Справа № 346/6541/24
Провадження № 2-а/346/19/25
10 січня 2025 р. м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
06.12.2024р. ОСОБА_1 через свого представника Бова П.С., звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову №1218/24 від 02.12.2024 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.
І. Позиція сторін у справі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив абзац 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 4 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. Вказану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною з наступних підстав.
Позивач вказує, що не відмовлявся від проходження ВЛК, а запропонував виписати повістку на іншу дату, оскільки він проживає в м. Одеса і просив аби співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 надали йому кілька днів для можливості привезти всі наявні в нього документи та надати їх для належної і законної експертної оцінки. Його прохання було проігноровано працівниками відповідача, які умисно та цілеспрямовано виписали йому повістку на наступний день, усвідомлюючи, що він не зможе в такий короткий строк привезти свої медичні документи з м. Одеси. ОСОБА_1 також зазначає, що неодноразово звертав увагу співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на те, що він проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби 16.12.2022р. та згідно довідки ВЛК його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, позивач стверджує, що внаслідок виключення його з військового обліку, в нього відсутній обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби. В зв'язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що він не підлягав притягненню до адміністративної відповідальності, оскільки: норми законодавства він не порушував та від медичного огляду не відмовлявся, а лише просив надати йому можливість представити на комісію свої медичні документи; умислу на ухилення він не мав, а отже відсутня суб'єктивна сторона правопорушення; він не є суб'єктом правопорушення так як не належить ні до призовників, ні до військовозобов'язаних, ні до резервістів. Окрім зазначеного, позивач також вказував, що в порушення п. 74 Порядку № 560, жодне направлення на військо-лікарську комісію для проходження огляду йому не вручалось. Будь-яких доказів на підтвердження обставин, зазначених в складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять. В протоколі адреси осіб, які зазначені свідками його відмови, вказані неповно, оскільки зазначені лише найменування населених пунктів, що унеможливлює їхній виклик та допит по обставинам справи. Відтак, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова була винесена без наявності допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а тому дане рішення, на думку сторони позивача, повинно бути скасоване.
Позиція відповідача.
09.01.2025р. до суду надійшов відзив, в якому ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Свою позицію відповідач мотивував тим, що 02.12.2024р. військовозобов'язаному позивачу в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було вказано на необхідність пройти медичний огляд відповідно до вимог законодавства та прослідувати на військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач категорично відмовився від проходження медичного огляду ВЛК, пояснивши це відсутністю в нього з собою документів про стан його здоров'я. Того ж дня через категоричну односторонню відмову позивача від медичного огляду, що виключало можливість його направлення на ВЛК, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки останній порушив законодавчо визначений обов'язок військовозобов'язаних громадян під час мобілізації та воєнного стану в Україні. Факт відмови був засвідчений свідками та самим позивачем в письмових поясненнях. Зазначену позивачем причину відповідач визнав безпідставною, оскільки саме військово-лікарська комісія проводить військово-лікарську експертизу та визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. В протоколі було вказано, що розгляд справи відбудеться о 16:00 год. 02.12.2024р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився. В ході розгляду було встановлено, що позивач відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації, чим порушив абзац 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 4 Правил військового обліку. В зв'язку з цим, відповідач вважає, що ними було законно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Відповідь на відзив сторона позивача до суду не подавала.
ІІ. Розгляд справи.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2024р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання на 10.01.2025р. з викликом сторін.
В судове засіданні представник позивача Дикун І.В. не з'явився, подав до суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує на полягає на їхньому задоволенні, оскільки вважає, що стороною відповідача доводи позивача щодо незаконності його притягнення до адміністративної відповідальності, спростовані не були.
Представник відповідача в судове засіданні не з'явився. У поданому до суду відзиві ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 просив розгляд справи проводити без участі їхнього представника та при її вирішенні врахувати позицію щодо суті спору, викладену у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , 1974 р.н. зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , не працевлаштований, зареєстрований як ФОП.
