничої допомоги, укладених між потерпілою стороною та вказаним адвокатом, розрахунком суми процесуальних витрат, доказами надання правничої допомоги, керується принципами справедливості та верховенства права, виходячи з розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, та дійшов висновку, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 10000 грн.
Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження.
Процесуальні витрати, речові докази за твердженням прокурора відсутні.
Стороною обвинувачення не заявлялось клопотання про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, тому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відповідно до вимог ст. 331 КПК України.
Керуючись статтями 368, 371, 374, 376, 392, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді виправних робіт на строк шість місяців з відрахуванням із суми заробітку в дохід держави у розмірі п'ятнадцяти відсотків.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_3 ) задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на її користь 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. моральної та 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) гривень 00 коп. матеріальної шкоди,. 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. процесуальних витрат на правову допомогу.
В іншій частині цивільний позов залишити без задоволення.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, його представнику, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1