Справа № 127/5436/24
Провадження 2/127/623/24
10 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М. М. ,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Наталії Миколаївни про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, зобов'язання вчинити дії,
Позивачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду заявлено заяву про відвід головуючого судді Сичука М.М., яку мотивовано тим, що суддя Сичук М.М. є заінтересованою особою у вирішенні даної справи, оскільки суддею ігноруються подані по справі заяви та клопотання, та не вирішуються у визначений Законом порядок, а саме суддею безпідставно не задоволено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку із тим, що позивач не має можливості на даний час отримати належну правову допомогу та залучити до розгляду у справі представника - адвоката, оскільки призначенні йому адвокати від безоплатної правової допомоги відмовилися представляти його інтереси. Вважає таке упереджене ставлення є підставами для відводу судді Сичука М.М. від участі у справі.
В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_2 адвокат Лучинович І.В. заперечила проти заяви позивач про відвід головуючого по справі за її безпідставністю та необґрунтованістю та просила суд відмовити у її задоволенні.
В судове засідання інші учасники судового розгляду не з'явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід; якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як зазначено у першому реченні ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Враховуючи те, що заява про відвід судді Сичука М.М. позивачем заявлено в судовому засіданні, вказана заява підлягає розгляду суддею Сичуком М.М.
З'ясувавши позиції сторін, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід суді, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України).
Таким чином, за змістом цих норм слідує, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, якщо відвід заявлено з підстав, що визначено п. 1 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Як слідує з заяви позивача, відвід судді Ситчука М.М. зокрема обґрунтований тим, що суддя є заінтересованою особою у вирішенні даної справи, оскільки суддею ігноруються подані по справі заяви та клопотання, та не вирішуються у визначений Законом порядок та позбавляє позивача права на захист.
Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи, суд відзначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного, однак, в даному випадку позивачем жодних доказів на підтвердження особистої упередженості судді Сичука М.М. у вирішенні спору в даній справі не надано.
Що стосується посилань позивача на відмову в задоволенні клопотання, яке заявлене в ході судового розгляду про відкладення розгляду справи для можливості отримати належну правову допомогу, то суд відзначає, що такі дії жодним чином не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, які в даному випадку у відповідності до визначеного чинним цивільним процесуальним законодавством порядку стосуються розгляду клопотань учасника справи, а у випадку незгоди з такими процесуальними діями відповідний учасник справи не позбавлений можливості на включення своїх заперечень щодо цього до відповідної апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду спору.
З викладеного суд приходить до висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_1 відводу судді Сичуку М.М.
Як встановлено ч. 1, ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, але не обмежуючись, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
Підсумовуючи, суд зазначає, що процесуальна поведінка позивача ОСОБА_1 із заявлення безпідставного відводу головуючому по справі спрямована на тиск головуючого по справі задля досягнення позитивного результату розгляду справи, на свою користь.
Суд вважає, що заява про відвід судді Сичука М.М. не містить будь-яких обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами щодо упередженості або необ'єктивності судді Сичука М.М. під час розгляду цивільної справи, дії судді, які покладенні в основу заяви про відвід жодним чином не свідчать про його упередженість чи зацікавленість, а свідчать виключно про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами.
Щодо твердження заявника порушення його права на захист при розгляді справи, то суд відмічає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини при вирішенні справи «Білуха проти України» у п.49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (interalia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Щодо суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником доказів не надано.
Щодо об'єктивного критерію, то у пункті 52 вказаного вище рішення Європейського суду з прав людини зазначено , що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58). При цьому значення мають зовнішні прояви.
Суд звертає увагу, що в даному випадку заявник лише заявляє, про ненадання судом позивачу можливості на отримання належної правової допомоги при розгляді даної справи. Разом з тим, будь-яких ознак зовнішнього прояву будь - якої зацікавленості суді у розгляді справи не зазначає та відповідно доказів не надає, а право позивача на захист судом не порушено та позивач не позбавлений права самостійно обирати собі захисника, представника у вільний для себе вибір та спосіб, і суд ніяким чином у цьому позивачу не вчиняє перешкод.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач неодноразово звертався за правовою допомогою до безоплатної правової допомоги і останньому двічі було призначено безкоштовних адвокатів, які зі слів позивача не погодилися здійснювати його представництво, а тому суд вважає, що заява про відвід судді є надуманою та безпідставною, а також не підтвердженою жодним належним та допустимим доказом.
З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сичука М.М. задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 36, 40, 260 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сичука М.М. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: