Справа № 185/7667/24
№ провадження 2/196/59/2025
08 січня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 25.03.2023 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1177-2536.
На офіційному веб-сайті «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. При укладенні договору Відповідачем здійсненні дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
ОСОБА_1 , було надано наступний одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, для підписання вищевказаного Кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10 400,00 грн., строк кредитування 300 днів, знижена % ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3,00 % в день.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитним договором. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.
Станом на 13.06.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 98 904,00 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 10 400,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 88 504,00 грн.
Разом з тим, кредитодавцем було прийняте рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в сумі 50 544,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 360,00 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитим договором в розмірі 48 360,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10 400,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 37 960,00 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромбуло прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті
24.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лутошкіна І.О., відповідно до якого відповідач та його представник вважають, що позов підлягає частковому задоволенню, посилаючись на наступні обставини. Не заперечують, що дійсно сторонами 25.03.2023 року був укладений кредитний договір №1177-2536 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Однак вважають, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим. Так, заборгованість відповідача за кредитом становить 10 400 грн. При цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 48360,00 грн., яка у чотири разів перевищує розмір боргу. Вважають, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 48360,0грн., не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч. 3 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання. Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважають, що підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 3640,00 грн., як про це зазначено в п.2.3 Кредитного договору.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду копію договору про відкриття кредитної лінії № 1177-2536 від 25.03.2023 року, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорта споживчого кредиту. В договорі про відкриття кредитної лінії, Правилах та Паспорті споживчого кредиту зазначено, що вони були підписані відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Разом з тим, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не надало суду першої інстанції належних доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту та використання саме відповідачем кредитних коштів. Виконання переказу кредитних коштів відповідачу, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» доводить довідкою про перерахування суми кредиту №1177-2536 за допомогою системи LiqPai. Проте, вказані документи не є беззаперечними доказами здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 10 400,00 грн. на картковий рахунок, який належить саме відповідачу. Довідка про перерахування суми кредиту №1177-2536 була сформована та підписана самим директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів відповідачу на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 1177-2536 від 25.032023 року позивач не надав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу надано кредит у розмірі 10400 грн. і вказана обставина відповідачем не заперечується, як і не заперечується наявність заборгованості перед позивачем. У той же час, строк користування кредитом складає 14 календарних днів з дня надання кредиту. При цьому, відсотки за користування кредитом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» нараховано, виходячи зі строку кредитування 300 днів. Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником. Так, відповідач, отримуючи кредит 25.03.2023 року, вважав, що повинен був повернути його 07.04.2023 року та заявив саме про цей строк. Однак, позивач, нараховуючи заборгованість за процентами, виходив з іншого строку кредитування.
Так, у тексті кредитного договору вказувалося і про те, що строк кредитування складає 300 днів до 18 січня 2024 року. Строк договору є рівними строку кредитування, однак в частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 104000 гривень та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 93600 гривень (п.4.10 договору). Тобто в наданій до справи копії кредитного договору визначаються фактично три строки, в межах який здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів.
Отже, вважають, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 3640 гривень та в 14 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Додатково повідомляють, що відповідач листом № 25/04-23 від 25.04.2023 звертався до позивача та повідомляв позивача, що відповідач станом на 25.04.2023 не працюю, має складне матеріальне становище, має розлад поведінки, що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор - залежність, у зв'язку з чим Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей 19.04.2023 внесено відомості про відповідача до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участі в азартних іграх, та просив розглянути можливість укладення додаткової угоди до вказаного кредитного договору про його дострокове розірвання зі сплатою суми (тіла) кредиту (10400,00 грн.), яку відповідач зобов'язується сплатити протягом трьох днів з моменту укладення додаткової угоди. Однак письмової відповіді відповідач не отримав. На підставі, зазначеного просять задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 14040,00 грн.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з'явився, надавши до суду додаткові пояснення, згідно з якими позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор НОМЕР_5 для підписання Кредитного договору №1177-2536 від 25.03.2023 року, разом із Правилами надання споживчих кредитів та Паспортом споживчого кредиту (інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит). Шляхом підписання одноразовим ідентифікатором A7273 Кредитного договору №1177-2536 від 25.03.2023 року, разом із Правилами надання споживчих кредитів та Паспортом споживчого кредиту, відповідач прийняв усвідомлене рішення про укладання такого договору. Позивачем в умовах договору детально описано, що є саме базовим (заявленим) строком (п. 4.4 Договору) та інформація про строк договору (п. 4.8 Договору). Крім того, аналогічна інформація щодо заявленого строку користування кредитом на умовах Пільговою та/або Зниженою процентною ставкою, а також інформація про строк кредитування викладена в Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів). Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався до Позивача за додатковим роз'ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористався цим своїм правом. Відповідач взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Таким чином, у кредитному договорі №1177-2536 від 25.03.2023 року сторонами було погоджено умови щодо строку, розміру та умов сплати процентів і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5. Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів»» від 29.07.2022 № 164 позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, на підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано Довідку про перерахування суми кредиту №1177-2536 від 25.03.2023 року, а також лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 . Первинні банківські документи по рахунку клієнта належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Крім того, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку ОСОБА_1 , у тому числі і щодо отримання чи використання відповідачем коштів (про рух таких коштів) є неможливим. Крім того, зазначили щодо неналежності доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, то Законом України від 03.11.2016 р. № 1724-VIII, який набув чинності з 03.01.2017, з визначення поняття первинного документа, наведеного в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було виключено слова «та підтверджує її здійснення». Отже, первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться такі документи: Довідка про перерахування суми кредиту №1177-2536 від 25.03.2023 року, Довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та довідка про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 13.06.2024 (що є розрахунком заборгованості). Розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Крім того, позивач вирішив застосувати до відповідача програму лояльності та частково списав прострочену заборгованість за нарахованими процентами, жодних штрафних санкцій відповідачу не нараховувалося. При цьому зазначили, що відповідач в загальній кількості 4 рази оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору. До позовної заяви долучено клопотання, в якому позивач просив розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримують повністю та прохають їх задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лутошкін І.О. в судове засідання не з'явилися. Від представника до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, позовні вимоги визнають частково в розмірі 14 040,00 грн., врахувавши їх відзив та додаткові письмові пояснення щодо позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,? ? встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом встановлено та вбачається з наданих доказів, що 25 березня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1177-2536 (а.с.11-16).
