Справа №572/3230/24
07 січня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
представника відповідача - адвоката Панчелюги К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “ІННОВА ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" і відповідачем ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №1690380923. Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Кредит на суму у розмірі: 5200 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. та/або п. 1.5. цього Договору, його додатків. Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: Тип кредиту - кредит; Мета отримання кредиту: для власних потреб; Строк позики (строк дії Договору) 28 днів; Дата надання позики: 23 вересня 2023 року; Дата повернення позики: 21 жовтня 2023 року. Свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику №1690380923 складає 52621,40 грн.: 5200 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 47421,40 грн. - заборгованість за процентами (5200*2,99%*305). З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути суму заборгованості за кредитним договором та понесені витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача ТОВ “ІННОВА ФІНАНС» у судове засідання не з'явився, у позовній заяві вказав на можливість розгляду справи без його участі.
Представник відповідача - адвокат Панчелюга К.М. у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Нормами статей 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що 23 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" і відповідачем ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №1690380923. Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Кредит на суму у розмірі: 5200 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. та/або п. 1.5. цього Договору, його додатків. Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: Тип кредиту - кредит; Мета отримання кредиту: для власних потреб; Строк позики (строк дії Договору) 28 днів; Дата надання позики: 23 вересня 2023 року; Дата повернення позики: 21 жовтня 2023 року (а.с.9-12).
Як зазначає позивач у позовній заяві, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику №1690380923 складає 52621,40 грн.: 5200 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 47421,40 грн. - заборгованість за процентами (5200*2,99%*305).
Варто зазначити, що згідно з п. 1.2. кредитного договору, кредит надавався строком на 28 днів, тобто до 21 жовтня 2023 року. Дата надання кредиту 23 вересня 2023 року (а.с.9-12).
З Додатку №1 до кредитного договору (Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику) видно, що сума кредиту склала 5200 гривень, проценти за користування 2897,44 гривень, кількість днів у розрахунковому періоді 28, а саме з 23 вересня 2023 року по 21 жовтня 2023 року. Тобто загальна вартість кредиту становить 8097,44 грн. (а.с.13).
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Разом з тим Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX (далі Закон № 2120-IX) передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання згідно з договором кредиту (позики), укладеним банком чи іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню чітко визначена контрагентами договору про надання фінансового кредиту заборгованість в розмірі 8097,44 грн.
При цьому заборгованість, яка нарахована поза строком кредитування та більше узгодженої в графіку платежів загальної вартості кредиту (відсотків), до стягнення не підлягає, позаяк здійснення нарахувань за цими межами є неправомірним.
Так, матеріали справи не містять доказів, що відповідач розумів, ознайомився та погодився з Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на веб-сайті первинного кредитора.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються кредитором, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим він має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Доцільним є застосування при вирішенні спору висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, зокрема, щодо належності та допустимості інших складових кредитного договору, які розміщені на веб-сайті кредитора, а також особливостей, за відповідних обставин, укладення договору приєднання в порядку ст.634 ЦПК України та необхідності врахування принципу захисту прав споживачів фінансових послуг.
Поготів, відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відмовляючи у стягненні нарахованої поза межами встановленого строку кредитування заборгованості, суд зауважує на застосуванні положення contra proferentem.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозвоили кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Разом з тим згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 372,76 грн. (8097,44 грн. х 2422,40 грн. / 52621,40 грн).
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 256, 258, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 610-612, 625, 633, 634, 638, 641, 642, 1046-1054, 1056-1 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" суму заборгованості за кредитним договором №1690380923 від 23 вересня 2023 року в сумі 8097,44 грн. (вісім тисяч дев'яносто сім гривень 44 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 372,76 грн. (триста сімдесят дві гривні 76 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс", код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження юридичної особи: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10 січня 2025 року.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Отупор К.М.