Справа № 539/5627/24
Провадження № 2-а/539/7/2025
13 січня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Крайсвітньої Н. М.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 27 листопада 2024 року особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання щодо військового обліку, позивача направили на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК), він пройшов ВЛК та отримав довідку ВЛК № 9/3030, оновив військово-обліковий документ, отримав VIN-код, що вклеєний у тимчасове посвідчення військовозобов'язаного. Того ж дня працівники ТЦК повідомили позивача щодо адміністративного порушення про те, що він не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів, починаючи з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року, чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а саме не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, за наявності адресу електронної пошти та інші персональні дані, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 29 листопада 2024 року виніс постанову № 1953 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Зазначену постанову позивач отримав 02 грудня 2024 року.
Доводи відповідача про те, що позивач 29 листопада 2024 року о 15.00 год був доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_3 є неправдивими та безпідставними. ОСОБА_1 27 листопада 2024 року з власної ініціативи після консультації у юриста звернувся до відповідача для усунення порушення військового обліку.
Позивач вказував, що у нього відсутні відомості про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не був ознайомлений з протоколом та не підписував його.
Якщо Міністерство оборони України як держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
В постанові про адміністративне порушення від 29 листопада 2024 року № 1953 не зазначено норму законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка порушена позивачем, а є посилання на визначення особливого періоду відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій ОСОБА_1 , тому не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Також не долучено жодних додатків, які підтверджували факт порушення та підтверджували б зазначені в постанові обставини порушення. Не надано доказів проведення перевірки щодо наявності інформації про ОСОБА_1 у системі військового обліку. Адресу проживання позивач не змінював з 2021 року, має відкритий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».
Інформацію, яку ОСОБА_1 не обновив, ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. Докази неможливості отримання такої інформації щодо особи позивача з доступних джерел працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні. Відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач після зміни місця проживання не встав на військовий облік у відповідному центрі комплектування та соціальної підтримки.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив скасувати постанову від 29 листопада 2024 року № 1953 по справі про адміністративне правопорушення.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Рух справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року вказану справу передано судді Пилипчуку М. М.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; призначено судове засідання на 23 грудня 2024 року у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін; запропоновано відповідачеві подати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (постанова від 29 листопада 2024 року № 1953); повідомлено, що докази необхідно надати до суду в строк протягом 5 робочих днів з дня отримання цієї ухвали суду; роз'яснено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду, а особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали; роз'яснено, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи розгляд справи 23 грудня 2024 року відкладено на 13 січня 2025 року.
09 січня 2025 року відповідачу направлено повідомлення про невиконання ухвали суду від 12 грудня 2024 року, зокрема, в частині надання матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (постанова від 29 листопада 2024 року № 1953); повідомлено про необхідність терміново надати запитувану інформацію та відповідні докази.
У судові засідання позивач не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу без його участі, вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
У судові засідання відповідач не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі його представника та відмовити у позові.
Відповідач не подав до суду витребувані ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2024 року матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також не повідомив про відсутність можливості подати доказ, який витребує суд, або відсутність можливості подати такий доказ у встановлений строк.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 08 липня 2021 року зареєстрував місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 05 грудня 2019 року № 4/1032 ОСОБА_1 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 05 грудня 2019 року, з правилами військового обліку ознайомлений, непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у військовий час, підлягає повторному медичному пересвідченню 21 листопада 2024 року.
Відповідно до довідки ВЛК від 27 листопада 2024 року № 9/3030 ОСОБА_1 тимчасово непридатний до військової служби, переогляд - 27 січня 2025 року. У цій довідці мітиться запис про ознайомлення позивача з її змістом 27 листопада 2024 року.
За змістом постанови № 1953 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесеній 29 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , зазначено, що 29 листопада 2024 року о 15.00 год доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , при уточненні військово-облікових даних встановлено, що позивач протягом 60 днів не уточнив свої військово-облікові дані відповідно до Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правопорушення вчинене в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тому на нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
У постанові від 29 листопада 2024 року № 1953 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП міститься відмітка, що її копію ОСОБА_1 отримав 29 листопада 2024 року.
