Справа № 212/11957/24
2/212/823/25
13 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
Адвокат Гузєв Ігор Григорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 працювала з 03.01.2006 року по 24.01.2024 року в шкідливих умовах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на різних посадах, внаслідок чого захворіла на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 26.11.2024 року їй первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності, з наступним переоглядом 10.11.2025 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивачка втратила своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона не має змоги вести звичне життя та страдає на захворювання. Вказує на те, що У зв'язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями та частковою втратою професійної працездатності, порушено звичний спосіб життя Позивача, остання позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Професійні захворювання призводять до постійного перенесення Позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження медикаментозного лікування, придбання ліків, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Ушкодження здоров'я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя Позивача, обмежило можливість ОСОБА_1 приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які ОСОБА_1 мала до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 302 800 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.12.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2024 року за клопотанням сторони відповідача продовжено АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» строк для подання відзиву терміном в п'ятнадцять днів з дня отримання вказаної ухвали суду та відкладено судове засідання на 13.01.2025 року.
Сторона відповідача скористалася правом подання відзиву в якому просили відмовити в позові в повному обсязі. Вказали, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарнопобутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (ст. 6 Закону України «Про охорону праці»). Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Відповідно до Державних санітарних норм та Правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», які затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 р. № 248 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.05.2014 р. за № 472/25249, робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів (3 клас) дозволена тільки за умови застосування засобів колективного та індивідуального захисту і скорочення часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Таким чином, обов'язок створити безпечні умови праці не є абсолютним. В певних умовах виключити наявність шкідливих виробничих факторів не є можливим, тому від роботодавця вимагається здійснювати превентивні заходи, які запобігають негативному впливу цих факторів. Протягом всього періоду роботи у відповідача, позивачка своєчасно забезпечувалася протипиловими респіраторами типу «Лепесток-40», ефективність очищення повітря від пилу яких становить 99,9%. Також усе гірниче обладнання, яке в процесі роботи утворює пил, обладнується пиловловлюючими пристроями. Акцентували увагу суду, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Позивачка звільнена не через незадовільний стан здоров'я, а у зв'язку з скороченням штату, ступень втрати працездатності встановлений у розмірі 40 %, група інвалідності позивачці не встановлена. Ці обставини мають бути враховані судом при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен проводити до її безпідставного збагачення. Звернули увагу суду, що сума відшкодування моральної шкоди завищена та не відповідає засадам розумності та справедливості. Звернула увагу, що з 23.05.2020 року моральна шкода в розмірі вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року визначається з урахуванням необхідності утримання податку з доходів фізичних осіб. У зв'язку з чим, наполягала на врахуванні судом норм податкового законодавства та судової практики по їх вірному застосуванню.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 03.01.2006 року по 24.01.2024 року на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Звільнена з підприємства 24.01.2024 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами від 24.01.2024 року в організації виробництва і праці, шляхом скорочення чисельності або штату працівників (а.с. 29-35).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10.07.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: відповідно до п. 18 акту Форми П-4 причинами виникнення професійних захворювань виявлених у Позивача являються тривала дія шкідливих умов праці на організм Позивача через недосконалість технологічних процесів та характеризувались: пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібра генної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони, що перевищувало гранично допустиму в середньому у 1, 12 разів (2, 24мгм3 при ГДК 2,0 мг/м3); важкість праці: періодичне перебування у незручній робочій позі 53% зміни при нормі 25%. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць (а.с. 11-15).
Відповідно до висновку МСЕК від 26.11.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності (з яких: 20% радикулопатія, 20% ХОЗЛ) з наступним переоглядом 10.11.2025 року, без встановлення групи інвалідності ( а.с. 9-10).
ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до суду виписками з медичних карток стаціонарного хворого та медичними висновками лікарсько - експертної комісії (а.с. 19-28)
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов'язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об'єктивно призвело до моральних страждань.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 40 % без встановлення третьої групи інвалідності та з наступним переоглядом у 2025 році, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 200000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 2000 гривень.
Керуючись ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення складено 13.01.2025 року.
Суддя: І. Б. Чайкін