Справа №461/6250/24
13 січня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді Павлюк О. В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Янчака П. О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Бобанича І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
1.Рух по справі та позиції сторін.
Представник Позивача - адвокат Янчак П. О. 29.07.2024 через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача 237'207,35 грн, а саме: 197'207,35 грн матеріальної шкоди та 40'000,00 грн моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також понесені витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.12.2023 о 22 год. 21 хв. у м. Львові на просп. Червоної Калини, 50, на перехресті нерівнозначних доріг ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою не надав дорогу транспортному засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду. Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2023 у справі 461/10713/23 водія ОСОБА_2 визнано винним у ДТП за ст.124 КУпАП. При розгляді справи останній свою вину визнав у повному обсязі. Позивач є потерпілим внаслідок даного адміністративного правопорушення, адже є власником автомобіля марки Volkswagen Toureg 3,0 TDi 5dr 8AT д.н.з. НОМЕР_2 . Зокрема, Позивачу завдано значну матеріальну шкоду, адже у Звіті №152775 від 16.01.2024 про оцінку вартості матеріального збитку встановлено неможливість відновлення транспортного засобу відповідно до технічних вимог виробника та визначено, що матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля дорівнює його вартості до ДТП. У рамках Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (до зміни назви ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес») Позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 160'000,00 грн., а в рамках Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів - 100'000,00 грн. Висновком судового експерта Галамай Б. І. № 5 від 05.04.2024 встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Toureg 3,0 TDi 5dr 8AT д.н.з. НОМЕР_2 , становить 457'207,35 грн. Ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 745'608,60 грн. та після ДТП у пошкодженому стані - 288'401,25 грн. Отож, Відповідач як винуватець ДТП має відшкодувати частину невідшкодованої страховою компанією матеріальної шкоди в розмірі 197'207,35 грн. (745'608,60 грн.- 288 401,25 грн.- 160 000,00 грн.- 100 000,00 грн.). 20 червня 2024 року на адресу Відповідача було надіслано досудову вимогу з проханням невідкладно (протягом семи робочих днів з дати отримання досудової вимоги) провести виплату завданої матеріальної шкоди у розмірі 197'207,35 грн. шляхом перерахування коштів за банківськими реквізитами Позивача, однак вказана вимога була проігнорована Відповідачем. Окрім цього зазначає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 пережив тяжкий стрес та шок, після ДТП не мав можливості користуватися своїм автомобілем, чим було порушено його право користування своїм майном. Тривалий час після ДТП йому та близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що у зимовий період викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автомобілем, довелося відкласти, а від деяких з них взагалі потерпілий змушений був відмовитись. Також, Позивач витратив чимало особистого часу на страхову компанію та експертизи. У весь цей час Відповідач ігнорує свій обов'язок відшкодувати потерпілому частину невідшкодованої страховою компанією матеріальної шкоди, чим завдає Позивачу моральну шкоду, яку той оцінює у розмірі 40'000,00 грн. Окрім цього, у позовній заяві Позивач вказує про наявність витрат на професійну правничу допомогу адвоката, попередній розрахунок яких становить 20 000 грн, а також про те, що він був змушений понести додаткові витрати у зв'язку з оплатою послуг експерта у розмірі 6'000,00 грн.
Ухвалою від 31.07.2024 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши Позивачу строк для їх усунення. Позивач виправив недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 09.08.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
28.08.2024 представник Відповідача - адвокат Бобанич І. Б. подав до суду клопотання про визнання дій сторони Позивача зловживання процесуальними правами та залишення позовної заяви без руху.
Суд протокольною ухвалою від 02.10.2024 відмовив у задоволенні вказаного клопотання, мотивуючи це тим, що вже залишав позовну заяву без руху та Позивач виправив усі недоліки позовної заяви, на які вказав суд. Інших підстав, передбачених ст. 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України для залишення позовної заяви без руху, а також для визнання дій сторони Позивача зловживанням процесуальними правами, суд не вбачає.
23.09.2024 представник Відповідача - адвокат Бобанич І. Б. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, як таких, що необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на таке. У загальному страховик Відповідача АТ “СК “ББС Іншуранс» сплатив Позивачу страхове відшкодування у розмірі 260'000,00 грн., що становило понад 35% від ринкової вартості пошкодженого автомобіля на момент ДТП. На переконання Відповідача, вказаної суми страхового відшкодування повинно було цілком вистачити для проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Після ДТП Відповідач звернувся до Позивача, щоб погодити подальші дії щодо організації ремонту пошкодженого автомобіля та відшкодування збитків. При зустрічі Позивач повідомив, що має намір провести відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля «Volkswagen Touareg. Також того дня Відповідач зробив кілька світлин пошкодженого автомобіля, що знаходився по місцю проживання Відповідача. Окрім цього, Відповідач неодноразово телефонував до Позивача щоб з'ясувати поточний стан справ. Також Відповідач повідомив Позивачу контакти СТО, на якому, попередньо звернувшись, отримав відповідь що можливості проведення повного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen Touareg, у межах суми страхового відшкодування - 260'000,00 грн. Як стало відомо Відповідачу згодом, Позивач не звернувся з питань проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen Touareg, на СТО, контактні дані якого Відповідач повідомив Позивачу. Огляд пошкодженого автомобіля відповідальною особою суб'єкта оціночної діяльності на замовлення (ініціативою) страхової компанії АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» проводився кілька разів. Так, наскільки відомо стороні Відповідача, спершу проводився первинний огляд пошкодженого автомобіля відповідальною особою суб'єкта оціночної діяльності на замовлення (ініціативою) страхової компанії АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» по місцю проживання позивача (м. Львів, вул. Липківського 8). Про час та місце проведення такого огляду Відповідача не було повідомлено. У подальшому 04.01.2024 проводився додатковий огляд вказаного автомобіля вже за іншою адресою знаходження пошкодженого автомобіля. На цей раз Відповідача було повідомлено про його проведення. На момент, коли Відповідач того дня прибув по місцю знаходження автомобіля, а це було ще до моменту прибуття відповідальної особи суб'єкта оціночної діяльності на замовлення страхової компанії АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс», автомобіль марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вже піддавався розбиранню, та був у розібраному стані, деталі передньої частини автомобіля були демонтовані та розташовувались неподалік. Вже після прибуття Відповідача за вказаною адресою прибув спеціаліст ОСОБА_3 , відповідальна особа суб'єкта оціночної діяльності, яка проводила огляд автомобіля на замовлення страхової компанії АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» та розпочав проводити додатковий огляд автомобіля. У подальшому, за якийсь час, за вказаною адресою прибув також судовий експерт ОСОБА_4 , який і собі долучився до проведення огляду, здійснював фотографування розібраного автомобіля та демонтованих деталей. При цьому спеціаліст ОСОБА_3 за результатом огляду автомобіля було склав АКТ огляду колісного транспортного засобу (дефектну відомість) від 04.01.2024, у якому було викладено перелік виявлених при огляді пошкоджень. Вказаний акт було підписано Позивачем, Відповідачем та самим спеціалістом Голубом Я. І. Натомість судовий експерт Галамай Б. І. жодних документів за результатом огляду не складав та на підпис сторонам не надавав. Тож, на переконання Відповідача, ряд пошкоджень автомобіля, які описані у висновку судового експерта Галамая Б. І., і які не були виявлені чи належним чином зафіксовані при попередніх оглядах, могли виникнути у процесі таких розбирань. Окрім цього, стороні Відповідача стало відомо, що пошкоджений автомобіль «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 ще 28.03.2024 року було переєтровано на нового власника на підставі договору купівлі продажу. Тож, за таких обставин, проведення повторного огляду пошкодженого автомобіля з метою перевірки наявності чи відсутності певних пошкоджень та обґрунтованості висновку висновок експерта №5 від 05.04.2024 року є неможливим. Окрвім цього, зазначає, що наведені в позовній заяві обставини, якими Позивач обґрунтовує заподіяння йому моральної шкоди загалом є надуманими та голослівними, а отже самі по собі викладені обставини не можуть свідчити про заподіяння Позивачу душевних страждань та не відповідають вимогам, щодо належності, допустимості, достовірності, а в своїй сукупності достатності. За вказаних обставин, з метою залагодження конфлікту та керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності (попри не встановлення наявності моральної шкоди) Відповідач готовий визнати свою вину перед Позивачем, вчергове принести вибачення та вважає, що такий спосіб призведе до бажаної Позивачем справедливої сатисфакції, надмірно