Як вбачається з результатів дослідження комп'ютерної томографії №5 від 05.04.2021р. проведених ООО «АС Медикал», яке розташоване в м. Одеса по вул. Пастера, 7, ОСОБА_1 було діагностовано: деформуючий артроз лівого колінного суглобу ІІІ ступеню, пателофеморальний артроз, Синовіт лівого колінного суглобу. Підколінна синовіальна кіста зліва.
В результатах дослідження комп'ютерної томографії від 10.10.2022р. №6, зроблених в тому ж медичному закладі, у висновках вказано, що порівняно з попереднім дослідженням відмічається негативна динаміка. Деформуючий артроз лівого колінного суглобу ІІІ ступеню, пателофеморальний артроз. Синовіт лівого колінного суглобу. Підколінна синовіальна кіста зліва, Бокова кіста лівого колінного суглобу.
З довідки військово-лікарської комісії №1612343, судом встановлено, що 16.12.2022р. за направленням ІНФОРМАЦІЯ_5 , старшині ОСОБА_1 було проведено медичний огляд ВЛК, яким встановлено: посттравматичний деформуючий артроз лівого колінного суглобу ІІІ ступеню, комбінована контрактура, нестабільність лівого колінного суглобу, больовий синдром, порушення функції опори та ходьби. На підставі ст.. 61А графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Протокол № 15 від 16.12.2022р.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 02.12.2024р. о 11:00 год. ОСОБА_1 відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив абзац 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 4 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення правопорушення підтверджують свідки: ОСОБА_4 (проживає м. Каланч, Хмельницька область) та ОСОБА_5 (проживає с. Вишеньки, Рівненська область). В графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 дослівно вказав: «відмовляюся, так як мої документи о стані здоров'я знаходяться по місцю проживання».
За фактом розгляду обставин, зазначених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесена постанова від 02.12.2024р., якою ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Також встановлено, що 02.12.2024р. ОСОБА_1 була виписана повістка №1769, в якій вказано, що позивачу необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) на наступний день - 03.12.2024р. о 09:00 год. для уточнення військово-облікових даних, визначення призначення на особливий період, проходження медичного огляду.
Вирішуючи заявлені вимоги суд враховує такі правові положення.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.
У розумінні ст.1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено).
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У ст. 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абз. 3 ч.1 ст.22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В частині 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ вказано, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі Порядок № 560). Згідно п.1 цей Порядок зокрема визначає організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
В п. 2 Порядку № 560 зазначено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов'язок і військову службу" та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період зокрема включає проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п. 6 Порядку № 560).
З метою якісного призову проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).
Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І, Положення № 402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Воно поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно п. 1.1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
В складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що останній відмовився пройти медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 . У відзиві на позов, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 в момент відмови був військовозобов'язаним, а тому повинен був пройти медогляд.
Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Положення 402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
В п. 3.4, 3.5 розділу ІІІ Положення 402 вказано, що військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
В даній справі судом встановлено, що відмовляючись від негайного проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, ОСОБА_1 мотивував відмову необхідністю надати документи про свій стан здоров'я, які знаходились за місцем його проживання в м. Одеса, про що ним було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Необхідність надання медичних документів передбачена вимогами п. 3.4, 3.5 Положення 402, та на переконання позивача, вони мали б значення для членів ВЛК під час проведення його експертизи.
Варто відзначити, що ОСОБА_1 дійсно були долучені до матеріалів справи результати його діагностування комп'ютерної томографії, які підтверджують наявність в нього захворювань, що стали підставою для визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, підтвердженням чого являється довідка ВЛК від 16.12.2022р.
Враховуючи, що 02.12.2024р. ОСОБА_1 була вручена повістка про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 03.12.2024р. о 09:00 год. зокрема для проходження медичного огляду, суд погоджується з доводами позивача про те, що йому не було забезпечено реальну можливість надати медичну документацію щодо перенесених ним захворювань та отриманих травм, оскільки за виділений йому строк (менше доби) він не мав фізичної можливості поїхати в м. Одесу та повернутися назад до АДРЕСА_3 .