ОСОБА_1 було надано наступний одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_4, для підписання кредитного договору № 1177-2536 від 25 березня 2023 року для підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими документами відповідно до умов Кредитного договору.
Згідно з п. 4.6. та п. 10.1. кредитного договору зазначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Пільгова процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду (14 календарних днів), яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. Знижена процентна ставка становить 2.50 % за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Якщо вказаний в цьому абзаці п. 10.1. Договору розмір Зниженої процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що розмір Зниженої процентної ставки дорівнює розміру Пільгової процентної ставки, тобто можливість сплати процентів за Пільговою процентною ставкою фактично надається впродовж усього строку кредитування.
Відповідно до п. 4.8. кредитного договору передбачено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18 січня 2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування.
В п. 11.1 кредитного договору зазначено, що цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.com.ua/), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Відповідно до довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щодо видачі суми кредиту №1177-2536 від 25 березня 2023 року, відповідачу перераховано кошти в сумі 10 400,00 грн., за допомогою системи LIqPAY на підставі договору № 1177-2536 від 25 березня 2023 року; Платіж 2260562276, № платіжної карти НОМЕР_2 (а.с. 10).
Також в матеріалах справи наявне повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, була проведена успішна транзакція на суму 10 400,00 грн на картку НОМЕР_2 (а.с.43).
Відповідно до? ? довідки про укладений договір станом на 13 червня 2024 року, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до ОСОБА_1 , які виникли на підставі Кредитного договору, становить 98 904,00 грн., що складається з простроченої заборгованість за кредитом 10 400,00 грн. та простроченої заборгованість за нарахованими процентами 88 504 грн. (а.с.34-37).
Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про застосування до відповідача програми лояльності для споживчих фінансових послуг та часткове списання заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 50 544,00 грн., тому сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 48 360,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Судом встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять та стороною відповідача не заперечується.
Таким чином, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Отже, між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.
Доводи сторони відповідача про те, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме в 14 днів судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п.4.8 кредитного договору строк кредитування чітко визначений - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 18.01.2024. Обізнаність відповідача зі строком дії договору №1177-2536 саме до 18.01.2024 підтверджується підписаною останнім таблицею загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1177-2536 (Графік платежів за договором) (а.с.26).
Суд зауважує, що ніякої двозначності або невизначеності щодо строку погашення кредиту та строку дії кредитного договору його умови не містять.
Так, за період з 25 березня 2023року по 07 квітня 2023 року (включно) нарахування процентів відбувалось за Пільговою процентною ставкою, як це передбачено п.10.1 Договору, за кожен день користування Кредитом протягом перших 14 календарних днів першого Базового періоду.
08 квітня 2023 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 3 640,00 грн., який було враховано на погашення процентів за користування кредитом.
За період з 09 квітня 2023 року по 21 квітня 2023 року (включно) було застосовано Пільгову процентну ставку 2,5% у зв'язку із сплатою процентів за користування кредитними коштами.
За період з 22 квітня 2023 року по 18 січня 2024 року (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 3,0% у зв'язку із простроченою заборгованістю.
Відповідно до п.4.8. Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18 січня 2024 року.
Після закінчення строку кредитування, а саме після 18 січня 2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що відображено в розрахунку заборгованості, отже позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.
Таким чином, позивачем нараховано проценти за користування кредитом відповідно до умов п.п. 4.6., 10.1. Кредитного договору, який був укладений сторонами, та протягом строку дії договору, що визначений в п.4.8. даного договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином прострочена сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 400 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Що стосується стягнення заборгованості за нарахованими відсотками суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості складає 88 504,00 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у позику 10 400,00 грн., навіть враховуючи те, що позивач просить стягнути відсотки не в повному обсязі, а у розмірі 37 960,00 грн.
Таким чином, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно надмірно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Більш того, суд звертає увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, був позбавлений можливості ефективно здійснити свої права та бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", що викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять у собі прозорості та зрозумілості, зокрема чітко визначеного періоду та розміру нарахувань за кредитом.
У зв'язку з вищевикладеним суд висновує, що укладений з ОСОБА_1 договір є непомірним тягарем для відповідача, як споживача та джерелом отримання невиправданих прибутків кредитором.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами сума в розмірі 37 960,00 грн. є неспіврозмірною сумі отриманого кредиту у 10 400,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд вважає, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, а саме: з 37 960,00 грн. до 10 400,00 грн.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1177-2536 від 25.03.2023 в загальній сумі 20 800,00 грн. (сума кредиту 10400 грн. + сума процентів 10400 грн.).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 38563 від 08 липня 2024 року (а.с.9).
За таких обставин, з урахуванням того, що позов задоволено частково на суму 20 800,00 грн., тобто на 43% (20 800,00 грн. х 100 : 48 360,00 грн.), а тому з відповідача на користь позивача судовий збір у відповідності вимогам частини 1 статті 141 ЦПК України слід стягнути в сумі 1 041,63 грн. (2 422,40 х 43%)
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 38548598, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за Кредитним договором №1177-2536 від 25.03.2023 року на загальну суму 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
В решті частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 38548598, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) судовий збір у сумі 1 041,63 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.01.2025 року.
Суддя: ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков