Справа № 953/8508/24
н/п 2/953/365/25
13 січня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (далі - Товариство) - адвокат Руденко К.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2184-988-4 від 12.11.2023 року за нарахованими та несплаченими процентам у розмірі 47 250 гривень за період з 12.12.2023 року по 08.08.2024, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань із своєчасного повернення кредитних коштів.
Виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подачу відзиву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
20.09.2024 Київський районний суд м. Харкова відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 07.11.2024 витребував у АТ КБ "Приват Банк" інформацію, а саме: інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту № НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 12.11.2023 року по 17.11.2023 року з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 12.11.2023 року по 17.11.2023 року.
09.12.2024 на виконання ухвали суду від 07.11.2024 від АТ КБ "Приват Банк" надійшла витребовувана інформація.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, 13.01.2024 через систему "Електронний суд" подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 79).
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася. Про дату, час і місце судового засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу її реєстрації. Поштові повідомлення повернулись з відміткою: "вручено особисто 06.12.2024 і 31.12.2024" (а.с. 76, 78), тобто відповідно до ст. 128, 272 ЦПК України належним чином повідомлена. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 13.01.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, вирішив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
Товариство та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2184-988-4 від 12.11.2023 (далі - договір), відповідно до якого Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором (а.с. 6 - 9).
Відповідно до п. 1.2. - 1.3., 1.7. договору процентна ставка за користування кредитом становить - 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_4 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС", здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.
Згідно з квитанції FONDY №683160606 від 12.11.2023 ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" перерахувало на картку НОМЕР_5 суму у розмірі 5 000 грн (призначення платежу: перерахування коштів за договором 2184-988-4 від 12.11.2023 на умовах фінансового кредиту) (а.с.12).
Зарахування коштів підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_1 (а.с. 67 - 68).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2184-988-4 від 12.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.08.2024 становить 52 250 грн (а.с. 13 - 16), з яких 5 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 47 250 грн - прострочена заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Положеннями ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка уклала кредитний договір № 2184-988-4 від 12.11.2023, що підтверджується електронним підписом відповідачки з одноразовим ідентифікатором 777689. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З наданого розрахунку заборгованості за укладеним договором №2184-988-4 від 12.11.2023 вбачається, що станом на 08.08.2024 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 52 250 грн. При цьому суд враховує, що позивач просить стягнути нараховані та не сплачені проценти у розмірі 47 250 грн.
Тобто, Товариство виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором своєчасно та повністю, надавши ОСОБА_1 в розпорядження кредитні кошти, однак відповідачка в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в останньої перед позивачем утворилась заборгованість. Жодних доказів на підтвердження здійснення погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами відповідачка не надала.
Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідачка зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилась заборгованість.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідачки судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 028 грн і 10 000, відповідно.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Крім, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладений між Товариством та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 28 - 29);
- акт приймання-передавання наданих послуг № 2 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ "ФК "Процент" згідно з реєстру № 1 від 24.07.2024 у розмірі 80 000 грн;
- витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передавання наданих послуг № 2 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, з якого вбачається, який вид послуг був наданий адвокатом та вказана вартість за кожну послугу, загальна вартість 10 000 грн (зокрема, саме за підготування позову за кредитним договором № 2184-988-4 від 12.11.2023);
- платіжна інструкція № 741 від 25.07.2024, відповідно до якої ТОВ "ФК "Процент" сплатило ОСОБА_2 суму у розмірі 80 000 грн за договором № 03/06/2024 від 03.06.24 згідно з актом № 2 від 24.07.2024.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 47 250 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, тобто більше ніж 20 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (5 300 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 4 700 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48) суму заборгованості за кредитним договором №2184-988-4 від 12.11.2023 у розмірі 47 250 (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійки та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" щодо відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 700 (чотири тисячі сімсот) гривень.
В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 13.01.2025.
Суддя Роман ВІТЮК