не погіршить фінансовий стан Відповідача та не призведе до безпідставного збагачення Позивача. Також вважає, що незалежно від результатів вирішення даної справи у стягненні в користь позивача витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки вказаний спір можна було вирішити в позасудовому порядку, якщо б сторона Позивача своєчасно надала відповідачу не лише досудову вимогу щодо відшкодування матеріальної шкоди, а й документи на підставі яких така вимога ґрунтується. Окрім цього, у відзиві на позовну заяву, Відповідач поставив Позивачу такі запитання: 1) Коли саме та за якою адресою було проведено первинний огляд автомобіля марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ініційований СК АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з метою оцінки вартості матеріального збитку? 2) Які особи були присутні при проведенні первинного огляду автомобіля марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ініційований СК АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з метою оцінки вартості матеріального збитку? 3) Які Акти огляду колісного транспортного засобу (дефектну відомість) за результатом проведення оглядів автомобіля марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 ви підписували? 4) Повідомити коли саме мало місце ДТП за участі автомобіля «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», сліди відновлювального ремонту якого було виявлено судовим експертом при проведенні експертизи? 5) Чи були наявні у вас чи членів вашої сім'ї у власності чи користуванні будь які інші транспортні засоби в період з 17.12.2023 по 10.04.2024, окрім «Volkswagen Touareg? 6) Які з пошкоджених деталей «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 залишились у вашому розпорядженні після його продажу?
27.09.2024 представник Позивача - адвокат Івахненко Я. А. скерував до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що вважає доводи Відповідача щодо заперечення позовних вимог необґрунтованими та безпідставними виходячи з такого. Страхова компанія склала Звіт №152775 від 16.01.2024, яка лише визначила вартість відновлювального ремонту та визначила його як економічно необґрунтованим. У свою чергу у висновку експерта №5 від 05.04.2024, що складений ОСОБА_4 , була встановлена ринкова вартість автомобіля до ДТП та після ДТП у пошкодженому стані, як цього вимагає ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказує, що висновок експерта №5 від 05.04.2024 на другій сторінці містить посилання про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, як вимагає ч. 7 ст. 102 ЦПК України, а зі змісту вищезазначеного висновку вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Toureg 3,0 TDi 5dr 8AT д.н.з. НОМЕР_2 , становить 457'207,35 грн.; ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 745'608,60 грн. та після ДТП у пошкодженому стані - 288'401,25 грн., тобто вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості транспортного засобу. При цьому представник Відповідача у відзиві взагалі не зазначено які були істотні порушення експертом при складанні висновку, а усі твердження ґрунтуються лише на припущеннях, та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Вказує, що вимога про стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди (у разі фізичного знищення транспортного засобу) у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та після (в ушкодженому стані) з урахуванням страхового відшкодування є цілком обґрунтованою і правомірною, а розмір збитку, який було спричинено позивачу в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди визначена на підставі належного і допустимого доказу - висновку експерта. Також зазначає, що відчуження Позивачем транспортного засобу не знімає з винної особи обов'язку відшкодувати збитки, завдані пошкодженням цього автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою від 02.10.2024 суд задовольнив клопотання представника Відповідача - адвоката Бобанича І. Б. про витребування доказів, та витребував у АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3) таку інформацію та докази: 1) Повідомити ким, коли саме та за якою адресою було проведено огляд автомобіля марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , з метою оцінки вартості матеріального збиту? 2) Повідомити які особи були присутні при проведенні такого огляду? 3) Надати засвідчені копії усіх документів, що було складено при проведенні огляду, зокрема акту огляду (дефектну відомість) автомобіля марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 з переліком усіх виявлених пошкоджень; а також витребував у судового експерта Галамай Богдана Івановича (79060, вул. Підстригача, 6, м. Львів) таку інформацію: 1) Повідомити, у зібраному чи розібраному стані Вам було надано автомобіль марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 для його огляду при проведенні судової автотоварознавчої експерти? 2) Ким проводилось розбирання та чи були ви безпосередньо присутні при проведенні розбирання пошкоджено автомобіля марки «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 та за якою адресою місця його знаходження?
