Справа № 461/582/22
Провадження № 1-м/461/1/25
07.01.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
особи стосовно якої здійснюється розгляд клопотання ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ)
захисника ОСОБА_5
перекладач ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження строку запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання громадянину Турецької Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення видачі особи,-
Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що Міністерством юстиції України відповідно до статей 1, 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та статей 573, 574, 590 КПК України 06.11.2024 прийнято рішення (наказ) про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України до Турецької Республіки для виконання покарання у виді 8 років 9 місяців позбавлення волі, призначеного вироком 2-го суду по тяжким злочинам Анатолійського округу м. Стамбул від 29.01.2013, 5167 днів позбавлення волі, призначеного рішенням 1-го суду з виконання покарань Анатолійського округу м. Стамбул від 26.01.2021, та 6 років позбавлення волі, призначеного вироком 37-го Кримінального суду першої інстанції м. Стамбул (Анадолу) від 28.05.2013.
Вказане рішення уповноваженого (центрального) органу України прийнято за результатами проведеної Львівською обласною прокуратурою екстрадиційної перевірки.
Так, Міністерством юстиції України отримано запит компетентного органу Турецької Республіки про видачу громадянина цієї держави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для виконання вироків судів, який 07.09.2021 за № 75946/90381-26-21/12.1.4 скеровано до Львівської обласної прокуратури із доручення про проведення екстрадиційної перевірки обставин що можуть перешкоджати видачі вказаної особи до Турецької Республіки.
Відповідно до документів, наданих Генеральною республіканською прокуратурою Анатолійської частини провінції Стамбул Турецької Республіки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується компетентними органами цієї ж держави для виконання:
1) вироку 2-го суду по тяжким злочинам Анатолійського округу м. Стамбул від 29.01.2013 (справа №2011/230, рішення № 2013/21), що набрав законної сили 10.11.2020, яким вказану особу засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст.149/1-а-с (збройне пограбування, вчинене групою осіб) Закону №1-5237 Турецької Республіки, до 8 років 9 місяців позбавлення волі;
2) рішення 1-го суду з виконання покарань Анатолійського округу м.Стамбул від 26.01.2021 (справа №2021/528, рішення № 2021/640), яким вказану особу засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст. 149/1-а-с Закону №1-5237 Турецької Республіки, до 6660 днів позбавлення волі;
3) вироку 37-го Кримінального суду першої інстанції м. Стамбул (Анадолу) № 2013/348 від 28.05.2013, яким вказану особу засуджено до 6 років позбавлення волі за вчинення 06.03.2007 злочину, передбаченого ст. 109/1-2, 109/3- в (позбавлення особи свободи з використанням обману та погроз) КК Турецької Республіки. Вирок набрав законної сили 08.07.2019 на підставі рішення №2019/2253 та рішення №2019/9676 8-ї Кримінальної палати Верховного суду.
Згідно з наданими турецькою стороною матеріалами ОСОБА_4 зобов'язаний відбути покарання (з урахуванням зарахованих періодів) у виді 8 років 9 місяців позбавлення волі (відповідно до рішення № 2013/21) та 5167 днів.
31.12.2020 Генеральною республіканською прокуратурою Анатолійської частини провінції Стамбул видано ордер на арешт ОСОБА_4 для виконання вироку 2-го суду по тяжким злочинам Анатолійського округу м. Стамбул від 29.01.2013.
27.07.2021 Генеральною республіканською прокуратурою Анатолійської частини провінції Стамбул видано ордер на арешт ОСОБА_4 для виконання рішення 1-го суду з виконання покарань Анатолійського округу м.Стамбул від 26.01.2021.
05.08.2019 Генеральною республіканською прокуратурою Анатолійської частин провінції Стамбул видано ордер на арешт ОСОБА_4 для виконання покарання у виді 6 років позбавлення волі.
За результатами проведеної Львівською обласною прокуратурою екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі згаданої вище особи до Турецької Республіки не встановлено.
Запити Генеральної республіканської прокуратури Анатолійської частин провінції Стамбул Турецької Республіки та інші долучені до них документи оформлені належним чином відповідно до вимог Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року.
За результатами розгляду заяви громадянина Турецької Республіки ОСОБА_9 від 03.12.2021 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту Державною міграційною службою України 29.07.2022 прийнято рішення № 110-22 про відмову останньому у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Вказане рішення оскаржено заявником у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 y справі № 380/11508/22 у задоволенні адміністративного позову Сойлу 223.2023 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вищезазначене рішення суду першої інстанції без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2024 у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 відмовлено, а судові рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Таким чином, рішення Державної міграційної служби України № 110-22 від 29.07.2022 про відмову у визнанні громадянина Турецької Республіки ОСОБА_4 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту набуло законної сили.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений п.п. а, с ч. 1 ст. 149 закону № 1-5237 (грабіж, вчинений із застосуванням зброї, більш ніж однією особою) Кримінального кодексу Турецької Республіки, відповідає злочину, передбаченому ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
Злочин, передбачений ст. 109/1-2, 109/3-6 (позбавлення особи свободи з використанням обману та погроз) КК Турецької Республіки відповідає злочину, передбаченому ч. 2 ст. 146 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Відповідно до ст. 80 КК України строки давності виконання обвинувальних вироків турецьких судів, у зв'язку із якими вимагається видача згаданої вище особи, не закінчилися.
Кримінальні правопорушення, за які розшукується особа, не належать до військових, не носять політичного характеру та не порушуються відповідно до положень ст. 477 КПК України за заявою потерпілого.
Згідно висновку Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим, знятим з реєстрації на території Львівської області не значиться, паспортом громадянина України не документувався; з питань набуття чи припинення громадянства до ГУ ДМС України у Львівській області не звертався.
На території України до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 не притягується.
Міністерством юстиції України листом № 156113/161589-7-24/12.1.4 від 12.11.2024 доручено Львівській обласній прокуратурі вжити заходів відповідно до ст. 584 КПК України з метою застосування до зазначеної особи екстрадиційного арешту для забезпечення фактичної передачі компетентним органам Турецької Республіки.
З урахуванням того, що ОСОБА_4 згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу перебуває в міжнародному розшуку, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі засудження, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає екстрадиції, а також те, що фактична передача особи на запит іноземної держави на даний час не здійснена, прокурор просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити. Додатково зазначила, що на ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 13.11.2024 року був покладений обов'язок повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання, натомість останній уклав контракт щодо військової служби в Збройних Силах України, чим фактично порушив покладені на нього обов'язки.
Особа, стосовно якої здійснюється розгляд клопотання ОСОБА_4 та його адвокат в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували. ОСОБА_4 вказав, що зазнає політично вмотивованого переслідування з боку Турецької республіки. Окрім того, вказав, що він одружений з громадянкою України, мав посвідку на постійне проживання в Україні, наразі служить та має бажання й надалі служити в складі Збройних Сил України. Повідомив, що укладав контракт зі Збройними Силами України і раніше, однак його було розірвано.
Захисник зазначив, що клопотання прокурора не обґрунтоване, не вмотивоване, а тому задоволенню не підлягає. Повідомив, що особа, стосовно якої здійснюється розгляд клопотання, не порушувала покладених на неї процесуальних обов'язків. Окрім того, 12.10.2024 року стороною захисту було подано скаргу на наказ Міністерства юстиції України про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 в порядку ст.591 КПК до Печерського районного суду м. Києва. Зазначив, що рішення про екстрадицію не набрало законної сили та не є чинним, а прокурор не виконав вимог ст. 592 КПК України щодо перевірки наявності підстав для відстрочення фактичної передачі особи іноземній державі. Також захисник вказав, що ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про зобов'язання розглянути та прийняти рішення по суті його заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додатково захисту. Рішення суду по суті спору поки немає. Повідомив, що в клопотанні прокурора не зазначено чи може компетентний орган іноземної держави прийняти особу, стосовно якої здійснюється розгляд клопотання, як і не зазначено про дату такої передачі. З посиланням на норми Європейської конвенції про видачу правопорушників, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принизливих видів поводження і покарання, Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» вважав наказ Міністерства юстиції України про видачу ОСОБА_4 передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства. Додатково зазначив, що у клопотанні прокурора не зазначено місце реєстрації та проживання ОСОБА_4 , у ньому відсутні посилання на докази того, що він не притягується до кримінальної відповідальності на час видачі наказу і на час подання клопотання. Окрім того, наголосив на наявності у останнього міцних соціальних зв'язків, висвітлену в ЗМІ активну волонтерську діяльність протягом тривалого часу, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для втечі чи ухилення від явки до суду.
