Справа №127/41526/24
Провадження №1-кс/127/17851/24
06 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
заявника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 29.11.2024 про закриття кримінального провадження №42018020000000243 від 04.12.2018,-
Адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 29.11.2024 про закриття кримінального провадження №42018020000000243 від 04.12.2018.
Скарга мотивована тим, що під час досудового розслідування слідчим не було вжито всіх заходів для здійснення всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження.
Враховуючи викладене, адвокат просить скасувати вищевказану постанову про закриття кримінального провадження.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення скарги, є висновок судової автотехнічної експертизи, тому провадження закрили.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст. 94 КПК України, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження №42018020000000243 від 04.12.2018 встановлено, що 12 липня 2017 року біля 00.30 год. водій ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ21140», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням смт. Літин - м. Вінниця, неподалік автосалону «Тойота» в м. Вінниці, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з ліва на право по ходу руху автомобіля перетинали проїзну частину дороги в невстановленому місці. Після скоєння наїзду водій ОСОБА_7 , не зупиняючись, зник з місця події та був затриманий співробітниками поліції на ділянці об'їзної дороги м. Вінниці.
За результатами проведення слідчих дій та експертиз, зокрема судової автотехнічної (висновок № 3634 від 24.10.2024), слідчим ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким слідчий керувався під час винесення оскаржуваної постанови, кримінальне провадження закривається у разі, якщо в діянні встановлено відсутність складу кримінального правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), а також обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках,- на потерпілого.
Разом з тим, при дослідженні матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що слідчим за період досудового розслідування не було проведено усіх необхідних дій для встановлення дійсних обставин справи, розгляд справи проведено поверхнево.
Зокрема, суд звертає увагу на розбіжність висновків судових автотехнічних експертиз.
Згідно з висновком експерта №528а від 29.08.2017 водій ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду шляхом зупинки свого транспортного засобу і в його діях вбачаються невідповідність вимогам ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Згідно з висновком автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВС України №19/12-1/90-СЕ/19 від 15.07.2022, Київського НДІСЕ від 09.06.2022 №19412/19413/21-52 та Одеського НДІСЕ від 01.05.2023 №23-638, водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 (справа № 127/8500/24) також зазначалось про необхідність усунення розбіжностей між вищевказаними висновками, однак слідчим вказана ухвала не виконана.
Зокрема, слідчим призначено повторну судову автотехнічну експертизу, відповідно до висновку якої (№ 3634 від 24.10.2024) водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів. Разом з тим, вкотре при проведенні експертизи за основу взято покази ОСОБА_7 від 06.10.2017, які відрізняються від попередніх. Крім того, не вирішено питання щодо наявності в крові ОСОБА_7 етилового спирту, його вплив під час керування транспортним засобом та можливий зв'язок з ДТП.
Слідчим не взято до уваги, що за час досудового розслідування ОСОБА_7 змінював покази, зокрема після отримання відеозапису, після якого ОСОБА_7 вказав, що пішоходи вийшли із-за задніх габаритів вантажного автомобіля, також не взято до уваги перевищення швидкості в населеному пункті, в темну пору доби, про яке йдеться у висновку експерта № 528а, відсутність гальмівного шляху, залишення місця ДТП та перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що до вирішення усіх вищевикладених питань та розбіжностей закриття провадження є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, слідчим суддею встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови, слідчим в порушення вимог ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки обставинам кримінального правопорушення, не досліджені усі обставини справи та прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії" (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі "Танрікулу проти Туреччини" (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, "Ґюль проти Туреччини" (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий суддя, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у вказаному кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування і не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, про неналежне та неповне дослідження обставин кримінального провадження.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ч. 1 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляє ухвалу згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого ОСОБА_5 від 29.11.2024 про закриття кримінального провадження №42018020000000243 була винесена передчасно, а тому не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 29.11.2024 про закриття кримінального провадження №42018020000000243 від 04.12.2018.
Копію ухвали суду направити до СУ ГУНП у Вінницькій області для виконання та організації проведення подальшого досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.
Слідчий суддя