23.10.2024 судовий експерт Галамай Б. І. на виконання вищевказаної ухвали надіслав до суду інформацію, у якій зазначає, що автомобіль «Volkswagen Touareg 3.0 TDi 5dr 8AT» реєстраційний номер НОМЕР_2 був наданий для огляду в аварійно-пошкодженому стані. Весь процес розбирання аварійно-пошкодженого автомобіля «Volkswagen Touareg 3.0 TDi 5dr 8AT» реєстраційний номер НОМЕР_2 для огляду та дослідження проводився за адресою: м. Львів, вул. Липківського, 8, фахівцями замовника проведення судової автотоварознавчої експертизи в його присутності, у присутності оцінювача майна від страхової компанії та присутності учасника ДТП з батьком.
29.10.2024 АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» на виконання ухвали суду повідомило, що У матеріалах страхової справи N? 114004 міститься копія Акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 22.12.2023, складеного ОСОБА_5 за адресою: м. Львів, Полуботка. Зазначений акт підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що свідчить про присутність цих осіб під час огляду транспортного засобу «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi Sdr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також, у матеріалах страхової справи N? 114004 міститься Акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) (додатковий огляд) від 04.01.2024, складеного ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений акт підписаний ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , шо свідчить про присутність цих осіб під час огляду транспортного засобу «Volkswagen Touareg, 3.0 TDi 5dr 8AT», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також надало суду витребовувані документи.
У судовому засіданні 30.10.2024 представник Позивача - адвокат Янчак П. О. надав суду оригінал висновку експерта № 5 від 05.04.2024, який суд долучив до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 04.12.2024 суд закрив підготовче провадження у цій справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
22.11.2024 від представника Відповідача - адвоката Бобанича І. Б. надійшло клопотання про визнання доказу у справі недопустимим. В обґрунтування клопотання зазначає, що судовий експерт Галамай Б. І. повідомив неправдиві відомості, що разом із неповнотою проведеного дослідження вказує на його необґрунтованість та необ'єктивність. Також вказує, що експерт у ході проведення експертизи виходив саме з припущення. Більше того, у висновку зазначено, що встановлення дати, часу й місця утворення пошкоджень складових (до ДТП, під час ДТП, після ДТП) виходить за межі компетенції експерта автотоварознавця та є прерогативою інших видів ескпертиз. Вказує, шо у ході попередніх оглядів не було належним чином зафіксовано шляхом фотофіксації усіх описаних ушкоджень, зокрема ушкоджень таких складових частин: надрамник передньої вісі (7011) деформований з обох сторін; амортизатор пневмопідвіски передній лівий (7085) деформований: амортизатор пневмопідвіски передній правий (7086) деформований; важіль передній нижній лівий (7047) деформований; важіль передній нижній правий (7048) деформований; важіль передній верхній лівий (7049) деформований; датчик радара передній правий (9660) зламаний; датчик системи парктроніка центральний правий (0302) зламаний; Окрім цього зі змісту висновку вбачається, що дефектування складників ходової частини не проводився, а на фото відсутні видимі пошкодження. Також зазначає, що судовий експерт Галамай Б. І. допустив порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику КТЗ. У зв'язку з наведеним, просить визнати висновок експерта № 5 недопустимим доказом та не враховувати його при вирішенні справи.
