Справа № 636/7764/24 Провадження 1-кп/636/727/25
13.01.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження № 62064170020007311 від 11.09.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 23.05.2024, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді стрілець - помічник гранатометника 2 стрілецького відділення З стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 26.05.2024 приблизно о 14 год. 30 хв., знаходячись в АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 № 440/дск від 23.05.2024, а саме: зайняття рубежів в АДРЕСА_3 », СП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », СП «ІНФОРМАЦІЯ_3»), з метою відбиття наступу противника, розгрому противника, недопущення просування противника, відновлення втраченого положення, заняття позицій з урахуванням властивостей місцевості, веденні розвідки для своєчасного викриття ознак створення наступальних дій противника, стійкого утримання зайнятих позицій, доведеного до нього в усному порядку командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України лейтенантом ОСОБА_7 , який був виданий уповноваженою особою - командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 , у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 402 КК України, як непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, факти та обставини, наведені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин вчинив зазначені дії, про що дуже шкодує. Пояснив свої вчинки станом свого здоров'я, щиро розкаявся у вчиненому та повідомив, що готовий продовжити військову службу у лавах дисциплінарного батальйону. ОСОБА_5 повідомив суду, що на теперішній час повністю змінив своє ставлення до життя, розкаявся у вчиненому злочині, має бажання стати на шлях виправлення.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, доведена.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому судом враховано послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_5 визнає усі обставини кримінального правопорушення, впродовж досудового розслідування та судового розгляду надавав послідовні та змістовні показання щодо обставин вчиненого правопорушення, в ході судового розгляду обвинувачений продемонстрував критичну оцінку своїй протиправній поведінці, не лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, а й оцінивши негативні наслідки своєї протиправної поведінки для себе та оточуючих, та повідомив, що зробив для себе необхідні висновки, на теперішній час розуміє, що вчинив не вірно, дуже шкодує про свій вчинок, та бажає стати на шлях виправлення, що, на думку суду, узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Суд враховує характер дій обвинуваченого ОСОБА_5 , той факт, що він умисно вчинив дії, викладені у вироку, та приходить до висновку, що обвинувачений не міг не розуміти можливі негативні наслідки своїх дій, що фактично настали у виді відкритої відмови виконати наказ начальника, і бажав їх настання.
Оцінюючи показання обвинуваченого на предмет їх достовірності, суд приходить до висновку, що показання ОСОБА_5 в достатній мірі узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, мають взаємодоповнюючий, логічний, послідовний характер. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_5 та визнання його винуватості.
Дотримуючись принципів змагальності та безпосередності, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив в діях ОСОБА_5 наявний умисел на вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
Вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікаря- нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, за місцем служби зарекомендував себе з посереднього боку, раніше не судимий.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст. 65 та ст. 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце реєстрації, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у межах санкції цієї статті.
Згідно статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, саме те, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду визнав свою вину, щиро покаявся у вчиненому та висловив жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку, співпрацював зі слідством, та з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, а також враховуючи індивідуальні особливості вказаного діяння, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, ставлення особи до своїх дій, його намір продовжити військову службу, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому основне покарання з врахуванням положень ст.ст. 62, 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.4 ст. 402 КК України, а саме покарання у вигляді позбавлення волі із подальшою заміною на покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, що запропоновано сторонами угоди.
Стаття 62 КК України передбачає, що покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та буде справедливим, і не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи». Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно з ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Стосовно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 16.08.2024 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 19.05.2024), попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення, а саме з 16.08.2024 по день винесення вироку включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у провадженні не заявлено, речові докази, витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні відсутні. Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та, з урахуванням положень ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.62 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки замінити на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення, а саме з 16.08.2024 по 13.01.2025 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1