При цьому, суд вважає, що відсутність необхідності в наданні документів про стан здоров'я ОСОБА_1 в ході розгляду справи відповідачем спростовано не було.
Суд також бере до уваги, що в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 вказано про порушення ним п. 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які були затверджені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р.
Згідно вказаного п.4 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 1, 3, 4 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Згідно ч.1 ст. 35 Закону № 2232-XII, на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Довідкою ВЛК від 16 грудня 2022 року підтверджено, що військово-лікарською комісією ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п.3.13 глави 3 розділу II Положення №402.
Статтею 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не передбачено взяття на облік тих, хто був з нього знятий/виключений згідно рішення ВЛК.
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" зазначено наступне:
"2. Установити, що:
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);"…
При цьому, згідно підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Таким чином, особа, знята з військового обліку за висновком ВЛК за станом здоров'я як непридатна, не відноситься до жодної з категорій військового обов'язку (призовники, військовозобов'язані, резервісти). Відповідно на таку особу не поширюється законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила військового обліку (зокрема в частині взяття на військовий облік військовозобов'язаних, проходження ВЛК та оновлення персональних даних), і така особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, суд відзначає, що на момент того, як ІНФОРМАЦІЯ_8 було вказано ОСОБА_1 на необхідності пройти медичний огляд та прослідувати на ВЛК, позивач мав інформацію про проходження військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, про що зазначав співробітникам відповідача. Однак, його зауваженням належної оцінки надано не було та можливості підтвердити свої слова відповідними документами не забезпечено, а відразу притягнуто до адміністративної відповідальності.
Посилання у відзиві на положення п. 68, 69 Порядку №560, суд в даній справі вважає безпідставними, оскільки у вказаних пунктах зазначено, що у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років (п. 68). У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік (п. 69).
Проте, пройдений позивачем медичний огляд в грудні 2022 року, тобто вже під час оголошеного воєнного стану в Україні та повної мобілізації, встановив, що ОСОБА_1 не є придатним до військової служби, а тому немає підстав вважати, що строк дії його довідки становить 1 рік і на момент пропозиції працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 пройти знов огляд, її дія закінчилась.
В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як змушування позивача проходити медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби, який був раніше визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, непов'язане з жодною передбаченою Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", подією.
Такі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 порушують права та законні інтереси позивача та зводять нанівець принцип "належного урядування" (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).
Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".
Фактично у даній справі відповідач вказував на необхідності пройти медичний огляд особі, яка була раніше виключена з військового обліку і постановці повторно не підлягає. Відтак, не була зобов'язана проходити ВЛК, оскільки законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила військового обліку на таку особу більше не поширюються.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління.
Об'єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил.
Суб'єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов'язаний або резервіст. Як було встановлено судом, ОСОБА_1 до жодної з даних категорій військового обов'язку не відноситься, а тому не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.. 210-1 КУпАП.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 не ґрунтується на правильному застосуванні норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положення №402 та було прийнято без урахування всіх фактичних обставин та наданих позивачем документів, а відтак не відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом скасування постанови від 02.12.2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.
Доводи позивача про те, що йому в порушення п. 74 Порядку № 560 направлення на військо-лікарську комісію для проходження огляду не вручалось, суд до уваги не приймає, оскільки від проходження даного огляду ОСОБА_1 відмовився. При цьому, до відзиву відповідачем було долучено копію направлення на медичний огляд ВЛК з метою встановлення придатності за станом здоров'я до військової служби № НОМЕР_1 від 02.12.2024р., виписаного на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Іншим процедурним порушенням при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, на які посилався позивач в позовній заяві, суд не вбачає потреби надавати оцінку, оскільки в справі встановлено достатньо підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки це рішення ухвалюється на користь позивача, то відповідно до ст. 139 КАС України із ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 605,60 грн., які документально підтверджені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 1218/24 від 02.12.2024р. винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок - скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ), понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Третьякова І. В.