05.12.2024 від представника Позивача - адвоката Янчака П. О. через систему Електронний суд надійшло заперечення на клопотання про визнання висновку експерта № 5 недопустимим доказом, у якому останній зазначає, що Позивач забезпечив зберігання пошкодженого транспортного засобу у такому стані, у якому він знаходився після ДТП. Першочергово транспортний засіб перебував на автостоянці поблизу місця ДТП, проте не був оглянутий ні експертом страхової, ні експертом позивача саме через дії відповідача, адже належним чином повідомлений відповідач не з'явився в обумовлений час та день для огляду пошкоджень транспортного засобу. Тому, огляд був перенесений на інший день, відповідача було повідомлено належним чином про іншу дату огляду, про що можемо надати відповідні докази. Вважає, що відповідач вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи, затягуючи її розгляд протягом розумних строків та зміщує предмет дослідження у вказаній справі на обставини, які не підлягають доказуванню. Крім того, звертає, що пошкоджений автомобіль 2012 року випуску, відтак такий автомобіль не підпадає гарантійному обслуговуванню відповідно до Repair Manual. Висновок експерта складено з урахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, Закону України «Про судову експертизу», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майнових прав», комп'ютерної системи для складання ремонтних калькуляцій AudaNed, Довідника «Бюлетень авто товарознавця», даних мережі Інтернет. У висновку експертного дослідження експерта Галамай Б.І. зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. З огляду на те, що висновок експерта одержаний у порядку, встановленого законом, наданий позивачем висновок експерта є належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну. Натомість під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів того, що наданий позивачем висновок експерта є неправильним або неповним.
13.01.2025 через систему Електронний суд надійшли письмові пояснення від представника Відповідача - адвоката Бобанича І. Б., у яких останній вказує, зокрема, що судовий експерт Галамай Б. І. провів судову автотоварознавчу експертизу, за результатом якої надано Висновок експерта № 5 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 05.04.2024 року, у ході якої, на думку представника Відповідача, проявив явну зацікавленість у результаті експертизи на користь Позивача, адже з метою сприяння позивачу у збільшенні розміру матеріального збитку, фактично приховав (не відобразив) у висновку певних обставин, та досліджень, які мали бути відображені (проведені) при проведенні експертизи. Зазначає, що вирішальне значення у цьому випадку має не те, на скільки б змінився розмір матеріального збитку, а сам факт вчинення таких дій судовим експертом, який, як вбачається зі змісту висновку, обізнаний про відповідальність за надання завідома неправдивого висновку. Так, при визначенні ринкової вартості досліджуваного автомобіля судовий експерт Галамай Б.І. не врахував незадовільний стан оббивки сидінь автомобіля, відповідно не застосував понижуючий коефіцієнт - 1%. Також при визначенні коефіцієнта фізичного зносу судовий експерт ОСОБА_4 застосував округлення відповідного коефіцієнта до 0,65 а не до 0,6546. Відповідно вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу 0,6546 буде становити 452 393,31 грн., що на 4'814,04 грн. менше за визначену вартість судовим експертом (457'207,35 грн.). Як вбачається із матеріалів справи, обставини наявності слідів відновлювального ремонту не було предметом дослідження судового експерта, адже їх результати не було належним чином зафіксовано та відображено у Висновку. Вказує, що відомості, зазначені у відповіді на адвокатський запит підтверджують неповноту наданого судовим експертом Галамаєм Б.І., Висновку за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 05.04.2024 року та фактично приховування дійсного стану досліджуваного транспортного засобу.
У судовому засіданні Позивач та його представник позов підтримали з підстав, наведених у ньому.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили.
13.01.2025 суд прийняв рішення у цій справі.
2.Мотивувальна частина та висновки суду.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини справи та правовідносини, які з них випливають..
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2023 о 22 год. 21 хв. у м. Львові на просп. Червоної Калини, 50, на перехресті нерівнозначних доріг ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою не надав дорогу транспортному засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду.
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2023 у справі 461/10713/23 водія ОСОБА_2 визнано винним у ДТП за ст.124 КУпАП. При розгляді справи останній свою вину визнав у повному обсязі. Позивач є потерпілим внаслідок даного адміністративного правопорушення, адже є власником автомобіля марки Volkswagen Toureg 3,0 TDi 5dr 8AT д.н.з. НОМЕР_2 .
У Звіті № 152775 від 16.01.2024 про оцінку вартості матеріального збитку встановлено неможливість відновлення транспортного засобу відповідно до технічних вимог виробника та визначено, що матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля дорівнює його вартості до ДТП.
Згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (до зміни назви ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес») Позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 160'000,00 грн., а в рамках Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів - 100'000,00 грн.
Відповідно до висновку судового експерта Галамай Б. І. № 5 від 05.04.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Toureg 3,0 TDi 5dr 8AT д.н.з. НОМЕР_2 , становить 457'207,35 грн. Ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 745'608,60 грн. та після ДТП у пошкодженому стані - 288'401,25 грн.
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з таких мотивів та положень закону.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У силу положень ст. 29 вищезазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням вищенаведеного, оскільки винним у дорожньо-транспортній пригоді є Відповідач, то з нього на користь Позивача слід стягнути різницю між встановленим розміром шкоди і страховою виплатою.
Щодо доводів представника Відповідача про недопустимість висновку експерта, суд зазначає таке.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
У статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року (справа №753/21177/16-ц), від 03 червня 2021 року (справа №461/2217/19), визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди, Позивач долучив до матеріалів справи Звіт № 152775 від 16.01.2024 про оцінку вартості матеріального збитку, з якого вбачається неможливість відновлення транспортного засобу відповідно до технічних вимог виробника та визначено, що матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля дорівнює його вартості до ДТП та висновок судового експерта Галамай Б. І. № 5 від 05.04.2024, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Toureg 3,0 TDi 5dr 8AT д.н.з. НОМЕР_2 , становить 457'207,35 грн. Ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 745'608,60 грн. та після ДТП у пошкодженому стані - 288'401,25 грн.
У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 362/3680/17 суд дійшов до висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Натомість страхова компанія склала Звіт №152775 від 16.01.2024, який лише визначив вартість відновлювального ремонту та визначила його як економічно необґрунтованим. У свою чергу у висновку експерта №5 від 05.04.2024 встановлена ринкова вартість автомобіля до ДТП та після ДТП у пошкодженому стані, як цього вимагає ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Висновок експерта згідно зі статтею 110 ЦПК України є доказом, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.
Незгода сторони у справі з висновком експерта, неповнота його відповідей є підставою для пропонування експертам дати усні пояснення до свого висновку, а так само для призначення додаткової чи повторної експертизи у межах справи, у якій призначалася судова експертиза, відповідно до вимог ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, суд зазначив що у ст. 106 ЦПК України передбачена можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. У частині 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик та методів дослідження) належить до виключної компетенції експерта (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 233/3473/17). Таким чином, ні суд, ні будь-хто інший не уповноважений надавати власну оцінку використаним експертом при проведенні експертизи методик та підходів, а також способу їх застосування, оскільки він не наділений спеціальними знаннями у відповідній галузі.
Суд встановив, що висновок експерта Галамая Б. І. № 5 від 05.04.2024 складений у цілковитій відповідності до чинного законодавства України щодо проведення судових експертиз, а експерт був обізнаний (попереджений) про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Також, вказаний висновок відповідає вимогам ст. 102 та 106 ЦПК України, та складений експертом за наслідками безпосереднього огляду транспортного засобу, із фотофіксацією, з посиланням на відповідні вихідні дані та із повним дотриманням відповідних методик.
Представник відповідача вказує, що судовий експерт Галамай Б. І. не був присутній при первинному розбиранні автомобіля, проте такі твердження не мають значення для правильного вирішення справи, оскільки згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові у справі № 349/487/21 від 26.01.2023, належним доказ вартості завданої автомобілю шкоди внаслідок ДТП - висновок експертизи, проведений експертом без безпосереднього огляду пошкодженого транспортного засобу.
