1Справа № 372/2112/24 2/335/165/2025
10 січня 2025 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Ігнатенко Г.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як органу опіки та піклування, - Білінської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -
У липні 2024 року до Орджонікідзевського районного суду за підсудністю з Заводського районного суду м.Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що з 10.05.2009 року по 12.12.2011 року позивач проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 .
Від сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 нарожився син ОСОБА_3 .
Після припинення спільного проживання з ОСОБА_2 син сторін залишився проживати разом з батьком.
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, вихованням сина не займається, матеріального його не підтримує. Всі питання щодо виховання сина позивачем вирішуються самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, який в свою чергу, прикладає всі свої зусилля та можливості для розвитку дитини.
Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що поведінка матері, яка ухиляється від виконаення своїх батьківських обов'язків, взагалі не цікавиться сином свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням вищезазначеного позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи; витребувано у Козинської селищної ради Обухівського району Київської області як органу опіки та піклування висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
02 жовтня 2024 року від Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як органу опіки та піклування, надійшла копія рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради №6 від 26.09.2024 щодо затвердження висновку та сам висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 18.11.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як органу опіки та піклування, - Білінська Ю.В. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання повторно не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у відзиві на позовну заяву просила суд провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Заслухавли пояснення учасників справи, з'ясувавши думку дитини у даній справі, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Великознам'янською сільською радою Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області від 01.06.2010 року.
Позивач на обгрунтування позовних вимог зазначив, що після припинення спільного проживання однією сім'єю з відповідачем дитина сторін залишилася проживати з ним та повінстю перебуває на його утриманні, доглядом, піклуванням та вихованням сина займається він та його батьки. Відповідач у вихованні сина участі не бере, не цікавиться його життям, здоров'ям, потребами.
Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Законодавцем передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною другою статті 157 СК України передбачено, щ той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З дослідених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 05 вересня 2022 року №3235-7001481518 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з ним за вищевказаною адресою проживає його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою від 05 вересня 2022 року №3235-7001481702.
Також проживання позивача разом з сином за вищевказаною адресою підтверджується Актом про встановлення факту проживання без реєстрації місця проживання сім'ї ОСОБА_1 від 11 березня 2024 року складеного комісією у складі старости Старобезрадичівського старостинського округу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Нижник А.П., представників Козинської селищної ради Замкової Н.Т., Кобзарук О.М. , Гончар Л.М .
Як вбачається з довідки Старобезрадичівського ліцею Козинської селищної ради від 01.04.2024 №01-27/35 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.09.2022 року зарахований учнем 7-Б класу та на час видачі довідки навчається в 8-Б класі Старобезрадичівського ліцею Козинської селищної ради.
З досліденої наданої учбовим закладом характеристики учня ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3 навчається в Старобезрадичівському ліцеї з вересня 2022 року. Батько ОСОБА_6 приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться його навчанням та поведінкою, підтримує зв'язок з вчителями, відвідує батьківські збори. ОСОБА_7 має завжди охайний вигляд, забезпечений всім необхідним шкільним приладдям. За час перебування ОСОБА_8 в ліцеї мати на зв'язок не виходила, навчанням сина не цікавилася. Контакту зі школою встановлено не було.
Згідно Акту обстеження умов проживання складеного спеціалістами служби у справах дітей Козинської селищної ради від 01.03.2024 року №27 встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_3 в орендованому житлі в якому створені всі необхідні умови для виховання, розвитку та проживання неповнолітнього ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Питання щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24 вересня 2024 року.
За підсумками засідання, виконавчим комітетом Козинської селищної ради було прийнято рішення №6 від 26.09.2024 щодо затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, з метою захисту законних прав та дотримання інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , орган опіки та піклування Козинської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; подруге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов'язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 про що свідчить той факт, що тривалий час відповідач не відвідує дитину, не спілкується з нею, добровільно не надає будь-якої допомоги на утримання дитини, не проявляє інтересу до його життя, здоров'я та розвитку, про що зазначив позивач у своєму позові та безпосередньо у судовому засіданні, та це не спростовано відповідачем. У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до дитини, відповідач не вживає будь-яких дій щодо забезпечення та виховання сина.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдужливо ставиться до дитини, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Суд також враховує думку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який у судовому засіданні пояснив, що зі своєю мамою не знайомий, ніколи її не бачив, не спілкувався з нею. З дитинства, з часу який він пам'ятає, мешкав з бабусею та батьком, а зараз лише з батьком у Київській області, оскільки бабуся залишилася на тимчасово окуповваній теериторії. Батько його виховує та забезпечує усім необхідним. Не заперечеє проти того, аби його матір було позбавлено батькісських прав відносно нього.
З урахуванням зазначеного, враховуючи думку дитини, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до положень ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Третя особа: Виконавчий комітет Козинської селищної ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 04362697, адреса: Київська область, Обухівський район, с-ще Козин, вул.Партизанська, буд.2).
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 січня 2025 року.
Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.
Суддя: А.Б.Алєксєєнко