Дослідивши надані матеріали, суд приходить до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 13.07.2021 о 16 год. 30 хв. працівниками ЛРУП №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України затримано громадянина Турецької Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з перебуванням в міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції, ініціатором якого є Турецька Республіка.
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2021 стосовно громадянина Турецької Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб та його поміщено до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 09.08.2021 ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2021 про застосування до ОСОБА_4 тимчасового арешту скасовано, постановлено нову ухвалу, відповідно до якої у застосуванні тимчасового арешту відмовлено, особу звільнено з-під варти в залі суду.
Інкриміновані Сойлу Абдулкадіру злочини, передбачені п.п. а, с ч. 1 ст. 149 закону № 1-5237 Турецької Республіки, за законодавством України кваліфікуються за ст. 186 Кримінального кодексу України, що відповідно до положень ст.12 КК України є тяжким злочином, і є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше одного року. Строк давності виконання обвинувального вироку не минув. Кримінальні правопорушення, за які розшукується особа, не належать до військових, не носять політичного характеру та не порушуються відповідно до положень ст. 477 КПК України за заявою потерпілого.
Згідно з висновком Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 05.08.2021, громадянин Турецької Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданою 11.08.2020, орган видачі - 4601, термін дії якої закінчився 09.08.2021 року .
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.03.2022 задоволено клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури та застосовано до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.05.2022 клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Продовжено громадянину Турецької Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк дії запобіжного заходу в вигляді особистого зобов'язання до 18.07.2022 та покладено на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) у вигляді особистого зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.11.2024 на 2 місяці до 13.01.2025 включно.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу перебуває в міжнародному розшуку.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 уклав з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_2 контракт про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу на строк - 3 роки.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 30.12.2024 року № 652 солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині
Відповідно до ч.10 ст.584 КПК України екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. Відтак із урахуванням обставин, що встановлені та відображені в описовій частині судового рішення, продовження строку екстрадиційного арешту не суперечитиме приписам ч.10 ст.584 КПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 585 КПК України за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
За правилами ч.2 ст.585 КПК України при вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.
Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При прийнятті рішення, слідчий суддя враховує, що стосовно ОСОБА_4 на даний момент діє запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Доказів порушення ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків матеріали клопотання не містять.
Слідчий суддя категорично не погоджується з прокурором, що укладення контракту на проходження військової служби в складі Збройних Сил України в період війни з Російською Федерацією свідчить про порушення останнім покладених на нього процесуальних обов'язків. При цьому, слідчим суддею враховується наявність міцних соціальних зв'язків ОСОБА_4 , зокрема він одружений з громадянкою України, протягом 2,5 років активно займається волонтерською діяльністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи грамотами та подяками, на даний момент проходить військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України.
Відтак, достатніх та обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність зміни ОСОБА_4 застосованого до нього запобіжного заходу на найбільш суворий (тримання під вартою) немає.
Крім того, слідчий суддя враховує, що сторона захисту скористалась своїм правом на оскаржила наказ Міністерства юстиції України про видачу іноземній державі (екстрадицію) ОСОБА_4 до Печерського районного суду м. Києва. На момент розгляду вказаного клопотання, рішення по суті судом не прийняте.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що ймовірність ризику втечі ОСОБА_4 на даний час не змінилась, а тому застосованого до останнього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання цілком достатньо для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369-372, 584, 585 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання на тримання під вартою громадянину Турецької Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення видачі особи, - відмовити.
Повний текст ухвали проголошено 10 січня 2025 року о 16 год. 40 хв.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1