Справа № 646/14250/24
№ провадження 1-кс/646/60/2025
іменем України
13 січня 2025 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 від розгляду справи № 646/14250/24 (провадження № 1-кс/646/59/2025),
встановив:
В провадженні слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 перебуває скарга ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Харківської обласної прокуратури.
26.12.2024 слідчим суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 подана заява про самовідвід від розгляду вищевказаної справи. На обгрунтування заяви зазначено, що слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 працює разом, в одному суді із суддею, на яку заявник у скарзі посилається як на особу причетну до фактів, що потребують перевірки в рамках кримінально-процесуальної процедури, що в очах стороннього спостерігача може створювати уявлення про наявність особистісного упередження слідчого судді ОСОБА_3 .
В судове засідання учасники провадження для розгляду заяви про самовідвід судді не з'явились, що не є перешкодою для її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суддя, ознайомившись з заявою про самовідвід, дійшов наступного висновку.
Пункт 4 ч. 1 ст. 75 КПК визначає, що суддя не має права брати участі у провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
За змістом ст. 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року «Білуха проти України»).
Також, у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи зокрема в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Слід зазначити, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, при якому мають ураховувались особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об'єктивним у цій справі); та (іі) об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції», заява № 29369/10, п. 73).
У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (там само, п. 76). Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (там само, пункти 77 та 78).
Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Відповідно до ст. 82 КПК України у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді. У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Враховуючи імперативні приписи вказаних норм та встановивши ту обставину, що слідчий суддя ОСОБА_3 працює в одному суді з суддею, на яку у своїй скарзі посилається заявник, суддя дійшов висновку про існування беззаперечних підстав для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись ч. 1 ст. 75, 80-82 КПК України,
постановив:
Заяву слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи № 646/14250/24 (провадження № 1-кс/646/59/2025) - задовольнити.
Справу № 646/14250/24 (провадження № 1-кс/646/59/2025) - передати для заміни відведеного судді іншим суддею в порядку, визначеному статтею 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1