Справа № 127/11101/23
Провадження № 2/127/4390/24
07 січня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2646604 від 14.09.2020 в розмірі 48 164 грн. 13 коп.
В обґрунтування позову посилається на те, що 14.09.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 2646604, згідно з умовами якого відповідач отримала 15 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, з датою повернення кредиту 14.10.2020. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був розміщений в особистому кабінеті відповідача, якій були перераховані кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платника карти позичальника. 23.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №63-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2646604 від 14.09.2020, також від первинного кредитора були передані сума та розрахунок заборгованості, яка у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору станом на 28.04.2021 складає 48 164 грн. 13 коп., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 11 652 грн. 46 коп., прострочена заборгованість за відсотками 36 511 грн. 67 коп. Позивачем 26.04.2021 було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак борг не був погашений.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2023 року у справі №127/11101/23 за позовом ТОВ ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2646604 від 14.09.2020 року в сумі 48164 гривні 13 копійок, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 11652 гривні 46 копійок; прострочена заборгованість за відсотками - 36511 гривень 67 копійок та стягнуто судовий збір у розмірі 2684 гривні 00 копійок.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Якименко О.О. звернувся 23.08.2024 року до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2023 року у справі №127/11101/23 за позовом ТОВ ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2646604 від 14.09.2020 року в сумі 48164 гривні 13 копійок, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 11652 гривні 46 копійок; прострочена заборгованість за відсотками - 36511 гривень 67 копійок та стягнуто судовий збір у розмірі 2684 гривні 00 копійок.
Заява була мотивована тим, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи в суді та ухвалення заочного рішення по справі, у зв'язку з тим, що не отримувала судові повістки, оскільки за вказаною адресою позивачем у позовній заяві вона зареєстрована, але фактично не проживає. Про існування судового рішення вона дізналася тільки 12.08.2024 року - після того як на підприємство де вона працює, надійшла постанова приватного виконавця від 02.08.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника, згідно рішення суду. Вказує на те, що Відповідач не отримувала кредит в розмірі 15000 грн відповідно до Кредитного договору № 2646604 (індивідуальна частина) від 14.09.2020 року, де сторони: Позикодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в особі генерального директора Вінніченко О.В.; Позичальник - ОСОБА_1 .
Доказ цього - відсутність підпису відповідача на даному кредитному договорі. Відсутність підпису відповідача і на Графіку розрахунків, що є додатком №1 до Кредитного договору № 2646604 від 14.09.2020 року (а.с.9). Відсутність підпису твердив і сам позивач, надаючи суду копію довідки про ідентифікацію, яка складена без дати представником ТОВ «Мілоан» про те, що «даною довідкою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір 2646604 від 14.09.2020 ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор - V23282; Час відправки ідентифікатора позичальнику - 14.09.2020 15:09; Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - +380984794653».
Проте вказаний телефон - невідомий відповідачу і вона не отримувала одноразовий ідентифікатор і не відправляла його назад.
З такими обставинами, які вказані в довідці, можна «вписати» будь-яку людину, а не лише відповідача. Платіжне доручення № 28099549 від 14.09.2020 року про перерахування коштів ТОВ «Мілоан» через ПАТ «Альфа-Банк» отримувачу ОСОБА_1 (а.с.11) - не містить відмітки банку про виконання даного платежу. Тобто у справі загалом відсутні докази, що спірні грошові кошти отримала відповідач. Згідно п.1.4. Кредитного договору - термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14.10.2020 року.
Проте ТОВ «Мілоан» не заявило жодних вимог (претензій) до відповідача.
Позивачем у позові виступає не ТОВ «Мілоан», а ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яка діє у відповідності до Договору відступлення прав вимоги № 59-МЛ від 12.01.2021 року і позивачем не надано доказів, що він дійсно сплатив кошти за вказаним Договором відступлення прав вимоги № 59-МЛ від 12.01.2021 року і відповідно набув відповідних прав. Позивач надав копію претензії від 26.04.2021 року - вимога до відповідача про сплату коштів. Проте відповідач не отримувала даної претензії. Це підтверджується тим, що позивач не надав жодного доказу (поштового, іншого) про вручення претензії відповідачу.
Таким чином відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи позбавила її можливості скористатися всім спектром процесуальних прав, а суду ухвалити об'єктивне судове рішення.
