Справа № 592/219/25
Провадження № 1-кс/592/150/25
08 січня 2025 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка звернулася зі скаргою - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
установив:
Суть питання, що вирішується ухвалою і за чиєю ініціативою розглядається.
07.01.2025 (вх. № 487/25) до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Скарга мотивована тим, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 за ч. 1 ст. 122 КК України.
24.12.2024 ОСОБА_3 направив клопотання до прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 в якому просив особисто у найкоротший термін провести слідчий експеримент з ОСОБА_5 за його участі, також просив прокурора ОСОБА_4 особисто надати відповідь на клопотання, надіславши рішення за результатами розгляду клопотання на адресу електронної пошти.
26.12.2024 отримав постанову прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 від 26.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання від 24.12.2024. В постанові зазначено, що прокурор ОСОБА_6 є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021205520000366.
Вважаючи, що оскільки клопотання від 24.12.2024, адресоване прокурору групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , розглянула з винесенням постанови про відмову в задоволенні клопотання від 26.12.2024 старший групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_6 то воно є не розглянуте саме прокурором ОСОБА_4 , з посилання на п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України просить задовольнити скаргу та встановити процесуальний строк для розгляду прокурором Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 клопотання від 24.12.2024.
Також у скарзі зазначено мовою оригіналу: «У разі прийняття слідчим суддею антиконституційного, незаконного рішення за результатами розгляду даної скарги я буду скаржитися до Вищої ради правосуддя та до Європейського суду з прав людини на підставі статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі з мотивів зазначених у ній, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Повідомив, що клопотання прокурору було скеровано ним на електронну пошту Окружної прокуратури м. Суми 24.12.2024. Також зазначив, що на підставі п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України постанова старшого групи прокурорів ОСОБА_6 ним до слідчого судді не оскаржувалась.
Окремо, під час розгляду заяви зазначив, що у разі відмови слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 у задоволенні його скарги він буде звертатись до Вищої ради правосуддя на неправомірні дії судді по розгляду даної скарги.
Прокурор Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, 08.01.2025 подав до суду письмове клопотання в якому просив розглянути скаргу без його участі. Повідомив, що у даному кримінальному провадженні він не є старшим групи прокурорів, крім цього, особисто не отримував відповідне клопотання на свою адресу. Звернув увагу, що ОСОБА_3 постійно звертається до слідчих суддів Зарічного та Ковпаківського районних судів м. Суми з заявами про бездіяльність практично усіх прокурорів Окружної прокуратури міста Суми, які на його думку, повинні особисто проводити слідчі дії за його участю у даному кримінальному провадженні.
Також йому відомо, в Окружній прокуратурі міста Суми вже приймалося рішення про відмову у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_3 про проведення особисто прокурором слідчих дій, тобто відповідне клопотання прокурором розглянуто по суті.
Більше того, Сумським апеляційним судом з аналогічних питань вже приймалось рішення, яким задоволено апеляційну скаргу прокурора та скасовано ухвалу суду першої інстанції щодо задоволення скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора.
До клопотання додано копію витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні від 05.01.2025; копію постанови прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_6 від 26.12.2024; копію ухвали Сумського апеляційного суду від 12.12.2024 у справі № 592/17318/24.
Слідчим суддею з урахуванням положень ч. 3 ст. 306 КПК України визнано можливим проводити розгляд скарги за відсутності прокурора.
Встановлені судом обставини. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Слідчий суддя, вислухавши думку особи, яка звернулася зі скаргою, вивчивши мотиви скарги, матеріали скарги, доказів, наданих прокурором, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що 16.03.2021 внесено відомості до ЄРДР № 12021205520000366, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. В межах даного кримінального провадження ОСОБА_3 визнано потерпілим.
Як вбачається із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.01.2025 у кримінальному провадження № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України створена група прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 .
24.12.2024 ОСОБА_3 електронною поштою на електронну адресу Окружної прокуратури м. Суми направив клопотання адресоване прокурору Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 в якому просив особисто у найкоротший термін провести слідчий експеримент з ОСОБА_5 за його участі, також просив прокурора ОСОБА_4 особисто надати відповідь на клопотання, надіславши рішення за результатами розгляду клопотання на адресу електронної пошти.
26.12.2024, за повідомленням ОСОБА_3 , він отримав постанову прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 від 26.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання від 24.12.2024.
Даною постановою у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 особисто прокурором було відмовлено.
В мотивах прийнятого рішення зазначалось, що постановою заступника керівника Окружної прокуратури м. Суми від 04.09.2024 визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, старшим групи прокурорів призначено ОСОБА_6 . Звернуто увагу, що повноваження прокурора щодо самостійного проведення слідчих дій є субсидіарним щодо відповідних повноважень слідчих органів досудового розслідування. Наявність у прокурора таких повноважень не означає, що у разі, коли слідчий не виконує відповідні слідчі дії, прокурор зобов'язаний виконувати їх замість слідчого. Самостійне здобуття доказів прокурорами не їхнім службовим обов'язком, оскільки жодною нормою закону прокурор не зобов'язаний розкривати злочин.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
Як зазначено ОСОБА_3 у судовому засіданні вищезазначена постанова прокурора ОСОБА_6 ним в порядку п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України не оскаржувалась.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
Частиною 2 ст. 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
У Постанові від 01 грудня 2022 у справі №522/7836/21 Верховний Суд зауважив, що «…слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов'язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого. Виходячи з цього, слідчий суддя на етапі досудового розслідування не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності».
