Справа № 344/498/25
Провадження № 1-кс/344/330/25
10 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 62025140150000032 відомості про яке 09.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140150000032 відомості про яке 09.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
В подальшому солдат ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яку 04.05.2024 самовільно залишив, в умовах воєнного стану, з приводу чого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024080100005110 від 01.07.2024.
Разом з тим, Законом України "Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21 листопада 2024 року № 4087-IX встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності даного Закону та які добровільно прибули не пізніше 01 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Відповідно до положень вищевказаного Закону солдат ОСОБА_6 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , 20.11.2024 прибув до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 20.11.2024 №339 зарахований на котлове забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 18.12.2024 №370 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу даної військової частини у розпорядження командира та поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Проходячи військову службу солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Встановлено, що 09.01.2025 року приблизно о 13 год. 40 хв. заступником командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_7 , на шикуванні особового складу за адресою: АДРЕСА_1 , особовому складу серед якого був присутній солдат ОСОБА_4 , доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с», про вибуття 09.01.2025 особового складу для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
Однак, 09.01.2025 приблизно о 13 год. 40 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (09.01.2025 року до 14 год. 00 хв.) до нового місця служби, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 41 від 09.01.2025, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
09 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України.
09 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити, просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, однак якщо суд прийде до переконання про визначення застави то просив визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів. Додатково звернув увагу, що підозрюваний є військовозобов'язаний та повинен перебувати у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований в АДРЕСА_1 , в якому він перебуває.
Захисник у судовому засіданні заперечив щодо клопотання з підстав зазначених у письмовому запереченні. Вказав, що ризики зазначені в клопотанні є не підтверджені. Якщо суд прийде до переконання про задоволення клопотання то просив все ж таки обрати заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, та його захисника. дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Більш того, на формування мотиву ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування та суду може впливати той факт, що останній попередньо вчинив, злочину, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, що може спричинити більш сувору міру покарання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний раніше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, котрий досліджується в окремому кримінальному провадженні, а станом на 09.01.2025 відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану, що свідчить про схильність підозрюваного до вчинення військових кримінальних правопорушень. Таким чином, в сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що підозрюваний може в подальшому самовільно залишити військову частину, повторно відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, направлення на ухилення останнього від виконання обов'язків військової служби. Даний ризик несе загрозу підриву бойового духу та злагодженості військової частини НОМЕР_2 НГУ та військової частини НОМЕР_3 НГУ.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 § 1 (c) Конвенції, передбачає наявність обставин, або відомостей, як переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , у вчиненні вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого та за нього передбачено покарання позбавлення волі строком від строк від п'яти до десяти років.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час існують.
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Разом із тим, слідчий суддя приходить до переконання про можливість визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 .
Розмір застави, у відповідності до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, розмір завданих злочином збитків, характеристику підозрюваного та його майновий стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нею обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя, вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
На переконання слідчого судді з отриманих пояснень та доказів внесення застави саме в такому розмірі зможе в повній мірі гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків під час досудового розслідування.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання, а саме з 09 січня 2025 року.
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у військовому званні солдат, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів - до 10 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)".
Розмір застави визначити в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код отримувача: 26289647, банк:ДКСУ України, м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA158201720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із пункту постійної дисклокації військової частини НОМЕР_2 ЗОТО НГУ, що розташований в АДРЕСА_1 , в якому він перебуває, без дозволу;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та перебування;
- утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії ухвали - до 10 березня 2025 року включно.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 13 січня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_8