Наведені обставини на переконання представника відповідача є порушенням рівності прав учасників справи, а докази, на які він посилається, та доводи які він наводить мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою суду від 10.09.2024 року заочне рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2023 року у справі №127/11101/23 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02.12.2024 року від представника відповідача адвоката Якименка О.О. надійшли пояснення на позовну заяву, у яких він просить відмовити у позові, посилаючись на те, що надана позивачем копія Договору не містить її підпису, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Також, позивачем не надано докази ознайомлення ОСОБА_1 з умовами наданого кредиту. Правила, на які посилається позивач, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони мають мінливий характер і не підписані відповідачем. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір. Позивачем не надано доказів, що він дійсно сплатив кошти за вказаним Договором відступлення прав вимоги № 59-МЛ від 12.01.2021 року і відповідно набув відповідних прав. Крім того, представник відповідача вказав у поясненнях аналогічні заперечення щодо позовних вимог позивача, як ним було наведено у заяві про перегляд заочного рішення суду. Також представником відповідача ставиться під сумнів легітимність повноважень представника позивача за довіреністю ОСОБА_2 , оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази того, що остання є працівником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» і уповноважена здійснювати представництво у суді по даній справі.
На підставі ухвали суду від 02.12.2024 судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30), інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 14 вересня 2020 року на дану платіжну картку банком -емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 15 000 гривень 00 копійок, від ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607)
17.12.2024 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали від 02.12.2024 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало інформацію що підтверджує факт належності платіжної картки НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) - ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 14 вересня 2020 року на дану платіжну картку банком -емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 15 000 гривень 00 копійок, інформація про платника відсутня.
23.12.2024 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання, у якому представник позивач Кривенко Д.О., який діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив відмовити ОСОБА_1 у стягненні з позивача витрат на правову допомогу, розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але в матеріалах справи наявне клопотання її представника - адвоката Якименка О.О. про розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 14.09.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 2646604.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 договору позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати всі інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно п.п. 1.2 п. 1 договору сума кредиту складає 15000 грн. 00 коп.
Кредит надається строком на 30 днів з 14.09.2020 року.
Згідно п.п. 1.6 п. 1 договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково, шляхом перерахування на банківський рахунок з використання картки № НОМЕР_3 .
На виконання вказаного пункту договору ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на вказану картку 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №28099549 від 14.09.2020 року (а.с. 24).
Крім того, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, судом встановлено належність платіжної картки НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) - ОСОБА_1 , номер якої вона вказала в Анкеті-заяві 14.09.2020, а також підтверджено факту зарахування коштів 14.09.2020 року на дану платіжну картку банком -емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 15 000 гривень 00 копійок, хоча інформація про платника відсутня.
23.02.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 63-МЛ, за яким позивач набув право вимоги, зокрема, за кредитним договором №28099549 від 14.09.2020 року.
З відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення суд встановив, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №28099549 від 14.09.2020 року складається із заборгованості за кредитом у розмірі 11 652 грн 00 коп. та 36 511 грн. 67 коп. заборгованості за процентами, нарахованими за період з 11 січня 2021 року до 28 квітня 2021 року, що разом становить 48 164 грн. 13 коп.
26.04.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу вих. № 20331440/1, в якій вимагало погасити заборгованість за кредитним договором №28099549 від 14.09.2020 року у розмірі 48 164 грн. 13 коп.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).
У справі, яка розглядається, суд встановив,
- що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір від 14.09.2020 року у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (V23282);
-вказане товариство перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_3 , 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням платіжним дорученням №28099549 від 14.09.2020 року (а.с. 24).
З наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, судом встановлено належність платіжної картки НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) - ОСОБА_1 , номер якої вона вказала в Анкеті-заяві 14.09.2020, а також підтверджено факту зарахування коштів 14.09.2020 року на дану платіжну картку банком -емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 15 000 гривень 00 копійок, хоча інформація про платника відсутня.
Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення нею формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цим договором.
З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи відповідача про не підписання договору, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема про те, що укладання договору від імені ОСОБА_1 з використанням її персональних даних та мобільним телефоном могли бути використані іншою особою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договірні зобов'язання ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок.
Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначених договором строку і обсягу не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості повністю чи частково суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі яке на час звернення позивача до суду із позовом становить 11 652 грн. 46 коп.(тіло кредиту).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
23.02.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 63-МЛ, за яким позивач набув право вимоги, зокрема, за кредитним договором №28099549 від 14.09.2020 року.
Правомірність набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за договором про споживчій кредит відповідач в ході судового розгляду не спростував.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, сума яких становить 36 511 грн. 67 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.
В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування.
Така правова позиція підтверджена правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.
Як вбачається з копії кредитного договору № 2646604 від 14.09.2020 та додатку № 1 до нього сторони обумовили і дійшли згоди щодо обов'язку сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 2 835 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку за кожен день кредитування, тобто до 14.10.2020, і такі проценти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зазначеній сумі.
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року при розгляді справи № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, висловила правову позицію , що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов'язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд відхиляє положення пункту 2.3 Договору в частині можливості Товариства нараховувати проценти за користування кредитом на строк пролонгації кредиту у разі продовження позичальником користування кредитом після закінчення дати кредитування, яке нівелюється пунктом 7.1 Договору, яким передбачений строк дії договору до повного виконання зобов'язань, яке повинно відбутися не пізніше 14.10.2020, а також наведеними вище нормами законодавства та судової практики.
При цьому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимог про стягнення з позичальника встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв.
З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 33 675 грн. 67 коп. (36 511,67 - 2835,00), нарахованих поза межами строку кредитування, а саме за період з 11 січня 2021 року до 28 квітня 2021 року.
Частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першої, четвертої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 652 грн. 46 коп. та заборгованості за процентами за його користування, нарахованими в межах строку кредитування (з 14.09.2020 по 14.10.2020) у розмірі 2 835 грн. 00 копійок, що також узгоджено було відповідно до Графіку розрахунків (а.с. 9), що у загальному розмірі складає 14 487 грн. 46 коп.
Розмір та порядок розрахунку вказаних складових боргу ОСОБА_1 та її представник не спростували.
Крім того, суд відхиляє твердження представника відповідача, яким ставиться під сумнів легітимність повноважень представника позивача за довіреністю ОСОБА_2, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази того, що остання є працівником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» і уповноважена здійснювати представництво у суді по даній справі, оскільки в матеріалах справи наявні довіреності на представництво позивача (а.с. 21), а також довіреності на передоручення повноважень на представництво позивач у суді (а.с 80-81, 91).
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп., ціна позову становила 48 164 грн. 13 коп., позов задоволено на суму 14 487 грн. 46 коп., тобто на 30,07% (14487,46 х 100 : 48164,13), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 807 грн. 07 коп. (2684 х 30,07%) судового збору.
Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача суми коштів за отримання правової допомоги у розмірі 5 000 грн., та судового збору в сумі 484 грн. 48 коп. суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатами Якименко О.О. та відповідачем ОСОБА_1 23.02.2024 року було укладено угоду про надання правової допомоги № б/н та відповідно до довідки та квитанції від 14.08.2024 сплачено кошти за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
Суд вважає з огляду на те, що позовні вимоги до відповідача було задоволено частково, оформлення, як мінімум одного процесуального документу, (вивчення документів, написання заяв та клопотань та участь у судових засіданнях), заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у цьому випадку є завищеним і не співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг).
Так, за наслідками розгляду спору позовні вимоги позивача задоволено частково, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно, та становлять 3 496 грн. 50 коп. (5 000,00 грн. Х 69,93% (відсоток відмовлено у задоволенні позовних вимог), а також відповідно відповідачем понесено витрати по сплаті судового збору за заявою про перегляд заочного рішення у суму 484 грн. 50 коп., згідно платіжної інструкції №0.0.3842292370.1 від 23.08.2024, яка також підлягає стягненню у пропорційному розмирі, а саме: 338 грн. 81 коп. (484,50 х 69,93%), у зв'язку з чим, слід стягнути з ТОВ «ФК «Кредіт-Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 3 835 грн. 31 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та на правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2646604 від 14.09.2020 року в сумі 14 487 гривні 46 копійок, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 11 652 гривні 46 копійок; прострочена заборгованість за відсотками - 2 835 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» судовий збір у розмірі 807 гривні 07 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 835 гривень 31 копійка, що складається із судового збору у розмірі 338 гривні 81 копійка та витрат на правничу допомогу у розмірі 3 496 гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя