Справа № 457/2130/24
провадження №3/457/10/25
10 січня 2025 року м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Василюк Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, зач. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
20.11.2024 року о 16 год. 45 хв. у м. Трускавці по вул. Стебницькій, 43 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім цього, 20.11.2024 року о 16 год. 45 хв. у м. Трускавець по вул. Стебницькій, 43 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 не маючи відповідної категорії на право керування транспортним засобом, повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні правопорушник вину у вчинених правопорушеннях визнав, пояснив, що справді відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не вживав алкогольних напоїв, а посвідчення водія забув вдома.
Окрім визнання вини ОСОБА_1 , його вина підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178220 від 20.11.2024 року та серії ЕПР1 № 178232 від 20.11.2024 року, відеозаписами вчинених адміністративних правопорушень, рапортами інспектора СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пацевко М.П. від 20.11.2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.11.2024 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.11.2024 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178204 від 20.11.2024 року, довідкою з адмінпрактики від 21.11.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії С, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3471967 від 13.11.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за. 2 ст. 126 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178232 від 20.11.2024 року.
Згідно з ч. 5 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
З приводу наявності ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.
Процесуальна форма та зміст протоколу серії ЕПР1 № 178232 від 20.11.2024 року відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178232 від 20.11.2024 року складений саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, що зафіксовано на відеоносії.
Відповідно, суб'єктом цього адміністративного правопорушення є особа, яка керувала транспортним засобом.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178232 від 20.11.2024 року, зазначено, що велась відеофіксація. У судовому засіданні був досліджений вказаний відеозапис.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та дослідженими у судовому засіданні відеоматеріалами фіксації правопорушення.
Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб'єктивним сприйняттям наявних факторів.
Тому суддя вважає, що невиконання такого обов'язку з боку водія ОСОБА_1 є грубим порушенням п 2.5 Правил дорожнього руху України.
З приводу складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178232 від 20.11.2024 року суддя зазначає, що процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
А тому, оскільки 20.11.2024 року у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, працівник поліції запропонував пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від такої процедури, що зафіксовано у відповідному направленні та на відеозаписі.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що стверджується зібраними матеріалами доказами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи. Сам факт відмови від проходження огляду тягне за собою відповідальність за цією статтею.
Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є одним з найнебезпечніших і найважчих правопорушень з адміністративних правопорушень на транспорті, оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і керування ним в стані сп'яніння є небезпечним як для самої особи водія, так і для інших учасників дорожнього руху та становить велику суспільну небезпеку.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішен ня ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом не маючи відповідної категорії на право керування транспортним засобом, за цей період ОСОБА_1 , притягувався до адміністративної відповідальності 13.11.2024 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вказаних правопорушеннях знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні та підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеного, враховуючи характер вчинених правопорушень, значний суспільний резонанс справ зазначеної категорії, беручи до уваги, що умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху та оточуючих, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку скоєних адміністративних правопорушень, вчинення правопорушення під час дії воєнного стану, враховуючи особу правопорушника, його відношення до скоєного, останній вину у вичнених правопорушеннях визнав, а також інші обставини, що мають істотне значення, вважаю за необхідне у відношенні ОСОБА_1 застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки він не є власником даного транспортного засобу. Суд вважає, що саме таке покарання забезпечить мету адміністративного стягнення у вигляді належної міри відповідальності за вчинення правопорушення, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
У відповідності до вимог ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, стягнути необхідно з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст. 36, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283-287 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, КУпАП КУпАП, та накласти адміністративне стягнення:
-за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;
-за ч. 5 ст. 126 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років;
На підставі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Роз'яснити ОСОБА_1 ,що в разі несплати штрафу впродовж 15 днів з дня вручення копії постанови, у ході примусового виконання постанови суду відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф буде стягуватися у подвійному розмірі.
У випадку несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст. 307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу 101; судовий збір) 605 грн. (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду впродовж 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Т. В. Василюк