Справа № 643/7380/24
Провадження № 3/643/472/25
13.01.2025
Суддя Московського районного суду м. Харкова Тимош О. М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 03.07.2024 об 11 годині 00 хвилин в м. Харкові по вул. Роганська, 240 ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW 3181» реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» з метою встановлення наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, яким, зокрема, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п.2.5 ПДР України, кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що довідкою у додаток «Вайбер», заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Лісін В. М. у судовому засіданні зазначив, що вину його підзахисний не визнає, ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими їхав у зв'язку з невідкладними бойовими діями, діяв у стані крайньої необхідності, а тому просив закрити провадження по справі із зазначеної підстави. ОСОБА_1 повідомив, що він є військовослужбовцем, просив викликати ВСП, оскільки для нього, як військовослужбовця, встановлений спеціальний порядок за ст. 266-1 КУпАП. Працівники поліції ВСП викликали, проте представники ВСП не приїхали. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не зафіксована та не доведена, на відео це відсутнє. Працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування відповідно до ст. 266 КУпАП у зв'язку із виявленням ознак сп'яніння. Ознак наркотичного сп'яніння не було, поліцейські не світили ліхтариком в очі ОСОБА_1 . Підставою для складання протоколу було те, що він вже притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Захисник просив врахувати, що ОСОБА_1 приймає участь у бойових діях з 2022 року, перебуває «на нулі».
Захисник заявив клопотання про направлення справи за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, яке у судовому засіданні просив залишити без розгляду, що було судом задоволено та залишено клопотання без розгляду.
Вислухавши думку захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до п.4 розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Пунктом 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення складений поліцейським саме за відмову ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, тобто поліцейськими встановлено порушення водієм вимог п.2.5 ПДР України.
Дослідивши надану захисником постанову Харківського апеляційного суду від 11.12.2024 по справі №644/5538/24, суд встановив, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.09.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Постановою суду встановлено, що 03.07.2024 об 11:00 ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Роганській, 240, керував транспортним засобом «BMW 3181» номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування такими транспортними засобами та правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1а ПДР України. Тобто протокол про адміністративне правопорушення, що є предметом розгляду у даній справі, стосується тієї самої події (мала місце в ту ж саму дату, час та в тому ж місці).
Постановою апеляційного суду було встановлено вчинення ОСОБА_1 дій 03.07.2024 об 11:00 ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 в стані крайньої необхідності.
Крім того, вчинення адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності підтверджується довідкою командира ВЧ НОМЕР_3 № 8/71 від 07.08.2024, згідно з якою вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 з 08.03.2022 по теперішній час; довідкою командира ВЧ НОМЕР_3 № 8/77 від 07.08.2024, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді водія мінометного взводу мінометної батареї, 03.07.2024 був задіяний для виконання невідкладеного бойового завдання у якості водія транспортного засобу BMW LLP740. Інші особи, які б могли виконати це завдання були задіяні на іншому напрямку.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням на територію України збройних сил країни агресора численні суспільні відносини зазнали істотних змін безпосередньо і на законодавчому рівні.
Так, Законом України «Про внесення змін до КК України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX від 15.03.2022 року низка законодавчих актів була змінена з урахуванням дії воєнного стану, а також у зв'язку із тим, що умовах військового вторгнення в Україну агресора вкрай необхідною є посилення спроможності захисту Вітчизни.
Наведений закон дав визначення окремим діям, визначених у ньому осіб, які не тягнуть за собою кримінальну відповідальність, які спрямовані на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації, якщо такі дії заподіяли шкоду життю або здоров'ю особи, яка здійснює таку агресію.
Крім того, вказаний закон також встановив відсутність кримінального правопорушення при заподіянні шкоди правоохоронюваним інтересам.
При цьому законодавець мав на меті визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння в умовах дії режиму воєнного стану, а саме зазначення в кримінальному законодавстві положення стосовно того, що не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування (нейтралізацію) збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю та здоров'ю тієї особи, хто посягає, а також заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам фізичних або юридичних осіб або держави Україна, при відсутності ознак катування та порушення правил ведення війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наведене вище кореспондується з пояснювальної записки до Закону щодо обґрунтування необхідності таких законодавчих змін.
Частиною 2 розділу ІІ вказаного закону у правове поле введено новий термін, та шляхом внесення змін до ЗУ «Про оборону України» статтю 1 після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту : бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Закон України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто слід вважати, що дія бойового імунітету за аналогією закону також зачіпає і правопорушення, які не місять ознак кримінальних, тобто є адміністративними, які порушують суспільні відносини, якими є зокрема і порушення ПДР України.
Як убачається зі змісту відеозапису, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на виїзді з м. Харкова. ОСОБА_1 був одягнутий у повсякденну військову форму, повідомив, що керував автомобілем на виконання командира та прямує на позиції ВЧ, повідомив, що в автомобілі знаходиться зброя. Крім того, в подальшому під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейськими було достовірно встановлено, що він є діючим військовослужбовцем.
Законодавець визначає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КУпАП).
Юридична складова крайньої необхідності визначає такий збіг обставин, при якому виникла безпосередня небезпека для певного об'єкта, зберегти який можна, лише завдавши шкоди іншій, менш цінною об'єкту. Правомірним вважається заподіяння (при наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом.
Є беззаперечним, що на сьогоднішній день не існує більшої небезпеки ніж збройна агресія рф проти України, яка загрожує, як життю та здоров'ю громадян, визнаних Констицією України найвищою соціальною цінністю, так суверенітету та незалежності України. Слід звернути увагу, також і на ту обставину, що на теперішній час відбувається активна фаза збройної агресії, поранення зазнають, як цивільні особи, так і звісно військові. Слід врахувати, що у підрозділі, де проходить службу ОСОБА_1 , може бути взагалі відсутня особа, яка має право керувати транспортним засобом, що в свою чергу ставить оперативність дій підрозділу під загрозу, та нівелює обороздатні спроможності.
Суд зазначає, що військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові, який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові, а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Крім того, відповідно до ст.402 КК України передбачена кримінальна відповідальність за непокору, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На переконання суду, непроходження солдатом ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння при виконанні ним наказу командира створило виправданий ризик для досягнення мети - оборони країни, та вчинення правопорушення останнім є значно меншою шкодою для суспільства (країни) ніж невиконання бойового наказу в даній правовій ситуації.
Враховуючи, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП нерозривно пов'язані із складенням протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, судом апеляційної інстанції встановлено вчинення ОСОБА_1 дій 03.07.2024 об 11:00 ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП в стані крайньої необхідності, вважаю, що і адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, вчинено ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.
Дослідивши обставини вчинення правопорушення, беручи до уваги особу правопорушника, який позитивно характеризується командиром частини за місцем проходження служби, має статус учасника бойових дій, державні нагороди за участь у обороні держави, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, доходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, а саме в той момент коли ОСОБА_1 здійснював наказ командира та прямував до розташування ВЧ, а тому у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчиненні дії особою у стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 18, п. 4 ст. 247, п. 3 ст. 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити в зв'язку із вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.М.Тимош