Щодо покликань представника відповідача на відсутність фотофіксації певних ушкоджень, які описані у висновку експерта, слід зазначити, що всі ушкодження транспортного засобу були зазначені у відповідному акті огляду транспортного засоб, який містить підпис винуватця ДТП Букатевича Ю.Д. та жодних зауважень до нього останнім не висловлювалось.
Суд вважає належним та допустим доказом висновок експерта № 5 від 05.04.2024, у свою чергу Відповідач доказів на спростування матеріального збитку, завданого Позивачу та ринкової вартості автомобіля на момент ДТП, в іншому розмірі, ніж зазначено у висновку експерта суду не надав.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відчуження Позивачем транспортного засобу не знімає з винної особи, обов'язку відшкодувати збитки, завдані пошкодженням цього автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Факт часткового відновлення і продаж транспортного засобу не має відношення до справи, адже в силу положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо ремонт визнаний економічно необґрунтований, власнику транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Доводи Відповідача про здійснення Позивачем фактичного ремонту транспортного засобу та достатність виплаченого страхового відшкодування у сумі 260'000,00 грн., не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки проведення такого економічно невигідного ремонту, який, як вбачається з матеріалів справи, є більш економічно затратним для Позивача, аніж сума страхового відшкодування, та є його правом, а відшкодування фактичних витрат на ремонт транспортного засобу у разі визнання його знищеним не передбачено чинним законодавством.
Суд також не бере до уваги та не враховує під час вирішення цієї справи відповідь на адвокатський запит № 101-05 від 10.01.2025, що долучив представник Відповідача до письмових пояснень від 13.01.2025, оскільки така подана після встановленого судом строку на подання доказів.
У відзиві представник Відповідача ставить питання щодо того, які з пошкоджених деталей транспортного засобу залишились у розпорядженні позивача після його продажу, та фактично вказує на необхідність вирішення питання передачі залишків пошкодженого транспортного засобу. Однак, Позивач звернувся з вимогою щодо стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження, за мінусом страхового відшкодування, а тому вважає за доцільне стягнути саме зазначену різницю, за мінусом страхового відшкодування, тому питання про передачу залишків автомобіля не підлягають вирішенню.
Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №755/7666/19.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Зі змісту статті 22 ЦК України, статті 1194 ЦК України можна дійти до висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №757/54513/16 (провадження № 61-16265св20).
Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 197'207,35 грн. (745'608,60 грн.- 288'401,25 грн.- 160'000,00 грн.- 100'000,00 грн.).
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, яких Позивач зазнав у зв'язку з ДТП, характер та тривалість немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, та приходить до висновку, що вимогу Позивача про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з Відповідача в користь позивача 4'000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Щодо судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3'392,98 грн (з розрахунку 201'207,35/237'207,35 х 4'000,05).
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з оплатою послуг експерта за складання Висновку № 5 у розмірі 6'000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.01.2024. Отже, Позивач документально підтвердив фактично понесені ним витрати на оплату послуг експерта, ці витрати є такими, що пов'язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню ці витрати у заявленому ним розмірі, на підставі норм ч. 3 ст. 133, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Окрім цього, у позовній заяві Позивач зазначає, що поніс витрати на правову (правничу) допомогу за складання процесуальних документів у справі у розмірі 40'000,00 грн та очікує понести орієнтовно витрати на правову (правничу) допомогу за безпосередню участю адвоката у судових засіданнях в розмірі з розрахунку 2000,00 грн. за годину виконаних Адвокатом доручень. Однак до закінчення розгляду справи, суду не подано доказів на обґрунтування понесених витрат.
Таким чином, суд під час ухвалення цього рішення не вирішує питання про стягнення понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд звертає увагу Позивача про можливість подати докази протягом п'яти днів після ухвалення цього рішення, відповідно до вимог ч. 8 ст. ЦПК України.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 197'207 (сто дев'яносто сім тисяч двісті сім) грн. 35 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 4'000 (чотири тисячі) 00 грн. моральної шкоди.
Стягнути зі ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 3'392,98 грн. та витрати, пов'язані зі залученням експерта у розмірі 6'000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 13.01.2025.
Суддя Ольга ПАВЛЮК