За змістом копії (витягу) з додатку «Резерв+», сформованого 02 грудня 2024 року, ОСОБА_1 належить до категорії військовозобов'язаних, відповідно до постанови ВЛК від 27 листопада 2024 року тимчасово неприданий до служби, звання - солдат, дані уточнено 25 листопада 2024 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обґрунтовуючи заявлені у справі вимоги, позивач вказував, зокрема, що він не вчиняв правопорушення, за яке його відповідач притягнув до адміністративної відповідальності. Водночас викладені у постанові відомості є неправдивими та не підтверджені доказами. Позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо уточнення даних, пройшов ВЛК та отримав довідку ВЛК, оновив військово-обліковий документ, отримав VIN-код, що вклеєний у тимчасове посвідчення військовозобов'язаного. Доводи відповідача про те, що позивач був доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_3 є неправдивими та безпідставними. ОСОБА_1 з власної ініціативи звернувся до відповідача для усунення порушення військового обліку. Позивач вказував, що у нього відсутні відомості про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не був ознайомлений з протоколом та не підписував його. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій ОСОБА_1 , тому не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Також не долучено жодних додатків, які б підтверджували факт порушення та підтверджували б зазначені в постанові обставини порушення. Відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач після зміни місця проживання не став на військовий облік у відповідному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15-а викладено висновок про те, що «адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності».
Так, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Враховуючи вимоги абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, крім тих що відносяться до абзаців другого-шостого вказаної норми права, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Норми матеріального права передбачають три шляхи, яким громадяни України, що перебувають на території України та перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови № 1953, винесеної 29 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , вбачається, що підставою для її винесення були матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Відповідач, заперечуючи проти доводів позовної заяви, матеріалів справи про адміністративне правопорушення суду не надав.
З досліджених судом доказів встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП в матеріалах справи відсутній.
Водночас ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2024 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, роз'яснено наслідки неподання відзиву, витребувано матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (постанова від 29 листопада 2024 року № 1953); повідомлено, що докази необхідно надати до суду в строк протягом 5 робочих днів з дня отримання цієї ухвали суду; роз'яснено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду, а особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали; роз'яснено, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені КАС України.
Вказану ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав 17 грудня 2024 року.
Крім того, 09 січня 2025 року відповідачу направлено повідомлення про невиконання ухвали суду від 12 грудня 2024 року, зокрема, в частині надання матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (постанова від 29 листопада 2024 року № 1953); повідомлено про необхідність терміново надати запитувану інформацію та відповідні докази.
Проте відповідач не подав до суду витребувані ухвалою від 12 грудня 2024 року матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також не повідомив про відсутність можливості подати доказ, який витребує суд, або відсутність можливості подати такий доказ у встановлений строк. Також відповідач не подав відзив на позовну заяву.
Згідно зі статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідачем не було надано жодного доказу, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові. Інші відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови відсутні.
Отже, при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог статті 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа зобов'язана була зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи) та дійшов висновку, що всі види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Відповідно до частини п'ятої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
У наведених нормах КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані норми є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією фіксації адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, як зазначено у тексті самої постанови, є матеріли справи про адміністративне правопорушення. При цьому до суду не подано доказів, що відповідачем не складався протокол про адміністративне правопорушення з тих підстав, що позивач, будучи належним чином повідомленим, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин або не повідомив причину неприбуття на виклик вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику.
В матеріалах справи відсутній як протокол про адміністративне правопорушення, так й інші докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз'яснені позивачеві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду не надано.
Водночас, як зазначив позивач, відповідач при винесенні постанови не надав йому можливості скористатися своїми правами, надати пояснення чи докази, та розглянув справу одноосібно, без надання йому права на подачу доказів правомірності своїх дій.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач був належним чином повідомлений про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, отримав його копію, що він належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак не прибув в зазначений час та не повідомив про поважні причини неприбуття, і таких доказів відповідачем не надано, що свідчить про те, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим останнього позбавлено прав, гарантованих Конституцією України та статтею 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 537/4012/16-а, від 08 листопада 2018 року у справі № 201/12431/16-а.
Водночас представник відповідача в судові засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у матеріалах справи міститься лише оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2024 року № 1953, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення з датою його складення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покази свідків та інші документи, якими зафіксовано адміністративне правопорушення, тощо, відповідач не надав.
Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідачем не надано, і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, тому вказану суму необхідно компенсувати останньому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову від 29 листопада 2024 року № 1953 по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ).
Суддя М. М. Пилипчук