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.
Згідно з частиною першою та другою статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб , передбачених КПК України.
Відповідно частини першої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Згідно частини 1 статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй (частина 2 статті 220 КПК України).
Відповідно до частини 3 статті 110 КПК України, рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності та неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
У відповідності до частини другої статті 16 Закону України «Про прокуратуру», здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об'єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.
Відповідно до статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.
При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.
Згідно зі статтею 15 Кодексу, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.
За загальним правилом, наведеним у частині першій статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: зокрема :
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Пунктом 9 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» керівникам прокуратур усіх рівнів, їх першим заступникам і заступникам відповідно до розподілу обов'язків та у межах повноважень, передбачених КПК України: підпункт 9.5 У складному кримінальному провадженні визначати групу прокурорів, зокрема із числа прокурорів прокуратур різних рівнів, а також прокурора для керівництва такою групою (старшого групи прокурорів), якому забезпечувати загальне планування, розподіл обов'язків і навантаження між членами групи, їх доступ до накопиченої інформації, обмін потрібною інформацією, контроль за своєчасністю та повнотою проведення процесуальних і слідчих дій, урахування мотивованих позицій прокурорів групи щодо додержання вимог законодавства, виконання завдань кримінального провадження, реагування на факти порушень вимог кримінального процесуального законодавства.
Пунктом 11 вищезгаданого наказу Генерального прокурора передбачені обов'язки прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні:
11.4. Перед погодженням клопотань про проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій та негласних слідчих (розшукових) дій або ж при їх поданні прокурором у встановленому порядку перевіряти наявність правових підстав для прийняття таких процесуальних рішень, відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження.
11.5. Вирішувати питання про погодження таких клопотань або відмову в їх погодженні.
11.11. У разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджувати їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним.
11.20. Під час розгляду слідчим суддею скарг на рішення дії чи бездіяльність прокурора висловлювати мотивовану правову позицію щодо законності та обґрунтованості таких дій і рішень.
Пунктом 22 Наказу № 309 встановлено обов'язки старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, зокрема підпункт 22.1. Організовувати та координувати діяльність прокурорів групи, узгоджувати їх процесуальні позиції, у тому числі шляхом надання відповідних доручень, які долучати до наглядового провадження.
Старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_6 в межах повноважень, передбачених КПК України, Наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» було прийняте процесуальне рішення за клопотання потерпілого ОСОБА_3 від 24.12.2024, яке є остаточним з огляду (не виключно) на підпункт 11.11 Наказу № 309, розглянутим відповідно до положень ст.ст. 36, 37, 110, 220 КПК України у встановлений законом строк з належним повідомленням потерпілого ОСОБА_3 про прийняте процесуальне рішення.
Вимоги скарги про фактично повторний розгляд вирішеного клопотання потерпілого виключно саме прокурором ОСОБА_4 , як прокурором створеної групи прокурорів Окружної прокуратури м. Суми у кримінальному провадженні з встановленням процесуального строку для його розгляду є таким, що не ґрунтується на вимогах Закону та підзаконних актів та як наслідок в межах заявлених доводів про бездіяльність прокурора ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
Щодо заяв ОСОБА_3 , висловлених як в поданій скарзі на бездіяльність прокурора так і у судовому засіданні, що у разі відмови слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 в задоволенні його скарги він буде звертатись до Вищої ради правосуддя та до Європейського суду з прав людини на неправомірні дії по розгляду даної скарги.
Згідно ч. 2 ст. 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 положення ч. 2 ст. 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Виходячи з того, що вплив на суддів тягне юридичну відповідальність, суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або судді повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину - реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України. Суди повинні належним чином реагувати на порушення учасниками процесу та іншими присутніми в залі судового засідання особами встановленого законом і судом порядку розгляду справ та за наявності підстав вирішувати питання про притягнення винних у вчиненні таких порушень до відповідальності.
У відповідності до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення.
Очевидною метою висловленого ОСОБА_3 твердження є спонукання слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 до ухвалення певного судового рішення (пункт 3 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
На переконання судді, ОСОБА_3 з урахуванням його правосвідомості, в даному випадку вдається до зловживання процесуальними правами потерпілого (особи яка звернулася зі скаргою до слідчого судді) у кримінальному провадженні.
В даному конкретному випадку слідчим суддею, враховуючи багаторічний стаж та досвід здійснення правосуддя, вислови ОСОБА_3 не розцінюються та не сприймаються, як втручання в діяльність судді, оскільки спонукання судді в обраний спосіб до ухвалення певного судового рішення апріорі не можуть вплинути на законність, обґрунтованість, неупередженість у прийнятті рішення слідчим суддею, та виправдовуються певною юридичною грамотністю учасника кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Заяву ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12021205520000366, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1